Постанова
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 679/1689/16-ц
провадження № 61-48884св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Виконавчий комітет Нетішинської міської ради Хмельницької області, приватний нотаріус Нетішинського міського нотаріального округу Івтушок Віктор Маркович, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року у складі судді: Базарника Б. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
Короткий зміст заяви
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 16 листопада 2006 року набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного між нею та її батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу. При складанні тексту вказаного договору приватний нотаріус допустив помилку у написанні її прізвища: зазначив « ОСОБА_4 » замість правильного за паспортом « ОСОБА_5 ». При цьому в договорі вона прописом правильно написала своє прізвище « ОСОБА_5 ». ОСОБА_1 отримала Інформаційну довідку виконавчого комітету Нетішинської міської ради, в якій у розділі відомості про права власності на нерухоме майно відповідно до дати прийняття рішення про державну реєстрацію та дати внесення запису від 20 листопада 2006 року її прізвище записано також « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_5 ». Помилка в написанні прізвища заявниці в договорі дарування та Інформаційній довідці перешкоджає їй реалізувати своє право власності на квартиру, її виправлення необхідне для надання можливості внести зміни в документи, що посвідчують право власності на квартиру. Крім того, вказала на відсутність між нею та ОСОБА_2 спору щодо дійсності договору дарування від 16 листопада 2006 року, оскільки такий вирішений в судовому порядку. Згідно рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року, яке набрало законної сили, в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_6 , про визнання недійсним договору дарування квартири відмовлено.
ОСОБА_1 просила:
встановити факт належності їй договору дарування квартири АДРЕСА_1 , серії ВЕС № 23118 , укладеного 16 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_7 , посвідченого 16 листопада 2006 року приватним нотаріусом Нетішинського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за № 4214, а також виданої 13 жовтня 2016 року Інформаційної довідки виконавчого комітету Нетішинської міської ради, сформованої ОСОБА_8 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року встановлено факт належності ОСОБА_1 договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 16 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу на ім'я ОСОБА_1., та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої виконавчим комітетом Нетішинської міської ради 13 жовтня 2016 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 06 листопада 2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_7 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , з другої сторони, був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Івтушком В. М. Судом встановлено, що в паспорті громадянина України, ім'я заявниці записане як ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 . Ідентифікаційний номер ОСОБА_1 № НОМЕР_2 . Факт допущення технічної помилки в написанні прізвища заявниці в договорі дарування квартири підтвердив в судовому засіданні і приватний нотаріус Нетішинського міського нотаріального округу Івтушок В. М. ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири, укладеного 16 листопада 2006 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в задоволенні якого їй було відмовлено рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року, яке за результатами перегляду апеляційною інстанцією 29 вересня 2016 року залишено без змін, а 23 лютого 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказані судові рішення залишені в силі.Вказані обставини, на думку суду, виключають в даному випадку будь-який спір про право, зважаючи на вирішення такого в судовому порядку за наявності рішення суду, яке набрало законної сили.
Суд першої інстанції відхилив твердження представника ОСОБА_2 про наявність підстав для закриття провадження у справі в зв'язку з набранням законної сили рішення суду (ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 21.09.2016 року по справі №679/43/16-ц), постановленої з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки обставини, які стали підставою для залишення заяви ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції - наявність спору про право, на даний час перестали існувати за наявності зазначеного вище судового рішення з приводу спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо договору дарування від 16 листопада 2006 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області в складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Купельського А. В., Янчук Т. О.,від 15 серпня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року скасовано. Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. ОСОБА_2 оспорює договір дарування від 16 листопада 2006 року, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , тобто у справі виник спір про право, який має бути вирішений у порядку позовного провадження. Тому ухвалене рішення підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П., від 19 вересня 2018 рокукасаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, щоюридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. ОСОБА_1 у заяві посилалася на те, що у зв'язку з допущеною нотаріусом у договорі дарування квартири від 16 листопада 2006 року помилкою у її прізвищі, вона не може вільно розпоряджатись своєю власністю та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку, оскільки її батько ОСОБА_3 , який є дарувальником, помер. Факт допущення технічної помилки в написанні прізвища заявниці в договорі дарування квартири підтвердив в судовому засіданні і приватний нотаріус Нетішинського міського нотаріального округу Івтушок В. М., який посвідчував цей договір. Із доданих заявником копій рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 29 вересня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на статтю 234 ЦК України. За результатом розгляду вказаної справи у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Також у матеріалах справи є копія позовної заяви ОСОБА_2 про визнання цього ж договору дарування квартири недійсним з посиланням на статтю 215 ЦК України. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі було зупинено до розгляду цієї справи. Зі змісту наведених судових рішень убачається, що ОСОБА_2 не заперечує самого факту укладення на користь ОСОБА_1 , а не якоїсь іншої особи - ОСОБА_7 , договору дарування, проте просить його визнати недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог статті 203 ЦК України. Суд першої інстанції, врахувавши наведені обставини, дійшов правильного висновку про те, що встановлення фактів, про які просить заявниця, породжують юридичні наслідки, і не пов'язані з вирішенням спору про право, оскільки виправлення описки у прізвищі заявника у договорі дарування квартири, не матиме наслідків для заінтересованої особи - ОСОБА_2 , яка просить визнати цей договір недійсним з інших підстав. Суд апеляційної інстанції наведених обставин та норм чинного законодавства не врахував, помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши, що між сторонами виник спір про право, який має бути вирішений у порядку позовного провадження. За наведених обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 у заяві посилалася на те, що у зв'язку з допущеною нотаріусом у договорі дарування квартири від 16 листопада 2006 року помилкою у її прізвищі, вона не може вільно розпоряджатись своєю власністю та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку, оскільки її батько, який є дарувальником, помер. Факт допущення технічної помилки в написанні прізвища заявниці в договорі дарування квартири підтвердив в судовому засіданні і приватний нотаріус Нетішинського міського нотаріального округу Івтушок В. М., який посвідчував цей договір. Крім того, із доданих заявником копій рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 29 вересня 2016 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним договір дарування квартири, посилаючись на статтю 234 ЦК України. За результатом розгляду вказаної справи у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Також у матеріалах справи є копія позовної заяви ОСОБА_2 про визнання цього ж договору дарування квартири недійсним з посиланням на статтю 215 ЦК України. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження у справі було зупинено до розгляду цієї справи. Зі змісту цих судових рішень вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує самого факту укладення на користь ОСОБА_10 , а не якоїсь іншої особи, договору дарування, проте просить його визнати недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог статті 203 ЦК України. Суд першої інстанції, врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про те, що встановлення фактів, про які просить заявниця, породжують юридичні наслідки, і не пов'язані з вирішенням спору про право, оскільки виправлення описки у прізвищі заявника у договорі дарування квартири, не матиме наслідків для заінтересованої особи, яка просить визнати цей договір недійсним з інших підстав. Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про наявність підстав для залишення заяви без розгляду.
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати, а заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів залишити без розгляду. При цьому посилалась на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт про встановлення якого просить заявниця не породжує для останньої жодних юридичних наслідків, а тому суд мав би відмовити у прийнятті такої заяви або залишити її без розгляду та закрити провадження у справі. Суди не врахували, що відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Суди не врахували, що ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 вересня 2016 року у справі № 679/43/16-ц заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності їй правовстановлюючого документа - договору дарування квартири серії ВЕС № 231183, укладеного 16 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_7 , залишено без розгляду.
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, але ОСОБА_2 не довела такі обставини, які спростували б оскаржені рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Згідно частини другої та третьої статті 256 ЦПК України(в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2018 року по справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) зазначено, що «при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства».
Суди встановили, що 16 листопада 2006 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_7 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , з другої сторони, був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу, згідно якого ОСОБА_7 прийняла в дар трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12564920 від 20 листопада 2006 року, виданого комунальним підприємством Нетішинське бюро технічної інвентаризації, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , на підставі договору дарування від 16 листопада 2006 року.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої виконавчим комітетом Нетішинської міської ради 13 жовтня 2016 року, у розділі «відомості про права власності» прізвище власника квартири АДРЕСА_3 зазначено як ОСОБА_7 , підстава виникнення права власності договір дарування від 16 листопада 2006 року.
У паспорті громадянина України, ім'я заявниці записане як ОСОБА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код ОСОБА_1 НОМЕР_2 .
Суди встановили, що з приводу виправлення помилки у вищевказаному договорі дарування 14 жовтн 2015 року заявниця зверталася зі скаргою до Міністерства юстиції України, на що листом №С-22031/15 від 13 листопада 2015 року, їй роз'яснено, що оскільки дарувальник помер, внести зміни до договору дарування шляхом складання окремого договору неможливо. Таким чином у зв'язку з допущеною помилкою ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись своєю власністю та не має можливості вирішити це питання в позасудовому порядку, оскільки дарувальник ОСОБА_3 помер.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалю Апеляційного суду Хмельницької області від 29 вересня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року ОСОБА_2 у позові до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири відмовлено.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков