Ухвала
Іменем України
01 червня 2020 року
м. Київ
справа № 331/7934/14-ц
провадження № 61-5003ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2019 року у складі судді: Антоненка М. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М., у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про заміну стягувача у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Веста» (далі - ТОВ «ФК «Веста») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником.
Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2014 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 стягнуто на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») заборгованість за кредитним договором № 0339/06/07-КЕ. Посилаючись на те, що 26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі і за договором № 0339/06/07-КЕ, ТОВ «ФК «Веста» просило суд замінити стягувача його правонаступником.
06 серпня 2019 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Веста» змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено вибулого стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у справі № 331/7934/14-ц за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0339/06/07-КЕ.
Рішення судів мотивовані тим, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги за кредитним договором № 0339/06/07-КЕ від 26 травня 2006 року, укладеним з ОСОБА_1 , а тому звернення правонаступника кредитора із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18.
ОСОБА_1 подав 10 березня 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, у якій просить скасувати оскаржені рішення і відмовити у задоволенні заяви.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист № 2/331/1961/14 до державної виконавчої служби пред'явлено не було. ОСОБА_1 також зазначає, що строк пред'явлення до виконання виконавчого документу на момент звернення стягувача із заявою минув. Таким чином, стягувач не може звертатися до суду із заявою щодо заміни сторони у справі або виконавчому провадженні, оскільки таке виконавче провадження не може бути відкрито. Апеляційний суд порушив норми процесуального права та не застосував норми закону, які передбачають те, що в будь-якому разі заміна стягувача у справі можлива лише з обов'язковим урахуванням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 02 квітня 2020 року ці недоліки було усунуто.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Жовтневого районний суд м. Запоріжжя від 27 листопада 2014 року у справі № 331/7934/14-ц стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по кредитному договору № 0339/06/07-КЕ від 26 травня 2006 року у розмірі 823 925,51 грн та судові витрати. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчий лист.
26 березня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 0339/06/07-КЕ.
Відповідно до частин першої та другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що «вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у цій справі. Судами не встановлено, що договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник, у зв'язку з чим відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (кредитора) правонаступником з підстав того, що фізична особа не може бути належним правонаступником кредитодавця у спірних правовідносинах і укладений договір не може змінити імперативні приписи законодавства, суд вважає помилковими. З огляду на наведене Суд вважає слушним посилання Скаржника (пункт 6.1) на відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього Договору».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин».
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За таких обставин, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, зробили обґрунтований висновок про задоволення заяви.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про заміну стягувача у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков