Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-883/11
провадження № 61-21447св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Руденко Оксана Євгенівна, комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,
від 27 лютого 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом доОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування.
Позовна заява мотивована тим, що 26 вересня 2002 року між ними та їх дочкою - відподвічем ОСОБА_2 укладено договір дарування житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , який належить їм на праві спільної сумісної власності.
Укладаючи договір дарування, вони вважали, що за пропозицією їх дочки вони укладають договір довічного утримання, оскільки вони є пенсіонерами, страждають на тяжкі хронічні захворювання та потребують матеріальної допомоги.
Зазначили, що відповідач ввела їх в оману, про що їм стало відомо на початку 2008 року, коли вона повідомила, що бажає продати належний їм будинок і стала вимагати виселення з нього, і тільки тоді вони усвідомили, що уклали з дочкою договір дарування.
Просили визнати недійсним договір дарування житлового будинку; визнати за ОСОБА_1 право власності на цей житловий будинок; зобов'язати
КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на спірне майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Журавель В. А. від 03 березня 2011 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування житлового будинку із надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначений будинок та зобов'язано комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності ОСОБА_1 на цей будинок.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі уклали договір дарування спірного майна під впливом обману, що підтверджується належними та допустимими доказами, а тому є підстави для визнання його недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого
2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 03 березня 2011 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визнання договору дарування недійсним порушує права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як іпотекодержателя спірного майна, яке не було залучено до участі у справі, про права, свободи, інтереси якого суд фактично вирішив питання, що є обов'язковою підставою для скасування рішення у силу вимог статті
376 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, щосуд безпідставно поновив
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки рішення було ухвалено 03 березня 2011 року, а із апеляційною скаргою товариство звернулося у грудні 2017 року, тобто із значним проміжком часу. Іпотекодержатель мав доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мав можливість отримати інформацію стосовно реєстрації права власності за позивачем на вказане нерухоме майно набагато раніше, однак таким правом не скористався.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 20 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивачі є батьками відповідача ОСОБА_2
26 вересня 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар належний дарувальнику на праві приватної власності жилий будинок з надвірними будівлями, розташований на земельній ділянці розміром 870 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 .
08 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 67 300 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення кредиту 08 травня 2023 року.
На забезпечення виконання кредитного договору 08 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є належний останній житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником
ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого до
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за договорами.
Матеріали справи свідчать про те, що договір іпотеки між банком та ОСОБА_2 укладено 08 травня 2008 року, договір кредитного портфелю між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ» «ОТП Факторинг Україна» - 12 листопада
2011 року, а з позовом про визнання договору дарування недійсним позивачі звернулися у грудні 2010 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України в указаній редакції суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
Таким чином, на суд, як державний орган, покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим він має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Як вбачається із матеріалів справи, 08 травня 2008 року, тобто до звернення позивачів із цим позовом, спірне майно було передано відповідачем в іпотеку ПАТ «ОТП Банк», яке своє право вимоги відчужило на користь
ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Отже, ухвалення рішення, яке стосується зміни власника іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов?язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання забезпеченого ним кредитного зобов'язання.
Суд першої інстанції, достовірно знаючи, що за адресою спірного будинку стали приходити листи з банківських установ, про що повідомили у суді свідки, не вжив заходів до перевірки питання прав третіх осіб на предмет договору дарування.
У пункті тринадцятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Такі порушення норм процесуального права відповідно до пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Отже, у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що до участі у справі у не залучено особу, права та обов'язки якого стосуються позовні вимоги, зокрема ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який є іпотекодержателем спірного майна, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. При цьому, у суду апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду справи відсутня можливість залучити до участі у справі зазначену особу, оскільки по суті справа вирішується судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості ухваленого судом першої інстанції рішення в межах, встановлених статтею 367 ЦПК України.
Разом з тим, позивач не позбавлений права звернутися до суду із позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є порушене.
Доводи касаційної скарги про безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованими, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було залучено до участі у справі, копію рішення суду першої інстанції отримало лише 19 грудня 2017 року (а. с. 110) та у межах десятиденного строку (22 грудня 2017 року) звернулося до суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення. Зворотного ОСОБА_1 не доведено. Посилання на те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не було позбавлено можливості отримати інформацію стосовно реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за позивачем із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є необґрунтованими, оскільки це є правом товариства, а не обов'язком.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,
а постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович