Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №813/4845/17
адміністративне провадження №К/9901/50694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Радишевської О.Р.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/4845/17
за позовом ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України про визнання протиправною відмови у наданні інформації, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної регуляторної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Гулида Р.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З.)
І. Рух справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної регуляторної служби України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у наданні йому достовірної, точної та повної інформації щодо питань 2 та 5 запиту № 2 від 01 листопада 2017 року.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідач надав йому відповідь за двома пунктами запитуваної ним інформації не в повному обсязі, чим порушив норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».
3. Відповідач позов не визнав. У відзиву на позов наполягав на безпідставності позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. ОСОБА_1 01 листопада 2017 року звернувся до Державної регуляторної служби України з письмовим запитом №2 на доступ до інформації, в якому просив: 1) надати письмову інформацію про те, чи притягався завідувач сектору Державної регуляторної служби України Волинської області ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення за час перебування на державній службі, а також на вищезазначеній посаді; 2) надати копію наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області; 3) надати письмово інформацію про те, чи проходив ОСОБА_2 конкурсний відбір на заміщення вакантної посади завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області та чи надавав він згоду на проходження перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади»; 4) надати письмово інформацію про те, чи проходив ОСОБА_2 спеціальну перевірку відповідно до Указу Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №171; 5) надати відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області.
5. 10 листопада 2017 року відповідачем була надана інформація ОСОБА_1 на його запит.
6. Уважаючи, що відповідь щодо питань №2 та №5 запиту від 01 листопада 2017року є неповної та неточною, позивач звернувся з позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, позов задоволено повністю.
7.1. Визнано протиправною відмову Державної регуляторної служби України у наданні ОСОБА_1 достовірної, точної та повної інформації щодо питань 2 та 5 запиту № 2 від 01 листопада 2017 року.
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки Державна регуляторна служба України неправомірно не надала на запит позивача публічну інформацію, яка є в її розпорядженні, і така інформація згідно з правовими нормами не віднесена до інформації з обмеженим доступом, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
8.1. Крім того, судами зазначено, що оскільки відповідачем не надано доказів направлення ОСОБА_1 копії наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, а у письмовій відповіді апелянта від 13 листопада 2017 року №10031/0/20-17 відсутні покликання на будь-які додатки, зокрема, про запитуваний наказ, позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
9.1. На обґрунтування касаційної скарги відповідачем зазначено, що оскільки Державна регуляторна служба України не володіє запитуваною інформацією щодо майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру (деклараціями) та не є розпорядником цієї інформації, висновок судів попередніх інстанцій суперечить вимогам Закону України «Про запобігання корупції» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», а надана ним відповідь узгоджується з положеннями чинного законодавства.
9.2. Крім цього, скаржником звернуто увагу на те, що незазначення відповідачем у спірній відповіді додатку не може свідчити про те, що копія запитуваного наказу не надавалась, виходячи із тексту самої відповіді, в якому прямо зазначено, що «копія наказу додається».
10. Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2018 року касаційне провадження за касаційною скаргою Державної регуляторної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №813/4845/17 відкрито.
11. У зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 16 квітня 2020 року № 5), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг у справах, включених до реєстру № 20274/20.
12. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року адміністративна справа № 813/4845/17 передана на розгляд суддів: Калашнікової О.В. (суддя-доповідач), Губської О.А., Радишевської О.Р.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
13. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
15. Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
16. За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
17. Статтею 5 цього Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
18. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 вказаного Закону передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний, відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
18.1. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
19. Згідно із частиною 2 статті 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». (далі - Закон N460-IX).
21. Згідно з пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що був чинний до набрання чинності цим Законом.
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
25. Предметом оскарження у цій справі є дії Державної регуляторної служби України щодо розгляду запиту ОСОБА_1 про доступ до публічної інформації, зокрема, в частині направлення йому копії наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області та надання відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області.
26. При цьому слід зазначити, що Закон України «Про доступ до публічної інформації», положеннями якого керувалися суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору, визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
27. Метою зазначеного Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 вказаного Закону).
28. Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
29. Разом з цим, також слід звернути увагу на те, що з урахуванням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації повинен володіти інформацією на момент отримання запиту та така інформація повинна знаходитись на певному матеріальному носію, тобто публічна інформація стосується інформації, яка відповідно до вимог діючого законодавства опинилася у розпорядника інформації (зокрема, це може бути інформація, яка створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або інформація, яку вони отримали від інших суб'єктів чи, наприклад, від органу правонаступником якого вони стали).
30. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом, відповідь на пункти 2 та 5, на його думку, надано не повно та не точно.
32. Зокрема суди, обґрунтовуючи висновок про неправомірність дій Державної регуляторної служби України, зазначили, що позивач в питанні 2 зазначеного запиту №2 від 01 листопада 2017 року просив надати йому копію наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, натомість, відповідачем у наданій ним відповіді зазначено лише про призначення наказом Державної регуляторної служби України від 13 липня 2015 року №199-к ОСОБА_2 на вказану посаду та прописано «копія наказу додається», проте, до даної відповіді цей наказ не долучено та не надано доказів про направлення позивачу копії цього документа.
33. При цьому, судами звернуто увагу на те, що із змісту відповіді відповідача перед підписом голови Державної регуляторної служби України не вказано про додаток до листа, а саме, про запитуваний наказ.
34. Разом з цим, слід зазначити, що в цьому випадку Державна регуляторна служба України є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а вказана інформація (наказ про призначення на посаду структурної одиниці цього державного органу) є публічною.
35. Пунктом 6 частина 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
36. Статтею 19 цього Закону визначено, що запит на інформацію ? це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
37. Отже, позивач, скориставшись своїм законним правом на отримання публічної інформації, правомірно звернувся до розпорядника запитуваної ним інформації, а саме до Державної регуляторної служби України про надання йому копії наказу про призначення особи на посаду.
38. Відповідно до вимог Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі - Правила), копія документа - це документ, що містить точне знакове відтворення змісту чи документної інформації іншого документа і в окремих випадках ? деяких його зовнішніх ознак.
39. Пунктом 4 частини 7 Розділу III Правил передбачено, що під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов'язані перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів на документі та додатках до нього; наявність віз на копії вихідного документа, що залишається у справах установи; наявність і повноту додатків; відповідність кількості примірників кількості адресатів.
40. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що до повноважень працівника служби діловодства входить обов'язок перевірити наявність додатку до вихідного документа, в цьому випадку, перевірці потребувала наявність до відповіді Державної регуляторної служби України від 13 листопада 2017 року №10031/0/20-17 копії наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області.
41. Оскільки у спірній відповіді відповідача взагалі відсутні зазначення про додатки до вихідного документа, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність дій відповідача щодо надання ОСОБА_1 точної та повної відповіді на його запит стосовно отримання інформації, розпорядником якої є безпосередньо Державна регуляторна служба України, зокрема, копії наказу про призначення особи на посаду цього державного органу.
42. Щодо доводів скаржника про те, що позивачу було надано вичерпну інформацію щодо питання 2 його запиту (надання копії наказу) та не зазначення у відповіді про додаток з огляду на текст самого листа, в якому прямо зазначено «копія наказу додається», колегія суддів з цього приводу зауважує, що вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено обов'язок розпорядника інформації щодо надання конкретної відповіді на отриманий запит, що в цьому випадку суб'єтом владних повноважень виконано не було.
43. Стосовно надання позивачу відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, колегія суддів зазначає таке.
44. Заповнення декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру на паперових носіях було передбачено Законом України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07 квітня 2011 року №3206-VI. Форма такої декларації визначалася додатком до вказаного Закону.
45. Крім цього, відповідно до пункту 2 Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 16, декларації зберігаються у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права в особових справах осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
46. Тобто, ураховуючи зазначені норми чинного на той час законодавства, декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік, що існували у паперовому вигляді, відповідно до вимог Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», оприлюдненню не підлягали та були невід'ємною частиною особової справи працівника.
47. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №820/3626/18.
48. Станом на час виникнення спірних правовідносин, Закон України «Про засади запобігання та протидії корупції» втратив чинність у повному обсязі (разом з додатком), у зв'язку з введенням в дію нового законодавчого акту ? Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ.
49. Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №301 визнано такою, що втратила чинність, згадана постанова Уряду від 11 січня 2012 року №16.
50. Разом з цим, слід звернути увагу на те, що відповідно до розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VІІ до початку роботи системи подання та оприлюднення, відповідно до цього Закону, декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб'єкти декларування подають декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Зазначені декларації підлягають оприлюдненню в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».
51. Отже, у зв'язку з припиненням дії Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», всі правовідносини у сфері обігу декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за затвердженою цим Законом паперовою формою також вважаються припиненими.
52. Разом з цим, слід звернути увагу на те, що оскільки декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру працівника Державної регуляторної служби України, зокрема за 2015 рік, відповідно до норм чинного на той час законодавства, зберігалися у відповідача у паперовому вигляді, а їх переведення в електронний вигляд законодавством не передбачено, надання відповіді щодо запитуваної позивачем інформації (відомості про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області за 2015 рік) належить саме до повноважень розпорядника інформації, який нею володів, в цьому випадку - до Державної регуляторної служби України.
53. Оскільки відповідачем не надано відповіді на запит ОСОБА_1 на публічну інформації, яка є в її розпорядженні стосовно майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області за 2015 рік, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову і в цій.
54. В подальшому новим Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VІІ з 2016 року визначено інший порядок декларування.
55. Зокрема статтею 45 даного Закону передбачено подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом їх заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції за формою, визначеною Національним агентством.
56. Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
57. Згідно з статтею 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
58. Пунктом 9 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства належить забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
59. Згідно з частиною 2 статті 47 цього Закону інформація про особу в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігається упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави або місцевого самоврядування, а також упродовж п'яти років після припинення виконання нею зазначених функцій, крім останньої декларації, поданої особою, яка зберігається безстроково.
60. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в цій справі та особою, до якої було скеровано запит позивача щодо надання відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, є державний орган - Державна регуляторна служба України.
61. Правовий статус інформації, що запитувалася ОСОБА_1 , регулюється частиною 6 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно з якою не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім відомостей, зазначених в абзаці четвертому частини першої статті 47 вказаного Закону.
62. Абзацом 4 частини першої статті 47 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об'єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
63. При цьому, слід звернути увагу на положення пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», яким встановлено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
64. Тобто, наявність двох таких умов як фактична відсутність запитуваної інформації в розпорядника інформації та відсутність законодавчо встановленого обов'язку розпорядника володіти такою інформацією є підставою для відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації.
65. Як вбачається із оскаржуваної відповіді на запит позивача, зокрема щодо питань 5 щодо майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру за 2015 та 2016 роки завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області, то ОСОБА_1 було рекомендовано знайти потрібну йому інформацію в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
66. Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку потребує перевірці питання щодо належного розпорядника запитуваної позивачем інформації стосовно майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру, зокрема за 2016 рік завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області та шлях її отримання.
67. За приписами частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
68. Колегія суддів зазначає, що положення цієї правової норми може застосовуватися у разі, якщо розпоряднику інформації фактично відомо або повинно бути відомо, який суб'єкт насправді володіє запитуваною інформацією, тобто є належним розпорядником, що, в свою чергу, забезпечує гарантію права на доступ до інформації по спрощеною процедурою її отримання (пересилання відповідного запиту до належного розпорядника інформації з одночасним повідомлення про це запитувача).
69. Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
70. Крім того, колегія суддів зазначає, що в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що Державна регуляторна служба України не володіє запитуваною інформацією (деклараціями) та не є розпорядником цієї інформації в силу вимог Закону України «Про запобігання корупції».
71. Також скаржником зауважено, що створює запитану у питанні 5 запиту позивача інформацію безпосередньо декларант, а розпорядником цієї інформації є Національне агенство з питань запобігання корупції.
72. Отже, оскільки Державна регуляторна служба України не володіла запитуваною інформацією, але якій за статусом та характером діяльності відомо, хто нею володіє, то з урахуванням вимог чинного законодавства повинна була направити запит ОСОБА_1 щодо пункту 5 його запиту щодо відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік належному розпоряднику інформації (тобто Національному агентству з питань запобігання корупції) з одночасним повідомленням про це запитувача.
73. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідачем вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо надіслання запиту ОСОБА_1 (щодо питання №5) належному розпоряднику запитуваної ним інформації виконано не було, відповідь на запит позивача містить лише дані про те, що відомості про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2015 та 2016 роки ОСОБА_2 можна знайти в Єдиному державному реєстрі декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування на офіційному веб?сайті Національному агентству з питань запобігання корупції.
74. З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що запит про доступ до публічної інформації в частині надання відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2016 рік завідувача сектору Державної регуляторної служби України Волинської області у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», належним чином розглянутий не був, що свідчить про неправомірну відмову відповідача у наданні повної та точної інформації на запит позивача та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову.
75. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
76. Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують, оскільки ґрунтуються виключно на твердженнях скаржника про правильність та правомірність його дій при наданні відповіді на запит ОСОБА_1 .
77. У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що остаточне рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову є правильним, але з інших мотивів, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
78. Зокрема, висновок суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зводиться до того, що відповідач неправомірно відіслав запитувача публічної інформації до Єдиного державного реєстру декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування для отримання інформації на офіційному веб?сайті Національному агентству з питань запобігання корупції, однак в цьому випадку до спірних правовідносин в частині надання інформації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру завідувача сектору Державної регуляторної служби України за 2016 рік слід було застосувати вимоги частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
79. Таким чином, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання протиправною відмову Державної регуляторної служби України у наданні ОСОБА_1 неповної та неточної інформації щодо питань 2 та 5 його запиту №2 від 01 листопада 2017 року, проте мотиви, з яких суди попередніх інстанцій дійшли вказаного висновку, засновані на неправильному застосуванні норм матеріального права.
80. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
81. Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
82. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
83. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в частині мотивів їх прийняття.
84. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Державної регуляторної служби України задовольнити частково.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №813/4845/17 змінити в мотивувальній частині, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
О.В. Калашнікова
О.А. Губська
О.Р. Радишевська
Судді Верховного Суду