Справа № 727/3534/20
Провадження № 1-кп/727/218/20
04 червня 2020 року Шевченківський районний суд м.Чернівці
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
за участю потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці угоду про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260040000648, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, українцем, уродженцем м.Чернівці, зареєстрованим та проживаючим в АДРЕСА_1 , не працюючим, не одруженим, маючим на утриманні малолітню дитину, раніше судимим: вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 20.04.2017 року за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 10.07.2017 року за ч.2 ст.190 КК України до покарання у вигляді 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік; вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.09.2017 року за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, звільнений 27.02.2020 року з Стрижавської ВК №81 на підставі ухвали Вінницького районного суду від 19.02.2020 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 днів, -
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, -
28.04.2020 року до Шевченківського районного суду м.Чернівці з Чернівецької місцевої прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження за обвинувальним актом, затвердженим прокурором Чернівецької місцевої прокуратури ОСОБА_6 , по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
У відповідності до обвинувального акту встановлено, що 06.04.2020 року в період часу з 11 год. по 12 год. ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Чернівці, по вул.Проспект Незалежності, 66/75, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом обману, шахрайським шляхом, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном марки «Ксіомі Редмі 8» синього кольору вартістю 3700 грн., який знаходився у прозорому силіконовому чохлі, в якому знаходилась сім-картка оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_1 , на рахунку якого грошових коштів не було.
Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , з місця вчинення злочину пішов, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 3700 гривень.
23.04.2020 року була укладена угода про примирення між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст.471 КПК України.
Зі змісту угоди про примирення вбачається, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість в цьому діянні під час судового провадження. Крім того, обвинуваченим повністю відшкодована спричинена потерпілій шкода, обвинувачений попросив вибачення у потерпілої за вчинене діяння.
Під час укладення угоди про примирення потерпіла ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 узгодили міру покарання останньому за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України із застосуванням статті 69 КК України, а саме у вигляді 1-го місяця 15-ти днів арешту. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, в повному об'ємі та надав суду згоду на затвердження угоди про примирення, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, в тому числі і вимоги ст.71 КК України, які в даному випадку повинен буде застосувати суд, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також, обвинувачений ОСОБА_4 зрозумів роз'яснені судом права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні просила затвердити угоду і вказала, що спричинена їй шкода повністю відшкодована обвинуваченим, претензій до нього матеріального чи морального характеру не має. Наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені п.2 ч.1 ст. 473 КПК України - потерпілій зрозумілі.
При цьому, сторони угоди про примирення дійшли згоди щодо застосування до ОСОБА_4 вимог ст.69 КК України, оскільки вказаний злочин обвинувачений вчинив за наявності декількох обставин, що пом'якшують його покарання, а саме - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої шкоди потерпілій.
Суд заслухавши думку прокурора, який вказав, що угода відповідає вимогам КПК України, однак заперечував проти затвердження угоди про примирення, вважаючи, що узгоджена сторонами міра покарання обвинуваченому є надто м'якою, пояснення потерпілої, обвинуваченого, які просили затвердити угоду, вважає, що угода підлягає затвердженню, а ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, та призначити йому покарання, яке обвинувачений та потерпіла запропонували суду та узгодили між собою.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно п.1 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, оскільки останній вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно. Зазначене кримінальне правопорушення згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Потерпіла також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п.2 ч.1 ст.473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Дана угода, на думку суду, відповідає вимогам Кримінально-процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі даної угоди може бути ухвалений вирок, оскільки умови угоди не суперечать вимогам закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 укримінальному провадженні /ЄРДР №12020260040000648/ і призначення ОСОБА_4 узгодженої сторонами міри покарання.
При призначенні покарання суд також враховує вимоги п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», який передбачає, що при застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком, а також вимоги п.26 зазначеної Постанови, який вказує, що у разі, коли особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК України) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК України) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.
Також, призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує вимоги п.п.а) п.1 ч.1 ст.72 КК України, яким передбачено, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають: один день арешту.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 100, 314, 371, 374, 468, 469, 473, 474, 475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про примирення, від 23.04.2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020260040000648, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити йому покарання за даною статтею КК України із застосуванням вимог статті 69 КК України у вигляді 1-го місяця 15-ти днів арешту.
На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18.09.2017 року та призначити до відбуття ОСОБА_4 покарання у вигляді 1-го року 1-го місяця позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити попередню - домашній арешт, застосований згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 квітня 2020 року.
Строк покарання рахувати з моменту затримання.
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: договір (квитанція) №469-20007898 від 06.04.2020 року, предметом якого являється мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8 c/n НОМЕР_2 », який згідно постанови слідчого від 07.04.2020 року (т.1 а.п.25) визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 8» синього кольору, який згідно постанови слідчого від 07.04.2020 року (т.1 а.п.38) визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню та згідно заяви переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити потерпілій ОСОБА_5 за належністю.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ст.394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ст.473 КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1