Провадження № 11-сс/803/763/20 Справа № 201/3936/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючої судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання ОСОБА_7
-за участю учасників провадження:
заявника: ОСОБА_6
захисника заявника: ОСОБА_8
потерпілої: ОСОБА_7
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою повернути їй на тимчасове зберігання з правом користування належний їй автомобіль марки Volkswagen Passat, 2007 року випуску, VIN- НОМЕР_1 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 .
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що вона, як власник, відкрито користувалася автомобілем на протязі двох із половиною років. Слідчим незаконно було вилучено у неї, як у добросовісного набувача, автомобіль. Її право власності на цей автомобіль ніким не оспорювалося та не скасовано.
Про те, що на автомобіль було накладено арешт, вона не знала, оскільки суддя не повідомив її про дату та час розгляду справи.
У травні 2020 року звернулася до слідчого судді з усним проханням повернути їй автомобіль, але дізналася, що він передав автомобіль ОСОБА_7 якій він давно не належить.
ОСОБА_6 вказує, що вона зареєструвала автомобіль 30.09.2017 року і другої реєстрації автомобіля не існує.
В ухвалі слідчого судді не зазначена дата реєстрації ОСОБА_7 транспортного засобу.
Крім того, ОСОБА_6 зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2020 року було накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen моделі Passat, VIN- НОМЕР_1 , 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_4 , хоча на такий автомобіль арешт не накладався.
Також, апелянт вказує на те, що автомобіль у неї було вилучено у період карантину, вона перебуває у стані вагітності і автомобіль їй потрібен для пересування з метою придбання продуктів харчування, відвідування лікаря та інше.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 подане в інтересах ОСОБА_7 про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання та повернуто ОСОБА_7 автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання з правом користування належним їй автомобілем до моменту прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні № 12017040650002618 від 02 серпня 2017 року Соборним ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
Слідчий суддя в обґрунтування прийнятого рішення зазначив, що функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
У зв'язку з зазначеним, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне користування заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважав доцільним задовольнити клопотання.
Вирішуючи питання про дотримання ОСОБА_6 строку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі скаржника, а отже, за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.
Оскільки з наданих матеріалів провадження вбачається, що копію ухвали слідчого судді від 05 травня 2020 року ОСОБА_6 отримала 25 травня 2020 року , апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про пропущення строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду і вирішення питання про його поновлення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку заявника та її представника, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_6 та просили її задовольнити, ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що у провадженні Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12017040650002618 від 02.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, під час досудового розслідування в якому встановлено, що 01.08.2017 року за адресою м. Дніпро, Бульвар Слави 18, невстановлена особа умисно, з корисливих мотивів здійснила протиправне вилучення транспортного засобу марки «Volkswagen», моделі «Passat», 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч її волі, чим завдала останній матеріальні збитки, розмір яких встановлюється.
10.04.2020 року слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області в період часу з 14:25 до 14:40 годин проведений огляд на відкритій ділянці місцевості, а саме - на території паркувального майданчика ТРЦ «Метро» за адресою: м. Дніпро, вул. Запорізьке Шосе, буд. 63, де виявлено і вилучено автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_3 , технічний паспорт серії НОМЕР_5 , 1 ключ до вказаного транспортного засобу.
Постановою слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 10.04.2020 року автомобіль, технічний паспорт, ключ визнано речовими доказами.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року було накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 .
Адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про передачу ОСОБА_7 на відповідальне зберігання арештованого автомобіля.
Ухвалою слідчого судді зазначене клопотання було задоволено, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до абзацу 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення є речовими доказами по справі.
Згідно зі ч.4 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Також, Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що дійсно є достатні підстави вважати, що арештований автомобіль відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, на підтвердження права власності на арештований автомобіль, ОСОБА_7 було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», VIN- НОМЕР_1 , 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_4 .
Поряд із цим, ОСОБА_6 було надано лише копію договору купівлі-продажу спірного автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію, враховуючи, що договір куплі- продажу було укладено на підставі дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тоді як в апеляційній інстанції потерпіла ОСОБА_7 зазначала, що не зверталася з заявою про втрату свідоцтва про реєстрацію свого автомобіля марки «Volkswagen», моделі «Passat», VIN- НОМЕР_1 , 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_4 .
Крім того, ОСОБА_7 було зроблено заяву про те, що ніякого ОСОБА_11 вона не знає та довіреності на його ім'я на продаж арештованого автомобіля, не давала.
Так, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях ЗУ "Про дорожній рух" та Порядку, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Відповідно до статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 34 ЗУ "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Зважаючи на вищенаведене, у колегії суддів виникають сумніви у правомірності укладення договору купівлі-продажу спірного майна та набуття ОСОБА_6 права власності на нього, а тому, доводи апелянта колегія суддів не приймає до уваги.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про можливість передачі автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Passat» ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, що не суперечить арешту цього майна, оскільки заборона розпорядження автомобілем залишається дійсною.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 такою, що задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим, ухвала слідчого судді повинна бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року про передачу арештованого майна на відповідальне зберігання та повернення ОСОБА_7 автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання з правом користування, належним їй автомобілем, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
------------------- ------------------- --------------------
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4