Провадження № 22-ц/803/442/20 Справа № 175/3837/18 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
27 травня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що він є власником земельних ділянок АДРЕСА_1 НОМЕР_1 та 80 садівничого товариства «Рубін» смт.Ювілейне Дніпровського району Дніпропетровської області. Однак на відстані 0,7 метра від межі однієї з його земельних ділянок проходить наземний газопровід низького тиску та стовпах та газовий щит переходу частини газопроводу з наземного у підземний, що створює йому перешкоди у користуванні власністю, оскільки він не має можливості поставити огорожу між земельними ділянками, об'єднати їх в одну та почати будівництво.
У зв'язку із вищезазначеним, позивач просив суд усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 1221455800:02:028:0096, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» та ОСОБА_2 за власні кошти демонтувати або перенести частину газопроводу низького тиску (його підземну та наземну частини), який проходить повз цю земельну ділянку.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпрогаз» та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивач як власник земельної ділянки, по якій проходить трубопровід, може вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю. Зазначає, що ані він, ані попередній власник земельної ділянки договір сервітуту не укладали. Трубопровід побудовано за кошти та на замовлення ОСОБА_2 , тому посилання суду першої інстанції на те, що він є неналежним відповідачем у справі є безпідставними.
Відповідач - АТ «Оператор газорозподільної системи «ДНІПРОГАЗ» в порядку, передбаченому положеннями ст.360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року є законним та цілком обґрунтованим, судом першої інстанції не було порушено процесуального порядку та правильно застосовано норми матеріального права, висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідач ОСОБА_2 також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу від 01.12.2015 р. та від 17.04.2013 р. ОСОБА_1 належать дві суміжні земельні ділянки: кадастровий номер 1221455800:02:028:0096, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; кадастровий номер 1221455800:01:088:0386, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення земельних ділянок - для ведення садівництва.
Згідно з топографічним планом № 9925/06.07-18/А, виконаним інженером-геодезистом ОСОБА_3 , на ЗД № 1 на відстані 0,5-0,8 м від західної межі проходить наземний газопровід низького тиску на стовпах, стальна труба діаметром 32 мм на висоті 1 м від поверхні землі, а також газовий щит переходу частини газопроводу з наземного у підземний, який знаходиться на відстані 0,7 м від західної межі.
Позивач звертався до ПАТ «Дніпрогаз» з письмовою заявою щодо надання технічної документації на зазначений газопровід для перевірки підстав для його знаходження на його ділянці.
Листом від 18.09.2017 р. відмовлено у наданні технічної документації та повідомлено, що технічні умови на прокладення газопроводу були надані на замовлення власника суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що зовнішній наземний газопровід діам.25 мм, який прокладено по межі садової ділянки АДРЕСА_2 с АДРЕСА_3 « АДРЕСА_2 » смт Слобожанське, яка належить зараз ОСОБА_1 , збудовано згідно з проектом на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_4 на замовлення та за кошти власника сусідньої садової ділянки ОСОБА_2 .
Проект розроблений на підставі технічних умов на проектування, що були видані ПАТ «Дніпрогаз». Під час виготовлення технічних умов була врахована згода гр. ОСОБА_4 (яка на той час була власницею садової ділянки АДРЕСА_5 ) на прокладення газопроводу по межі зазначеної ділянки.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494.
Враховуючи, що вказаний газопровід перебуває у власності ОСОБА_2 , правових підстав для вчинення будь-яких дій по відношенню до вказаного газопроводу без дозволу на те його власника у ПАТ «Дніпрогаз» немає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 319, 321 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, та виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вказаний газопровід збудований, прийнятий в експлуатацію та використовується у відповідності до вимог діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він як власник земельної ділянки, по якій проходить трубопровід, може вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки будівництво системи газопостачання було здійснено за погодженим проектом та за згодою попереднього власника спірної земельної ділянки задовго до набуття позивачем права власності на вищевказану земельну ділянку.
Посилання апелянта на те, що колишня власниця земельної ділянки № НОМЕР_3 ОСОБА_4 не давала згоди на прокладення газопроводу по межі зазначеної ділянки, спростовуються наявною в матеріалах справи власноруч написаною розпискою останньою про те, що вона не заперечує проти прокладення на межі належної їй земельної ділянки газової труби з земельної ділянки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .
Заявляючи позовні вимоги щодо усунення перешкод у обраний спосіб, позивачем не надано доказів щодо технічної можливості демонтажу або перенесення частини газопроводу, клопотань щодо проведення експертизи не заявлялося.
При цьому, за умовами ст.ст.15,16 ЦК України, особа має право на захист у спосіб, що не суперечить засадам законодавства.
Інші доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що рішення суду першої інстанції є безпідставним та незаконним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати, понесені позивачем в зв'язку з переглядом судового рішення, згідно ст.141 ЦПК України, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова