Постанова
Іменем України
02 червня 2020 року
м. Київ
справа № 707/396/17
провадження № 61-38521св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Василенко Л. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк» та/або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06 липня 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7 200,00 доларів США з терміном повернення до 06 липня 2022 року.
У зв'язку з порушенням позичальником узятих на себе зобов'язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 07 грудня 2016 року становить 11 504,58 доларів США, із них: 5 683,12 доларів США -заборгованість за тілом кредиту, 2 789,69 доларів США - заборгованість за відсотками, 504 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 2 527,76 доларів США - пеня.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла за тілом кредиту, в розмірі 5 683,13 доларів США, що становить 148 272, 86 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року позовну заяву ПАТ «КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 135 та пункту 10 частини першої статті 257 ЦПК України.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконано вимоги ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 31 липня 2018 року, якою зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму на забезпечення відшкодування майбутніх витрат відповідача у зв'язку з розглядом справи в розмірі 29 255,50 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, повністю не дослідив обставин справи та не дотримався усіх умов, викладених у частині четвертій статті 135 ЦПК України у їх сукупності. Заявляючи у клопотанні вимогу про забезпечення витрат на правничу допомогу в сумі близько 15 000,00 грн, ОСОБА_1 не надав жодного документального підтвердження складу та розміру таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу та пояснення до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що апеляційний суд безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» без розгляду, оскільки позивач не виконав вимоги суду та у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача, ним була подана заява про залишення позову без розгляду.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, не надав правової оцінки усім доводам, на які посилався відповідач.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витребувано із Черкаського районного суду Черкаської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що між сторонами виник спір щодо повернення коштів за кредитним договором.
ПАТ «КБ «ПриватБанк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення судових витрат, у якому просив зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму 29 255,50 грн.
Своє клопотання ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що він вже сплатив 13 800,00 грн за проведення судової експертизи, проте до майбутніх витрат, до яких серед іншого, включено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 31 липня 2018 року клопотання ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок суду протягом 20 днів з дня отримання ухвали грошову суму для забезпечення відшкодування майбутніх витрат ОСОБА_2 , пов'язаних з розглядом справи, в розмірі 29 255,50 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без розгляду на підставі пункту 10 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивач у визначений судом строк не вніс на депозитний рахунок суду кошти для забезпечення витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 135 ЦПК України суд може зобов'язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, повязаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).
Частиною четвертою статті 135 ЦПК Українивизначено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобовязати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).
Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Крім того, таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.
Згідно з частиною п'ятою статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Таким чином, склад та розміри витрат, пов'язаних з правничою допомогою, входять до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані підтверджуючі документи.
Апеляційний суд установив, що відповідач та його представник не надали суду документів, які підтверджують склад та розмір витрат на правничу допомогу, і матеріали справи таких доказів не містять.
Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення судових витрат відповідача, не дослідив обставин справи та не дотримався усіх умов, викладених у частині четвертій статті 135 ЦПК України у їх сукупності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення позову банку без розгляду з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 257 ЦПК України, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на те, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 та наявність підстав для застосування заходів забезпечення судових витрат є передчасним.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук