Іменем України
05 червня 2020 року
Київ
справа №808/2793/15
адміністративне провадження №К/9901/19502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року (головуючий суддя Іванов С.М., судді: Чабаненко С.В., Шлай А.В.)
у справі № 808/2793/15
за позовом Підприємства споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У травні 2015 року Підприємство споживчої кооперації «Виробничо-торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товариств» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправним рішення податкового органу про податковий компроміс.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 06.07.2015 року відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав всіх умов податкового компромісу, то рішення відповідача про розгляд заяви про податковий компроміс №1 від 04.02.2015 року не суперечить вимогам чинного законодавства.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2015 року скасував постанову суду першої інстанції.
Прийняв нову постанову, якою задовольнив позов Підприємства.
Визнав протиправним та скасував рішення податкового органу від 04.02.2015 року № 1 про розгляд заяви про податковий компроміс.
Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив, з того, що податковим органом порушено порядок прийняття рішення при розгляді заяви Підприємства про застосування податкового компромісу.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Податковий орган зазначає, що сплати Підприємством узгоджених податкових зобов'язань протягом встановленого законодавством 10-денного строку не відбулось.
У запереченні на касаційну скаргу Підприємство наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальні перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за результатами яких складено акти від 25.06.2014 року № 85/2201/01751688, від 17.07.2014 року № 97/2201/01751688 та від 16.09.2014 року № 137/2201/01751688, а також рішення ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 30.09.2014 року №7557/7/08-01-10-04-13.
На підставі зазначених документів податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001802201 від 03.10.2014 року, яким збільшено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на 146 965 грн (за основним платежем - 120 892 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 073 грн).
27.01.2015 року позивач звернувся до податкового органу із заявою про застосування до Підприємства процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 03.10.2014 року № 0001802201.
04.02.2015 року податковим органом винесено рішення №1 про розгляд заяви про податковий компроміс, яким заяву позивача не погоджено.
За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
За приписами п. 2 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.
Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Як встановлено п. 7 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Згідно з п. 8 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.
За приписами п. 5. підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що заява позивача подана 27.01.2015 року, а рішення прийняте відповідачем 04.02.2015 року, тобто заява розглядалась протягом 8 календарних днів замість 10, що не дало можливості позивачу скористатись своїм правом та своєчасно сплатити податкові зобов'язання у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковим органом порушено порядок прийняття рішення при розгляді заяви Підприємства про застосування податкового компромісу.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року у справі № 808/2793/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко