Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 592/7590/16-ц
провадження № 61-33126св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - кредитна спілка «Ліга»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу кредитної спілки «Ліга» на рішення апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У серпні 2016 року кредитна спілка «Ліга» (далі - КС «Ліга»; кредитна спілка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Вимоги обґрунтовувала тим, що 25 грудня 2014 року між нею та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2268/4130, відповідно до умов якого останній, як член кредитної спілки, отримав 15 000 грн строком на 18 місяців до 24 червня 2016 року зі сплатою відсотків у розмірі 49 % річних (із можливістю збільшення їх розміру у разі прострочення платежу до 98 % річних).
Повернення кредиту забезпечене договором поруки від 25 грудня 2014 року № 2268/4130, укладеним між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позичальник належним чином не виконував зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 02 березня 2017 року розмір заборгованості становить 18 273 грн 07 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 185 грн 08 коп., заборгованість за відсотками - 7 087 грн 99 коп., яку кредитна спілка з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути солідарно з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 червня 2017 року позов КС «Ліга» задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Ліга» заборгованість за кредитним договором від 25 грудня 2014 року № 2268/4130 у сумі 12 328 грн 42 коп., із яких: 11 185 грн 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 1 143 грн 34 коп. - заборгованість за відсотками.
В іншій частині вимог КС «Ліга» відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, забезпеченим порукою, наявністю непогашеної заборгованості, що є підставою для її солідарного стягнення з відповідачів у вищевказаному розмірі.
При цьому суд зазначив, що сума заборгованості за відсотками розрахована банком за ставкою 49 % річних та підвищеною ставкою 98 % річних як за період дії договору, так і після його закінчення із 24 червня 2016 року до 02 березня 2017 року, проте кредитний договір не містить умов про можливість нарахування відсотків після закінчення строку його дії за вказаними ставками.
У зв'язку з наведеним суд стягнув заборгованість за відсотками за обліковою ставкою Національного банку України за період із 24 червня 2016 року до 02 березня 2017 року у розмірі 1 143 грн 34 коп.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року змінено в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КС «Ліга» заборгованість за кредитним договором від 23 грудня 2014 року № 2268/4130 у сумі 2 088 грн 37 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 082 грн 79 коп., заборгованість за відсотками (за період дії договору) - 05 грн 58 коп., а також відсотки за період із 25 червня 2016 року до 02 березня 2017 року - 210 грн 70 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
При зміні розміру заборгованості апеляційний суд виходив із того, що положення пункту 3.8 кредитного договору, відповідно до якого за будь-яких умов у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом із підвищеним ризиком і протягом усього строку визнання кредиту з підвищеним ризиком відсоткова ставка за ним установлюється у розмірі 98 % річних, є нікчемними.
Тобто, підвищені відсотки нараховуються у разі прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором і за своєю правовою природою не є відсотками за користування кредитним коштами, а виступають неустойкою, тобто компенсацією, яка відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не може становити більше 50 % вартості продукції у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором.
Наслідком визнання нікчемним пункту 3.8 кредитного договору в частині встановлення підвищених відсотків у розмірі 98 % річних стало стягнення на користь кредитної спілки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 082 грн 79 коп. та відсотків, нарахованих за відсотковою ставкою 49 % річних відповідно до графіку за період строку дії договору, у сумі 05 грн 58 коп., та відсотків за період із 25 червня 2016 року до 02 березня 2017 року за обліковою ставкою Національного банку України у сумі 210 грн 70 коп.
Короткий зміст касаційної скарги
У жовтні 2017 року до суд касаційної інстанції від КС «Ліга» надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не оскаржили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Справу № 592/7590/16-ц передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п'яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року касаційне провадження у даній справі поновлено.
Аргументи учасників справи
Доводи касаційної скарги
Представник кредитної спілки не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо нікчемності пункту 3.8 кредитного договору.
Застереження про сплату відсотків у розмірі 98 % річних у разі прострочення виконання зобов'язання є умовою, щодо якої сторони дійшли згоди під час його укладення. Таким чином, кредитодавець має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом на прострочені дні у разі настання певних умов, зокрема, несплати чергового планового платежу згідно з графіком розрахунків з метою попередження недобросовісного виконання умов договору позичальником.
На момент закінчення строку дії договору станом на 24 червня 2016 року залишок заборгованості за тілом кредиту становив 11 215 грн 03 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 185 грн 08 коп., заборгованість за відсотками - 29 грн 95 коп.
Отже, зобов'язання за кредитним договором не було виконане в повному обсязі та у встановлений строк.
Вважає необґрунтованим висновок про нікчемність пункту 3.8 кредитного договору.
Несправедливість указаних умов правочину є недоведеною, оскільки при розгляді справи позичальник не посилався на нікчемність договору у вказаній частині.
Короткий зміст відзиву
ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу КС «Ліга» залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Обставини справи
Суди встановили, що 25 грудня 2014 року між КС «Ліга» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2268/4130, згідно з умовами якого останній отримав кредит у сумі 15 000 грн строком на 547 днів (18 місяців), враховуючи день видачі та день його повернення з 25 грудня 2014 року до 24 червня 2016 року, зі сплатою 49% річних.
Пунктами 3.7, 3.8 кредитного договору передбачено, що за будь-яких умов у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу з першого дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком і протягом усього строку визнання кредиту з підвищеним ризиком відсоткова ставка за ним встановлюється у розмірі 98 % річних.
Того ж дня, 25 грудня 2014 року, з метою забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору КС «Ліга» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 уклали договір поруки № 2268/4130.
Пунктом 4 договору поруки передбачено, що у разі сплати позичальником чергового платежу пізніше, ніж передбачено графіком розрахунків платежів, кредитодавець збільшує річну відсоткову ставку в 2 рази.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 02 березня 2017 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 18 273 грн 03 коп., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 185 грн 08 коп., заборгованість за відсотками - 7 087 грн 99 коп.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
При поданні позову КС «Ліга» посилалася на те, що внаслідок неналежного виконання умов договору розмір заборгованості за тілом кредиту становить 11 185 грн 08 коп., яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів.
Суд першої інстанції визнав такі вимоги обґрунтованими.
При визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту, яке підлягає стягненню, апеляційний суд виходив із того, що пункт 3.8 споживчого кредитного договору про встановлення відсоткової ставки у розмірі 98 % річних у випадку прострочення платежу є нікчемним. Суд указав, що у зв'язку з тим, що протягом строку дії договору заборгованість за відсотками позичальнику неправомірно нараховувалася за підвищеною відсотковою ставкою 98 % річних, які по суті є неустойкою, і всі сплачені ним суми зараховувалися спочатку у рахунок погашення відсотків, а решта - у рахунок тіла кредиту, солідарному стягненню з відповідачів підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 082 грн 79 коп.
Колегія не погоджується висновками апеляційного суду з таких підстав.
Відповідно до частин першої і другої статті 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Укладаючи кредитний договір, його сторони погодили усі умови, у тому числі й умови про сплату збільшених процентів за користування кредитними коштами у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором до повного її погашення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».».
При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції унаслідок неправильного застосування норм матеріального права зробив помилковий висновок про нікчемність пункту 3.8 кредитного договору, неправомірність нарахування кредитною спілкою відсотків за підвищеною ставкою та у зв'язку з цим зменшення тіла кредиту до 2 088 грн 37 коп.
Установивши факт неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 185 грн 08 коп., суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про стягнення цих коштів.
Таким чином, рішення апеляційного суду у частині вимог КС «Ліга» до відповідачів про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Звертаючись до суду з даним позовом, КС «Ліга» також просила стягнути з позичальника та поручителів відсотки за користування кредитними коштами за період після закінчення строку дії договору - з 25 червня 2016 року до 02 березня 2017 року у розмірі 7 087 грн 99 коп.
Доводи касаційної скарги КС «Ліга» зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду в частині незадоволених вимог про стягнення відсотків за період після закінчення строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) касаційному перегляду підлягає рішення суду апеляційної інстанції лише в цій частині.
Колегія суддів погоджується з відмовою апеляційного суду у стягненні частини відсотків за період із 25 червня 2016 року до 02 березня 2017 року (після закінчення строку дії договору), проте вважає за необхідне змінити мотиви такої відмови.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.».
Оскільки сторони кредитного договору узгодили строк його дії до 24 червня 2016 року, підстав для стягнення відсотків після його закінчення немає.
Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду в указаній частині підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення апеляційного суду у частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту - скасуванню із залишенням у цій частині в силі рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду у частині незадоволених вимог про стягнення відсотків за період після закінчення строку дії кредитного договору - зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 416 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу кредитної спілки «Ліга» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року в частині вимог кредитної спілки «Ліга» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 082 грн 79 коп. скасувати.
Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 15 червня 2017 року у частині вимог кредитної спілки «Ліга» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 185 грн 08 коп. залишити в силі.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року в частині незадоволених вимог кредитної спілки «Ліга» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за відсотками за період із 25 червня 2016 року до 02 березня 2017 року змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
З моменту прийняття постанови рішення апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2017 року у скасованій частині подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук