Провадження № 11-сс/803/617/20 Справа № 932/1504/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
01 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 за його клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженим із прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 , по кримінальному провадженню № 22019040000000045, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене 04.02.2020 року при проведенні обшуку у офісному та складському приміщеннях, за адресою: пр. Богдана Хмельницького, 122 у м. Дніпрі, майно ОСОБА_6 відповідно до переліку (208 позицій), шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування ними.
Слідчий суддя, в обґрунтування свого рішення зазначив, що СВ УСБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22019040000000045 від 29 травня 2019 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, за фактом контрабанди препаратів, що містять у своєму складі психотропну речовину «Сибутрамін», що вчинено організованою групою. По кримінальному провадженню жодній особі про підозру не повідомлено.
04 лютого 2020 року слідчим СВ УСБ України у Дніпропетровській області проведено обшук у складських приміщеннях 1-го поверху та офісному приміщені № 8 на 2-му поверсі, які розташовані по проспекту Богдана Хмельницького, буд. 122 (літ. Г-3) у м. Дніпрі, під час якого виявлено та вилучено зазначене у клопотанні слідчого, майно.
Постановою слідчого ОСОБА_7 від 05.02.2020 року вилучене в ході обшуку майно визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 22019040000000045.
З метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, використання, перетворення, передачі, відчуження речових доказів по кримінальному провадженню, яким є тимчасово вилучене при обшуку приміщень по АДРЕСА_1 , майно у вигляді блістерів з пікулками, капсулами, пляшок із рідинами, слідчий суддя прийшов до висновку за можливе накласти арешт, у вигляді заборони на відчуження, користування та розпорядження, оскільки однієї заборони на відчуження буде недостатньо для збереження вказаних речей у незмінному вигляді та воно не забезпечить можливості проведення експертних досліджень у майбутньому.
Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на мобільні телефони, системні блоки комп'ютерів, слідчий суддя зазначив, що для доведення обставин вчинення злочину необхідно встановити факти, які свідчать про переміщення, із приховуванням від митного контролю або поза митним контролем, психотропних речовин. Доказами таких фактів може бути і інформація у електронному виді. Співучасники злочину могли використовувати програмне забезпечення комп'ютерів та телефонів, як знаряддя вчинення злочину, для узгодження дій із переміщення у прихований спосіб через кордон України психотропів. Отже, такі речі можуть бути доказами вчинення злочину, предметом експертного дослідження щодо наявного та видаленого вмісту, і їх збереження для досягнення мети кримінального провадження є доцільним. Паперові записи та ксерокопії документів можуть свідчити про збут незаконно ввезених на територію України психотропів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги за клопотанням і узагальнені доводи особи, яка її подала.
ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати, на його думка вона є незаконною та необґрунтованою, прийнята із порушенням вимог чинного законодавства.
При цьому зазначає, що у зв'язку з тим, що було змінено правову кваліфікацію правопорушення у кримінальному даному провадженні з ч. 2 ст.305 КК Українина ч.1 ст. 307 КК України. Так предметом злочину за ч.1 ст.307 КК України є наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги, та на думку ОСОБА_6 , що протоколом огляду від 10 лютого 2020 року було встановлено, що вилучене при обшуку майно (208 позицій) лише одна позиція містить “Сібутрамін” - Голден плюс (один блістер з 10 капсул)”. Та спеціаліст - провізор ОСОБА_9 зазначила, що серед речовини, їх аналоги та прекурсори - не знайдено.
На його думку, більше не має законних підстав для подальшого арешту майна.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 за його клопотанням , обговоривши доводи клопотання, перевіривши надані матеріали, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з відповіді СВ УСБУ у Дніпропетровській області від 01.04.2020 року №5518-1202, правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №22019040000000045 було змінено з ч.2 ст.305 КК України на ч.1 ст. 307 КК України.
Так, відповідно за кваліфікацією ч.1 ст.307 КК України, предметом злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини та їх аналоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 висловив клопотання та вказав, про те, що спеціалист - провізор зазначила, що серед предметів на які накладено арешт, знаходиться лише одна позиція, яка містить “Сібутрамін” - Голден плюс (один блістер з 10 капсул)”.
Однак, прокурором зазначено, що по кримінальному провадженню призначено офіційну експертизу щодо вилучених препаратів для з'ясування чи містяться психотропні речовини, лише за висновками експертизи можна б було встановити дійсний склад препаратів, які були вилученими та на які було накладено арешт.
Тому колегія суддів, не знаходить підстав для задоволення клопотання ОСОБА_6 та скасувати накладений арешт на майно (208 позицій), вказаних в ухвалі слідчого суді, оскільки вони є предметом злочину.
З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 за його клопотанням на даному етапі, об'єктивно встановленими обставинами, досудового розслідування не вбачається.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними провадженнями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, не встановлено.
Ухвала слідчого судді за змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу з заявленим клопотанням, - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 за його клопотанням, - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погодженим із прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 , по кримінальному провадженню № 22019040000000045, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене 04.02.2020 року при проведенні обшуку у офісному та складському приміщеннях, за адресою: АДРЕСА_2 , майно ОСОБА_6 , відповідно до переліку (208 позицій), шляхом заборони на їх відчуження, розпорядження та користування ними, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3