Єдиний унікальний номер 725/935/20
Номер провадження 2-а/725/22/20
04.06.2020 року м.Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого-судді: Войтуна О.Б.
за участю секретаря: Дудка К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого звернулась адвокат ОСОБА_2 до Буковинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
Представник позивача звернулася до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до Буковинської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил №1991/40800/19 від 24.01.2020 року.
В обґрунтування позову посилалась на те, що висновки наведені у постанові про порушення митних правил 1991/40800/19 від 24.01.2020 року про притягнення ОСОБА_3 , до відповідальності за ст.485 МК України, щодо наявності складу порушення митних правил вважає помилковими, а саму постанову протиправною.
Зазначила, що приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил відповідачем (посадовою особою) не в повній мірі були виконані вимоги ст.. 489 МК України, не було прийнято до уваги та належним чином досліджено всі обставини справи та відсутність умислу на вчинення правопорушення.
Вважає, що позивачем булло подано правдиві відомості, щодо країни походження автомобіля, мети ввезення транспортного засобу та правдиві відомості про свою особу так як надав діючий паспорт громадянина Румунії.
Позивач постійно проживає на території Англії за адресою: АДРЕСА_1 , м АДРЕСА_1 , а також інколи тимчасово проживає у своїх родичів у с. Велика Березовиця, Тернопільського р-ну, Тернопільської обл.. Крім того відповідно до матеріалів справи про порушення митних правил ОСОБА_4 перебував в Україні впродовж 2019 року лише 88 днів, а митним органом не було надано відповідну оцінку даному факту.
Також звертає увагу на те, що протокол про порушення митних правил був складений без участі позивача, а також те, що у грудні 2019 митним органом було направлено на адресу позивача лист №G-1350/24-70-20-02/04 від 02.12.2019 року який було адресовано « ОСОБА_5 », а не «Герелюс» та зі змісту листа митниця зобов'язувала надати для огляду транспортний засіб марки «VW PASSAT», країна реєстрації Литва, державний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 до якого позивач не має жодного відношення, а тому вважав даний лист помилково надісланим.
Також вважає, що митним органом належним чином не встановлено митну вартість ввезеного ним автомобіля «CHRAYSLER VOYAGER», при визначені розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, а керувався службовою запискою, відповідно до якої сума необхідних для сплати митних платежів складає 108 517 грн. 22 коп..
Крім того наводить ряд процесуальних порушень які були допущенні митним органом при підготовці та розгляді справи відносно позивача.
З урахуванням викладеного з посиланням на норми матеріального та процесуального права просила визнати протиправною та скасувати постанову Буковинської митниці Державної митної служби України від 24.01.2020 року у справі про порушення митних правил №1991/40800/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а провадження по справі закрити у зв'язку із відсутністю складу порушення митних правил. Також просила стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву з письмовими доказами, в якому митниця позов не визнала, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Представником позивача надано суду відповідь на відзив згідно якого заперечує проти наданих доводів відповідача з підстав наведених у позові та просила позов задовольнити.
04.06.2020 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув.
Враховуючи, що у судове засідання сторони не з'явилися у відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 30.11.2019 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС Горбієвським В.І. було складено відносно гр. України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол про порушення митних правил №1991/40800/19 (а.с. 49-50).
Як вбачається із змісту протоколу, 30.11.2019 року о 12 год. 30 хв. на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в'їхав автомобіль марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_3 » під керуванням гр. ОСОБА_6 який прямував з України до Румунії в приватних справах. Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору» та до митного контролю подав закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_4 НОМЕР_5 , виданий 04.04.2018 року на ім'я ОСОБА_7 .
Під час проведення митних формальностей, відповідно до інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС» було встановлено, що гр. України ОСОБА_6 слідував через п/п «Порубне-Сірет» м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС в пішому порядку та до митного контролю надав паспорт гр. України для виїзду за кордон НОМЕР_6 .
Згідно поданого до митного контролю паспорта р. Румунії НОМЕР_5 , виданий 04.04.2018 року поліцією м. Сучава на ім'я ОСОБА_7 та паспорта гр.. України для виїзду за кордон НОМЕР_6 виданий на гр. ОСОБА_8 ОСОБА_9 , 30.03.1972 року встановлено, що вони видані на одну особу.
Маючи статус «резидента» згідно до інформації яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС, митним органом встановлено, що 03.09.2019 року для в'їзду на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року» на транспортному засобі марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_3 », 2001 року випуску, кузов НОМЕР_7 через п/п «Краковець» Львівської митниці ДФС гр. ОСОБА_10 С. використав паспортний документ гр.. Румунії на ім'я ОСОБА_7 .
Постановою по справі про порушення митних правил №1991/40800/19 від 24.01.2020 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 325 551 грн. 66 коп. (а.с. 62-63).
За змістом ст.485 Митного кодексу України особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Таким чином обов'язковим елементом складу правопорушення є інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.
Як було встановлено судом ОСОБА_6 під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_3 », 2001 року випуску, кузов НОМЕР_7 надала паспорт громадянина Румунії.
Відповідно до п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України, Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, Закону України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Порядком централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201.
Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.
У позивача, станом на 03.09.2019 року наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, та він мав постійне місце проживання на території України, отже він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.
Згідно ч.3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Отже, у даному випадку позивачка при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування повинен був сплатити усі необхідні митні платежі.
При цьому суд звертає увагу на те, що митним органом залишилось поза увагою та обставина, що згідно відповіді Державної міграційної служби України в Чернівецькій області було на запит Буковинської митниці Держмислужби, повідомлено, що гр. ОСОБА_9 станом на 31.03.2015 року значився зареєстрованим за місцем проживання с.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, тобто фактично не встановлено чи станом на дату ввезення транспортного засобу у гр.. ОСОБА_3 було зареєстроване місце проживання на території України.
Так відповідно до п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України. резиденти - це зокрема фізична особи яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, щоб визначити резидентський статус особи необхідно встановити ряд обставин.
Однак митним органом цього зроблено не було.
Доводи позивача, що він не вважає себе резидентом України, оскільки проживає за кордоном, де працює, сплачує податки, має тісні життєві зв'язки саме в Англії у зв'язку з чим не може вважатись податковим резидентом України, судом не можуть бути прийняті оскільки на їх підтвердження позивачем надано лише копію листа імміграційного департаменту Уряду Великобританії від 25.07.2019 року згідно якого ОСОБА_11 надано лише тимчасовий дозвіл на перебування на території Великобританії, а також зі змісту довідки з місця роботи ОСОБА_6 працевлаштований лише з 04.03.2019 року, що у своїй сукупності без наявності інших складових та належного юридичного оформлення свого резидентського статусу не достатньо для визнання його нерезидентом України.
Разом із тим, суд враховує положення ч.1 ст.489 МК України, відповідно до яких посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі наведеного та враховуючи те, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів, а тому необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення, визначеного Законом стягнення, є доведення факту не сплати особою суми митних платежів у певному розмірі.
Так, за змістом п.1 ч. 1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.
За визначенням ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За нормами статті 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як було встановлено судом, матеріали справи про порушення митних правил №1991/40800/19 не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_12 03.09.2019 року.
Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №7.2-15-01/1-15 від 12.12.2019 року, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає - 108 517 грн. 22 коп. (а.с. 59).
Як вбачається із змісту дослідженої у судовому засіданні копії службової записки, митну вартість автомобіля марки CHRAYSLER VOYAGER» кузов НОМЕР_8 НОМЕР_9 було визначено орієнтовно у розмірі 108 517 грн. 22 коп., при цьому у даній службовій записці зазначено, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Крім того запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів товарознавців (12).
Даючи оцінку зазначеним обставинам, суд вважає, що оскільки службова записка по даній справі має інформативний характер і визначена в ній сума не точна, а орієнтовна, а отже на її підставі не може бути визначено митну вартість транспортного засобу, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки санкція статті 485 МК України передбачає стягнення у розмірі 300% саме несплаченої суми митних платежів.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Окрім того, суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку особи відносно якої ведеться справа щодо порушення митного законодавства проводити експертизу та оплачувати її вартість.
Відповідачем також в процесі судового розгляду справи клопотання про призначення експертизи не заявлялось.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Враховуючи те, що справа судом направляється на новий розгляд, позов в частині закриття провадження задоволенню не підлягає.
Вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу також не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано ні їх розрахунку, ні доказів що він фактично поніс такі витрати.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 80, 90, 94, 229, 242, 245, 246, 250, 255, 271, 286, 295 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову №1991/40800/19 від 24.01.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та направити справу на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. Б. Войтун