Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 363/1537/17
провадження № 61-11818св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О.(суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція»,
відповідачі: Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» (далі - ДП «Київська лісова науково-дослідна станція») звернувся до суду з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок.
Позов мотивований тим, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016111200000360 встановлено, що рішенням Новопетрівської сільської ради № 305/1 від 30 березня 2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок» передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,2401 га на масиві «Лазарів Сад» с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вищевказаного рішення, ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯМ № 729146 на право власності на земельну ділянку площею 0,2401 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158 для ведення особистого селянського господарства.
У подальшому, ОСОБА_1 відчужив частину спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки № 3793 від 26 грудня 2012 року.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 949902 земельна ділянка площею 0,0323 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0161 для ведення особистого селянського господарства, перебуває у власності ОСОБА_2 .
У власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 949901 залишилася земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:102:0160 площею 0,2078 га для ведення особистого селянського господарства.
Згідно інформації наданої Українським державним проектним виробничим об'єднанням «Укрдержліспроект» № 299 від 22 квітня 2016 року та наданого фрагменту публічної кадастрової карти України, межі земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» - квартал 164 Старопетрівського лісництва ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
Посилаючись на наведене та, з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради № 305/1 від 30 березня 2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок»;
визнати недійсними державні акти серії ЯЙ № 949902 на право власності на земельну ділянку площею 0,0323 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0161, серії ЯЙ № 949901 на право власності на земельну ділянку площею 0,2078 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0160 видані ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та скасувати їх державну реєстрацію;
витребувати у постійне користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» земельні ділянки з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2078 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886001:02:102:0160, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області; ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0323 га для ведення садівництва з кадастровим номером 3221886001 :02:102:0161, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року в задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності прокурором належності спірних земельних ділянок до земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція». Відповідачі по справі у встановленому законом порядку зареєстрували своє право власності на спірні земельні ділянки, проте питання про скасування такої реєстрації перед судом не ставиться, тому вимога про витребування спірних земельних ділянок на користь держави не ґрунтується на вимогах закону. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неправомірної поведінки відповідачів - фізичних осіб, під час приватизації земельних ділянок та укладення договору дарування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Новопетрівської сільської ради № 305/1 від 30 березня 2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,24 га на масиві «Лазарів сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221886001:02:102:0158.
Визнано недійсними державні акти серії ЯЙ № 949902 на право власності на земельну ділянку площею 0,0323 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0161, серії ЯЙ № 949901 на право власності на земельну ділянку площею 0,2078 га з кадастровим номером 3221886001:02:102:0160 видані ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та скасовано їх державну реєстрацію.
Витребувано у постійне користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2078 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 3221886001:02:102:0160, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Витребувано у постійне користування ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0323 га для ведення садівництва з кадастровим номером 3221886001 :02:102:0161, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Стягнуто з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Києво-Святошинської місцевої прокуратури по 1 600 грн судового збору з кожного, сплаченого за подання позовної заяви.
Стягнуто з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області по 2 400 грн. судового збору з кожного, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що лісовпорядні роботи проводилися з серпня по жовтень 2014 року, а з даним позовом прокурор звернувся в квітні 2017 року. Прокурор зазначив, що йому стало відомо про порушене право лише при проведенні прокуратурою розслідування у кримінальному провадженні № 42016111200000360, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 червня 2016 року, крім того, ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» та Державному агентству лісових ресурсів України не було відомо про прийняття Новопетрівською сільською радою оспорюваного рішення та видання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим строк позовної давності не сплинув.
Короткий зміст вимог наведених у касаційних скаргах
У червні 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року.
У червні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2018 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що позивачі при належному здійсненні своїх обов'язків та повноважень мали всі можливості дізнатися про зазначені прокурором порушення їх прав і вжити передбачених законом заходів для захисту в межах строку позовної давності, оскільки поважних причин пропуску строку позовної давності понад 2 роки позивачами не надано. Не відповідають дійсності висновки суду апеляційної інстанції що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були знати, про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісогосподарського призначення, оскільки отриманню державного акту передувало виготовлення проекту землеустрою з усіма необхідними висновками та погодженнями відповідних суб'єктів владних повноважень, а саме Управління Держкомзему у Вишгородському районі, Відділу містобудування, архітектури житлово-комунального господарства та розвитку Вишгородської районної державної адміністрації, Державної санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації.
Твердження прокурора, що спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення та надані у користування ДП «Київська ЛНДС», не підтверджено належними доказами. За даними Державного земельного кадастру спірні земельні ділянки мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства і при поданні позову прокуратурою сплачено судовий збір як за землі сільськогосподарського призначення. Прокуратурою надано лише викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, відповідно до яких належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки раніше відносились до земель лісового фонду, але питання чи відповідає та система координат, в якій виготовлялися планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2003 року єдиній національній системі координат, судом не досліджувалося, оскільки для з'ясування вказаної обставини необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, але експертиза у справі не проводилася.
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року заступник прокурора Київської області Єфремов С. подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відзив мотивований тим, що матеріали справи не містять жодного доказу, що відведення спірної земельної ділянки у приватну власність відбулося за попереднього припинення речового права постійного користувача шляхом її вилучення чи добровільної відмови від неї. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами факт віднесення спірних земель до земель лісогосподарського призначення. Разом з цим, прокуратурою доведено факт порушення інтересів держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» Новопетрівською сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення № 305/1 від 30 березня 2012 року, яким незаконно передано у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158 (яка в подальшому була розділена на дві земельних ділянки 3221886001:02:102:0160 та 3221886001:02:102:0161), які накладаються на землі лісогосподарського призначення, окрім того знаходяться за межами населеного пункту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.
У серпні 2019 року матеріали цивільної справи № 363/1537/17 надійшли до Верховного Суду та 20 серпня 2019 року передані судді-доповідачу.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 15 квітня 2011 року №102.1-VI-VI, надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,24 га на масиві «Лазарів сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства на умовах власності.
Рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 305/1-13-6 від 30 березня 2012 року "Про передачу власність земельних ділянок", передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,2401 га на масиві " Лазарів сад" села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №729146 ОСОБА_1 став власником земельної ділянки площею 0,2401 га, яка розташована Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, масив «Лазарів сад», цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
За заявою ОСОБА_1 №3305 від 29 листопада 2012 року земельна ділянка площею 0,24 га на масиві «Лазарів сад» села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, кадастровий номер 3221886001:02:102:0158 була розподілена на дві земельні ділянки площею 0,0323 га, кадастровий номер 3221886001:026102:0161 та площею 0,2078 га, кадастровий номер 3221886001:026102:0160.
26 грудня 2012 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдаровуваний), укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0323 га на масиві «Лазарів сад» в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 3221886001:026102:0161.
З фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003 року з нанесеними межами кварталу 163 та кварталу 164 і межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0145, 3221886000:02:102:0109, 3221886001:02:146:0010, 3221886000:02:102:0125, 3221886001:02:147:0026, 3221886001:02:102:0151, 3221886001:02:102:0157, 3221886001:02:102:0158, 3221886001:02:102:0159, 3221886001:02:102:0107, 3221886001:02:102:0152, 3221886000:02:102:0031, 3221886001:02:102:0030, 3221886000:02:102:0162, 3221886001:02:102:0154, 3221886001:02:102:0140 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю або частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП «Київська лісова науково-дослідна станція».
За матеріалами лісовпорядкування 2003 року, які діяли станом на час прийняття оскаржуваного рішення Новопетрівської сільської ради №305/1-13-6 від 30 березня 2012 року, спірні земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду, які є власністю держави та перебували в користуванні ДП «Київська лісова науково дослідна станція».
Земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158 уперше відведена у приватну власність ОСОБА_1 рішенням Новопетрівської сільської ради №305/1-13-6 від 30 березня 2012 року, тобто в період чинності планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року.
На час прийняття Новопетрівською сільською радою рішення № 305/1-13-6 від 30 березня 2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок», земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158, яка в подальшому була розділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0160 та 3221886001:02:102:0161, належала до земель державного лісового фонду Старопетрівського лісництва та перебувала у користуванні в Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої, третьої та шостої статті 149 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті.
Отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки на час винесення оскаржуваного рішення Новопетрівської сільської ради № 305/1-13-6 від 30 березня 2012 року «Про передачу у власність земельних ділянок», земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:102:0158, яка в подальшому була розділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0160 та 3221886001:02:102:0161, належала до земель державного лісового фонду Старопетрівського лісництва та перебувала в користуванні у Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», площа її становила 0,2401 га, та вона знаходилась поза межами населеного пункту, то розпорядження про вилучення цієї земельної ділянки із земель державного лісового фонду мала приймати обласна державна адміністрація, за погодженням з землекористувачем.
Проте, відповідного розпорядження Київської обласної державної адміністрації про вилучення спірної земельної ділянки з земель державного лісового фонду матеріали справи не містять.
Згідно статті 59 ЛК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов'язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
В матеріалах справи рішення уповноважених органів лісового господарства Київської області про переведення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду до категорії земель нелісових для використання у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, відсутні.
Отже, земельна ділянка державного лісового фонду, площею 0,2401 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, масив «Лазарів сад», цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221886001:02:102:0158, яка в подальшому була розділена на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:102:0160 та 3221886001:02:102:0161, неправомірно вибула із володіння держави та землекористувача Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», оскільки при її вилученні у попереднього користувача та зміні її цільового призначення Новопетрівською сільською радою не було дотримано вимог статей 149 ЗК Українита вимог статті 59 ЛК України.
Згідно зі статтею 152 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.
За змістом частини 1 статті 155 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до частини 3 статті 388 ЦК України, якщо майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
ОСОБА_1 не міг законно набути право приватної власності на спірні земельні ділянки, оскільки набув таке право власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття Новопетрівською сільською радою незаконного рішення та наступного укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування частини земельної ділянки, площею 0,0323 га.
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державного лісогосподарського призначення, які не можуть передаватися у приватну власність, а тому вони вибувають з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність поведінки відповідачів під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
З наявного в матеріалах справи топографічного плану, фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 163 та 164 чітко вбачається, що спірні земельні ділянки знаходилися поза межами Новопетрівської сільської ради та відносяться до земель лісогосподарського призначення та перебували у Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» в користуванні.
Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 41, 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зазначено, що: «відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 617/964/15-ц (провадження № 61-16466сво18) вказано, що «громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України, ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами».
У частинах першій-третій статті 12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що лісовпорядні роботи проводились з серпня по жовтень 2014 року, а з даним позовом прокурор звернувся в квітні 2017 року.
У позовній заяві прокурор зазначив, що йому стало відомо про порушене право лише при проведенні прокуратурою розслідування у кримінальному провадженні №42016111200000360, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.06.2016 року, крім того ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» та Державному агентству лісових ресурсів України не було відомо про прийняття Новопетрівською сільською радою оспорюваного рішення та видання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим строк позовної давності не сплинув.
22 листопада 2017 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимоги прокуратури про витребування земельної ділянки у відповідача ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на оскаржені актів про передачу у власність земельних ділянок, всі позовні вимоги у даній справі прямо стосуються прав відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, перебіг позовної давності починається з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк звернення до суду з даним позовом не пропущено, оскільки матеріали справи не містять доказів, що Державному агентству лісових ресурсів України, Державному підприємству «Київська лісова науково-дослідна станція» раніше було, чи могло бути відомо про вказане порушення їх прав Новопетрівською сільською радою.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з дотриманням засад правового порядку, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачену Конституцією та законами України.
Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
У спорах стосовно прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18), від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).
Отже, витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв'язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва в інтересах держави та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Висновки Верховного Суду
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова прийнята без додержання норм процесуального та матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скаргиОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. О. Дундар
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук