Єдиний унікальний номер 722/69/20
Номер провадження 2/722/149/20
04 червня 2020 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Побережної О.Д.
з участю секретаря судового засідання Гладкої Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокиряни цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник АТ КБ «ПриватБанк» Гребенюк О.С. через поштове відділення звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 27.09.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розмірукредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява підписана разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайту www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».
Згідно п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту за тарифним планом «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до тарифів «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», пільговий період - до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості); базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) - 2,5 % (30,00% на рік); за тратами здійсненими з 01.09.2014 року - 2,9% (34,80% на рік); за тратами здійсненими з 01.04.2015 року - 3,6 % (43,20% на рік); обов'язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості); з 01.04.2014 року - 5% від заборгованості (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості); пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. Пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.
Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі прострочення кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Заборгованість за тілом кредиту існує з 31.05.2013 року, по відсоткам з 30.04.2013 року.
Відповідно до п.2.1.1.12.9 Умов та правил надання банківських послуг, боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку, в тому числі з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Відповідно до п.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг за незгодою зі зміною правил та/або тарифів банку, які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.
На підставі п.1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.
Згідно п.2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з картрахунку клієнта у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).
Відповідно до п.2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.
У зв'язку з порушеннями відповідачем умов кредитного договору станом на 31.10.2019 року виникла заборгованість у сумі 338334,28 грн., яка складається з: 1899,80 грн. - заборгованість за кредитом; 329286,48 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 7148,00 грн. - заборгованість за пенею.
Однак, законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення всієї суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Відповідно представник позивача просить стягнути заборгованість у розмірі 134992,13 грн., яка складається з наступного: 1899,80 грн. - заборгованість за кредитом; 133092,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 30.04.2013 року по 30.07.2018 року.
Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.09.2011 року у розмірі 134992,13 грн., а також судові витрати у розмірі 2102 грн.
Представник позивача Гребенюк О ОСОБА_2 С ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, однак подав письмове клопотання про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, у випадку неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки, а також не подав відзив на позов. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивача, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
27.09.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Позивач свої зобов'язання по вищезазначеному договору виконав та надав відповідачу ОСОБА_1 кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 08/16.
Згідно розрахунку заборгованості за договором, який наданий представником позивача, станом на 31.10.2019 року загальна сума заборгованості становить 338334,28 грн., яка складається з: 1899,80 грн. - заборгованості за кредитом; 329286,48 грн. - заборгованості по відсотках за користування кредитом; 7148,00 грн. - заборгованості за пенею. Однак, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 134992,13 грн., яка складається з: 1899,80 грн. - заборгованості за кредитом; 133092,33 грн. - заборгованості по відсотках за період з 30.04.2013 року по 30.07.2018 року.
У Анкеті-заяві позичальника зазначено, що відповідач згодний з тим, що підписана заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 27.09.2011 року процентна ставка за користування грошовими коштами не зазначена.
Представник позивача, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути також заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 30.04.2013 року по 30.07.2018 року. Однак, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, представник позивача посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та правил користування платіжною карткою, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору. Однак, ним не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставини, що саме ці витяги з Тарифів та Умов були надані відповідачу для ознайомленні і він погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вони на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом.
Крім того, роздруківка з сайту Банку не є належним доказом, оскільки його зміст повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, наданий Банком витяг з умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст.3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року.
Відповідно відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в розмірі 1899,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 29,58 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 287 ч.4, 288 ч.2, 289, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 27.09.2011 року у розмірі 1899 (однієї тисячі вісімсот дев'яносто дев'яти) грн. 80 коп. (заборгованість за кредитом).
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) - судові витрати в розмірі 29 (двадцяти дев'яти) грн. 58 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий: