Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 466/1577/16-ц
провадження № 61-41522св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Старояричівська сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області,
треті особи: ОСОБА_3 , Державне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Котормус Т. І. та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , Державне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації, у якому просив:
- визнати незаконним рішення Старояричівської сільської ради від 28 березня 2007 року № 29 «Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 »;
- визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на житловий будинок та господарські споруди на АДРЕСА_1 у зв'язку з неідентичністю тексту оригіналу та дубліката;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2007 року № 29 в частині визнання права власності на 1/3 частку в житловому будинку та господарських спорудах на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;
- скасувати реєстрацію права власності на 1/3 частку в спірному житловому будинку та господарських спорудах за ОСОБА_2 ;
- визнати його членом колишнього колгоспного двору ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на 1/3 частку майна спірного колгоспного двору.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що з дня свого народження він разом із матір'ю ОСОБА_3 проживав у старому будинку батьків матері АДРЕСА_1 . Двір був колгоспним і головою двору була його баба ОСОБА_5 . У 1979 році його дід та баба закінчили будівництво нового будинку, де вони почали проживати, адреса не змінювалась.
У 1978 році його мати після одруження пішла проживати до чоловіка, а він продовжував жити з дідом та бабою і лише після свого одруження у 1995 році залишив будинок та проживав у батьків своєї дружини, продовжуючи допомагати по господарству діду та бабі.
Вважав, що станом на 15 квітня 1991 року він був повноправним членом колгоспного двору ОСОБА_5 , тому має право на 1/3 частку в житловому будинку колишнього колгоспного двору. Однак рішенням сільської ради від 28 березня 2007 року № 29 проведено розподіл часток спірного колишнього колгоспного двору по 1/3 частині за ОСОБА_2 та померлими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , що вважає порушенням його права на частку в майні колгоспного двору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що станом на 15 квітня 1991 року позивач не був членом колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_5 , а тому оспорюваним рішенням виконавчого комітету Старояричівської сільської ради від 28 березня 2007 року його права не порушені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу та доповнення до неї, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 аргументована тим, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, неповно з'ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суди не взяли до уваги та не дослідили усі надані ним докази, які підтверджують той факт, що він має право на частку в спірному будинку, який відноситься до колгоспного двору, і що оспорюваним рішенням сільської ради порушені його права.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_3 подала відзив, у якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , Державне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації», Центр надання адміністративних послуг Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації, про визнання членства в колгоспному дворі, визнання права власності на частку в колгоспному дворі, визнання незаконним права на частку в майні колгоспного двору.
Витребувано із Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з погосподарською книгою № 5 Стярояричівської сільської ради за 1974-1976 роки у житловому будинку АДРЕСА_2 станом на 1974 рік проживали ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , будинок віднесено до суспільної групи господарства - колгоспний двір.
Під час розгляду справи судами також установлено, що поряд із вищевказаним старим будинком ОСОБА_4 , як голова двору, та його дружина ОСОБА_5 у 1979 році побудували новий будинок, на який 14 липня 1992 року Старояричівською сільською радою на підставі рішення виконавчого комітету сільської ради від 13 липня 1992 року № 72 видано свідоцтво про право особистої власності на будівлю, реєстраційний номер 178, відповідно до якого житловий будинок на АДРЕСА_1 в цілому належить колгоспному двору, голова якого ОСОБА_5
Згідно з погоспадарськими книгами с. Старий Яричів № 6-11 за 1986-1990 роки особовий рахунок № НОМЕР_1 та за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_3 господарство ОСОБА_5 відносилось до суспільної групи - колгоспний двір.
Відповідно до погосподарської книги Старояричівської сільської ради за 1991 - 1995 роки станом на 15 квітня 1991 року до складу господарства ОСОБА_5 , як голови колгоспного двору, особовий рахунок НОМЕР_3, на АДРЕСА_1 , крім неї, входили також її чоловік ОСОБА_4 та онук ОСОБА_2 .
Позивач станом на 15 квітня 1991 року був членом іншого колгоспного двору - господарства ОСОБА_7 , розташованого на АДРЕСА_3 , що підтверджується погосподарською книгою № 6 Старояричівської сільської ради за 1991-1995 роки.
Крім того, рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 жовтня 1993 року у справі 2-313/1993 за позивачем визнано право власності на Ѕ частину житлового будинку на АДРЕСА_3 .
Вказаним судовим рішенням також установлено, щозгідно з погосподарськими книгами за 1983-1986 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , за 1986-1989 роки, особовий рахунок номер 228, за 1991-1993 роки ОСОБА_1 є членом колгоспного двору на АДРЕСА_3 , головою якого є ОСОБА_7
28 березня 2007 року виконавчим комітетом Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області прийнято рішення № 29 «Про розподіл часток колишнього колгоспного двору та оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 », згідно з яким за ОСОБА_2 , померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано право власності на 1/3 частину за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , вважаючи, що даним рішенням порушуються його права, як члена колишнього колгоспного двору, на частку в майні двору звернувся до суду з вказаним позовом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
До правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року.
За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Власність колгоспного двору складають трудові доходи членів двору, одержані від участі в господарстві колгоспу, а також інше майно, передане у власність двору, та майно, придбане на спільні кошти двору.
Відповідно до частини першої статті 120, частини другої статті 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності, виходячи із рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Суди попередніх інстанцій установили,що спірний будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи господарств колгоспний двір і він зберігся станом на 15 квітня 1991 року.
Станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 до складу господарства входили ОСОБА_5 , її чоловік - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - онук.
Позивач станом на 15 квітня 1991 року не був членом даного колгоспного двору, що також установлено рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 жовтня 1993 року, згідно з яким у періоди з 1983-1986 роки, 1986-1989 роки та 1991-1993 роки ОСОБА_1 був членом колгоспного двору на АДРЕСА_3 , головою якого була ОСОБА_7 , і в майні якого отримав свою частку.
За таких обставин оспорюваним рішенням виконавчого комітету Старояричівської сільської ради від 28 березня 2007 року права позивача не порушуються, тому суди правильно відмовили в задоволенні його позову.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року),Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 21 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук