Провадження № 11-кп/803/1668/20 Справа № 204/1856/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи “Дніпровської установи виконання покарань (№4)” ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_7 ,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи “Дніпровської установи виконання покарань (№4)” ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_7 .
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що факт відбуття ОСОБА_7 половини строку призначеного покарання не є для застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням достатньою правовою підставою, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи достатніх даних, які б свідчили про виправлення засудженого, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_7 належним чином не довів своє виправлення, а тому подання начальника установи виконання покарання задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить задовольнити подання начальника Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” ОСОБА_8 .
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є несправедливою, оскільки ОСОБА_7 відбуває покарання в складі господарчої обслуги Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань № 4», за період відбування покарання характеризується задовільно, стягнень не має, виконує встановлені законодавством вимоги представників установи, має три заохочення, станом на 25.03.2020 року відбув більше половини строку призначеного покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджений в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу і з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги засудженого про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та наявність підстав для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції виконані належним чином.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно розглянув подання, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підтвердження того, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв'язку з чим до нього не може бути застосовано положення ст. 82 КК України.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а й кару. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим, певного строку покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Відповідно до роз'яснень, які викладено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як слідує зі змісту роз'яснень вищевказаної постанови, положення про те, що засуджений став на шлях виправлення означає, що його сумлінна поведінка і ставлення до праці свідчать про успішність процесу виправлення і можливості ефективного продовження його при умові застосування до засудженого більш м'якого виду покарання.
Таким чином, однією з умов застосування до засудженого положень ст. 82 КК України і призначення йому більш м'якого покарання є те, що він став на шлях виправлення. Про вказане може свідчити його сумлінна поведінка і ставлення до праці.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_7 по даному провадженню засуджений вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 року, за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі. Початок строку 21.09.2017 року, кінець строку 18.09.2022 року. Станом на 25.03.2020 року засуджений відбув більше половини строку призначеного судом покарання.
Виходячи з даних характеристики засудженого ОСОБА_7 під час тримання у Державній установі “Дніпровська установа виконання покарань (№4)” характеризував себе посередньо, допустив одне порушення вимог режиму утримання, за що мав одне стягнення правами начальника установи, яке погашено за плином часу, заохочень не мав.
З 22.08.2018 року засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання у складі господарчої обслуги Державної установи “Дніпровська установа виконання покарань (№4)”. За період відбування покарання характеризується позитивно, дотримується встановлених правил поведінки та розпорядку дня, правил внутрішнього розпорядку установи. За зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці має заохочення правами начальника установи. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом, виконує передбачені законом вимоги адміністрації. Працевлаштований підсобним робітником. До праці ставиться сумлінно, виконує норми виробітку, виявляє корисну ініціативу. Дбайливо ставиться до виробничого обладнання, майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушення вимог пожежної безпеки та техніки безпеки праці, виконує правила виробничої санітарії. Додержується трудової дисципліни.
Доводи засудженого ОСОБА_7 про те, що ухвала суду є несправедливою являється безпідставними, як і твердження, що він відбуває покарання в складі господарчої обслуги Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань № 4», за період відбування покарання характеризується задовільно, стягнень не має, виконує встановлені законодавством вимоги представників установи, має три заохочення, станом на 25.03.2020 року відбув більше половини строку призначеного покарання, оскільки судом першої інстанції досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по справі законного і обґрунтованого рішення.
Сукупність вказаних даних була прийнята до уваги судом першої інстанції. Їм дана належна оцінка, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що засуджений не повною мірою довів своє виправлення та його поведінка не є достатньо сумлінною, а отже його повне виправлення на теперішній час ще не доведено.
Сам факт, що засуджений ОСОБА_7 відбув більше половини строку призначеного покарання не може свідчити, що він став на шлях виправлення. Достатніх даних на підтвердження вказаного факту засуджений ОСОБА_7 не навів в апеляційній скарзі та не надав при її розгляді.
За таких обставин поведінки засудженого за весь період відбування ним покарання, беручи також до уваги ступінь, тяжкість вчиненого засудженим кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що є передчасним для ствердження, що засуджений ОСОБА_7 став на шлях виправлення, що є обов'язковим елементом підстави для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, згідно зазначених вище вимог ч. 3 ст. 82 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку про те, що вказані відомості не можуть характеризувати засудженого як такого, що став на шлях виправлення і має право на застосування до нього заміну невідбутої частини покарання більш м'яким та обґрунтовано відмовив у задоволенні подання начальника Державної установи “Дніпровської установи виконання покарань (№4)” ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність оскаржуваного рішення та не вбачає підстав для його скасування з викладених в апеляційній скарзі мотивів, а тому в задоволенні апеляційної скарги засудженого слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні начальника Державної установи “Дніпровської установи виконання покарань (№4)” ОСОБА_8 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відносно засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4