Провадження № 11-сс/803/777/20 Справа № 216/2787/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 травня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
підозрюваної (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2020 року про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу, громадянки України, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2020 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 було відмовлено.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на два місяці, тобто до 21.07.2020 року.
Рішення суду обґрунтовано тим, що 22.05.2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: закінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі. Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення на цій стадії кримінального провадження підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
При цьому слідчий суддя зазначив, що підозрювана ОСОБА_8 раніше не судима, працює неофіційно ріелтором, не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, має постійне місце реєстрації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником вказаної квартири, має батьків, що свідчить про міцність соціальних зв'язків за місцем проживання.
Оцінивши на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів всі обставини в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про те, що усвідомлюючи скоєне та побоюючись суворого покарання, яке загрожує їй у разі доведеності вини, підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, підозрювана перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків, потерпілого, анкетні дані яких стали її відомі після ознайомлення з клопотанням та додатками до нього, шляхом здійснення тиску на них, з метою зміну їх показів на її користь, чим буде перешкоджати встановленню об'єктивної істини в кримінальному провадженні. Разом з тим стороною обвинувачення не було надано належних, достатніх та переконаних доказів на підтвердження ризиків щодо можливості вчинення підозрюваною інших злочинів.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, особу потерпілого, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної, а саме: її вік, стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що остання неофіційно але працює, але отримує дохід, не заміжня, має зареєстроване місце проживання де мешкає вже тривалий час та є власником цієї квартири та двох автомобілів, вперше притягається о кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.
Оскільки вірогідність ухилення підозрюваної від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, до неї може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме (цілодобовий) домашній арешт із (застосуванням електронного засобу контролю та) покладенням певних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваної, а також буде пропорційним тим ризикам, які об'єктивно існують.
Прокурор не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу від 23.05.2020 року скасувати. Постановити свою ухвалу, якою застосувати у кримінальному провадженні № 12020040230000967 від 22.05.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 115 КК України, до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказана ухвала є незаконною та необгрунтованою належним чином, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Вважає, що слідчим суддею в мовному обсязі не враховано практику ЄСПЛ по вказаному питанню.
Просить врахувати при обранні запобіжного заходу наступні обставини: підозрювана не одружена, дітей та утриманців не має, не навчається, проживає окремо від батьків, не працює, а відомості сторони захисту про зайняття ріелтерською справою нічим не підтверджені, що у сукупності свідчить про низькі соціальні зв'язки ОСОБА_8 .
Зазначає, що спосіб вчинення злочину та знаряддя, за допомогою якого він вчинений, а саме те, що ОСОБА_8 обізнана у поводженні з вогнепальною зброєю, вчинила злочин за допомогою вогнепальної зброї, дають підстави вважати, що остання може повторно вчинити подібні діяння, в тому числі задля перешкоджання розслідуванню.
На апеляційну скаргу прокурора від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 надійшли заперечення, в яких він просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу слідчого судді Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 23.05.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Зазначає, що будь-яких доказів недостатності застосування до підозрюваної інших більш м'яких запобіжних заходів стороною обвинувачення не було надано. ОСОБА_8 не представляє підвищеної суспільної небезпеки, а тому немає підстав вважати, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом із застосуванням електронного засобу контролю вона може залишити місце проживання, ухилитися від слідства, і суду, намагатися вплинути на потерпілого, свідків або осіб, які проводять досудове слідство у справі, перешкоджати встановленню істини по справі з метою зменшити або уникнути взагалі відповідальності за скоєне, через що застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Звертає увагу, що представник потерпілого під час обрання підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу висловив позицію потерпілого ОСОБА_11 , який не має претензій до підозрюваної та не бажає, аби її брали під варту та позбавляли волі на два місяці, а також, що дана кваліфікація кримінального провадження на теперішній час не остаточна, і дії підозрюваної не підпадають під ознаку замах на вбивство.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який апеляційну скаргу підтримав за викладених у ній підстав, підозрювану та її захисника, які проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26.06.1991 р. у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у рішенні від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29.09.2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06.11.2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
На думку колегії суддів, при обрані запобіжного заходу ОСОБА_8 ці вимоги закону були дотримані.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, яка достатньою мірою підтверджується наданими матеріалами.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді стосовно недоведеності стороною обвинувачення підтвердження ризику щодо можливості вчинення підозрюваною ОСОБА_8 інших злочинів, але наявності двох ризиків відносно останньої з числа передбачених ст. 177 КПК України та зазначених прокурором у своєму клопотанні, а саме того, що підозрювана може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, втім недостатньої їх вагомості для застосування до цієї підозрюваної найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_8 саме цього виключного запобіжного заходу колегія суддів не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення щодо останньої ризиків, з числа передбачених ст. 177 КПК України, лише у такий спосіб.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого підозрюваній ОСОБА_8 кримінального правопорушення та ймовірність призначення їй суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення її від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України дослідив та достатньою мірою взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України, особу підозрюваної, яка раніше не судима, працює неофіційно, має постійне місце реєстрації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та є власником вказаної квартири, має батьків, що свідчить про міцність соціальних зв'язків за місцем проживання.. Отже, всі обставини, враховані судом першої інстанції та дослідженні в апеляційному порядку, у сукупності дають достатні підстави для обрання підозрюваній ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді суду першої інстанції про те, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваної та дієвості кримінального провадження щодо неї. При цьому апеляційним судом приймається до уваги, що на протязі часу з дня обрання запобіжного заходу до дня апеляційного розгляду не виникло будь-яких підстав для висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту не є дієвим та достатнім для усунення наявних щодо ОСОБА_8 ризиків, а тому апеляційні вимоги прокурора стосовно необхідності застосування щодо останньої виключно найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є в даному випадку необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
За викладених обставин колегія суддів не вбачає порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді. Застосований судом щодо підозрюваної запобіжний захід відповідає вимогам кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою, а подана на неї апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 травня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , та застосовано до останньої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4