Постанова
Іменем України
03 червня 2020 року
м. Київ
справа № 761/12112/19
провадження № 61-3682св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у складі судді: Шкоріної О. І.,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 323 500,00 грн, проценти за користування у розмірі 17 096,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 65 249,95 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за подання апеляційної скарги на рішення суду відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити судовий збір, а оригінал платіжного документу про сплату судового збору надати суду.
У січні 2020 року ОСОБА_2 подав заяву в якій просив зменшити розмір судового збору або відстрочити його до прийняття рішення апеляційним судом. При цьому, посилався на скрутне матеріальне становище.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року ОСОБА_2 продовжено строк для усунення недоліків визначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_2 на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 13 грудня 2019 року надав заяву про відстрочення або зменшення розміру судового збору, але не надав достатніх доказів на обґрунтування такої заяви, а тому суд вважає за необхідне продовжити встановлений судом строк для усунення недоліків.
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
Ухвала мотивована тим, що копію ухвали суду від 14 січня 2020 року ОСОБА_2 отримав 20 січня 2020 року, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення, проте недоліки апеляційної скарги не усунув, будь-яких заяв від скаржника не надходило, оригінал платіжного документу суду не надано.
Аргументи учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу було повернуто без зазначення причини повернення та лише посилаючись на невиконання ухвали Київського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року. При цьому, 14 січня 2020 року Київським апеляційним судом було винесено ухвалу про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та в мотивувальній частині ухвали було зазначено про те, що доводи ОСОБА_2 про відстрочення або зменшення розміру судового збору не були враховані судом.
У травні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що при вирішенні питання про відстрочення або зменшення розміру сплати судового збору, майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Таким чином, відповідачу необхідно було надати квитанцію про сплату судового збору у визначеному судом розмірі або надати документи, що підтверджують обгрунтування поданої ним заяви про зменшення або відстрочення сплат судового збору. Враховуючи те, що відповідачем ухвалу Київського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто, а тому оскаржена ухвала Київською апеляційною суду є законною та обґрунтованою.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої ухвали), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах із боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що в мотивувальній частині ухвали Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року зазначено, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів на обґрунтування заяви про відстрочення або зменшення розміру судового збору (а. с. 61 - 62).
Відповідно до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з резолютивної частини із зазначенням висновків суду.
Зазначаючи в мотивувальній частині ухвали від 14 січня 2020 року, що ОСОБА_2 не надав достатніх доказів на обґрунтування заяви про відстрочення або зменшення розміру судового збору, апеляційний суд в резолютивній частині ухвали не зазначив своїх висновків щодо задоволення або залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про відстрочення або зменшення розміру судового збору. Не містить таких висновків і оскаржена ухвала.
Таким чином, не розглянувши належним чином клопотання ОСОБА_2 про відстрочення або зменшення розміру судового збору апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права та передчасно зробив висновок про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її особі, яка її подала.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 411, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року скасувати.
Передати справу № 761/12112/19 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук