Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/24973/16-ц
провадження № 61-39341св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасник справи: заявник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2018 року у складі судді Кічмаренко С. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.
Короткий зміст заяви
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив визнати безвісно відсутнім ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бобрик Перший, Любашівського району Одеської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; початком безвісної відсутності вважати 01 січня 2005 року.
Вимоги обґрунтовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 .
У квартирі, в якій він проживає разом із неповнолітнім сином, на даний час зареєстрований і його батько - ОСОБА_2 . Шлюб між його батьком та матір'ю був розірваний ще у 1992 році, а у 1995 році батько виїхав до Кіпру і до теперішнього часу його місцеперебування невідоме.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року, у задоволенні заяви відмовлено.
Суди керувалися тим, що не знайшов підтвердження той факт, що
ОСОБА_2 є безвісно відсутнім, оскільки заявник не звертався до органів Національної поліції з метою встановлення його місцезнаходження. При цьому, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Крім того, питанні зняття з реєстрації
ОСОБА_2 з квартири повинне розглядатися в позовному проваджені,
у встановленому законодавством України порядку.
Аргументи учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій
у мотивувальних частинах судових рішень не зазначили та не надали оцінку його аргументам і доказам, а саме допиту свідків, акту опису сусідів, відповіді Податкової інспекції, Пенсійного фонду, Центру зайнятості. Апеляційний суд викривив відповідь Державної прикордонної служби України. Тобто суди неправильно встановили фактичні обставини справи, що вплинуло на ухвалення судових рішень. Крім того, суди не зазначили норми матеріального права, на підставі яких ухвалені оскаржені судові рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
Заявник посилається на те, що ОСОБА_2 з 1995 року разом з ним не проживає, він виїхав до Кіпру, забравши свої речі і до сьогодні заявник не має жодних відомостей про його місце перебування.
Відповідно до листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 грудня 2017 року № 0.64-44943/0/15 відомостей про перетинання державного кордону України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.
Відповідно до довідки від 15 грудня 2016 року, виданої Комунальним підприємством Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім необхідно заявнику, оскільки надає можливість не сплачувати комунальні послуги за особу, яка ними фактично не користується.
Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місціїї постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа
є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються:
а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання;
б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;
в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦКУкраїни;
г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою».
Частиною першою статті 293ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 294ЦПК України з метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом
з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно доводів заявника та за встановлених у цій справі обставин справи не вбачається факт безвісного зникнення ОСОБА_2 саме у місці його постійного проживання і підтверджена відсутність відомостей про його перебування у цьому місці, як і наявність у заявника правової зацікавленості
у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. Тому висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заяви у цій справі
є правильним.
Разом з цим покладення судами виключно на заявника обов'язку доведення обставини, необхідних для вирішення цієї справи окремого провадження, суперечать наведеним положенням статті 294ЦПК України. Посилання судів на відсутність звернення до органів Національної поліції з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 не є безумовною підставою для відмови
у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявник не зазначав на обставини зникнення свого батька, які давали б підстави припускати зв'язок такого зникнення з можливим вчиненням кримінального правопорушення щодо нього.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення змінити у мотивувальній частині.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 23 травня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков