Іменем України
01 червня 2020 року
Київ
справа №826/15462/18
адміністративне провадження №К/9901/21610/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом'яка О.А.,
учасники справи:
представник позивача - Павленко Г.С.,
представник відповідача - Корнейчук О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної податкової служби) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року (суддя - Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року (судді - Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О., Земляна Г.В.) у справі № 826/15462/18 за позовом акціонерного товариства «ОТП «Банк» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головного управління Державної казначейської служби в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2018 року акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - Банк) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - Казначейство), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність ДФС щодо вжиття заходів, спрямованих на повернення на користь Банку надміру сплачених коштів з податку на прибуток у розмірі 179 667 132,44 грн; стягнути з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь Банку надміру сплачені кошти з податку на прибуток у розмірі 179 667 132,44 грн.
У подальшому позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка розцінена судом, як заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ДФС щодо вжиття заходів, спрямованих на повернення на користь Банку надміру сплачених коштів з податку на прибуток у розмірі 179 667 132,44 грн; зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення вказаних коштів; повернути судовий збір у сумі 614 938,00 грн.
Позов обґрунтовано незаконною бездіяльністю відповідача, яка полягала у невчиненні передбачених статтею 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дій щодо повернення позивачу переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 179 667 132,44 грн, яка сформувалася у результаті сплати Банком в травні 2016 року до Державного бюджету України податку на прибуток у сумі 180 664 057,00 грн та декларування ним збитків у наступних звітних періодах. Позивач вказав, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про повернення такої переплати. При цьому, відповідач не заперечував наявність у позивача переплати у розмірі 179 667 132,44 грн та відсутність у нього податкового боргу, проте, не вчинив належних дій для її повернення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДФС щодо вжиття заходів, спрямованих на повернення на користь Банку надміру сплачених коштів з податку на прибуток у розмірі 179 667 132,44 грн. Зобов'язано ДФС підготувати та подати для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого до бюджету платежу, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 179 667 132,44 грн. Зобов'язано ДФС подати звіт про виконання судового рішення в частині підготовки та подання для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 179 667 132,44 грн у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що єдиною зазначеною контролюючим органом підставою невиконання ним свого обов'язку щодо складення вказаного висновку була відсутність у діючому бюджетному розписі ресурсу для повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств; при цьому, що вказана обставина відповідно до законодавства України не могла слугувати підставою для відмови у наданні податковим органом відповідного висновку. Доводи ДФС про те, що позивачем в первісній заяві про повернення коштів зазначено не всю суму переплати податку на прибуток підприємств у розмірі 179 667 132,44 грн, а лише суму у розмірі 179 667 000 грн, судами відхилено з огляду на те, що контролюючим органом не було складено висновок навіть на суму переплати, вказану первісно позивачем, яка є меншою на 132,44 грн від фактичної суми переплати.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями, ДФС звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послалася на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме, приписів статті 43 ПК України щодо звернення платника податку до відповідного податкового органу із заявою про повернення суми надміру сплаченого грошового зобов'язання як обов'язкової умови для його повернення, з огляду на те, що позивачем у відповідних заявах до ДФС було вказано іншу суму переплати, яка підлягала поверненню, ніж та, яку ним вказано у позовних вимогах (на 132,44 грн менше). Крім цього, ДФС вказала на те, що позивач 11 березня 2019 року зменшив переплату з податку на прибуток підприємств, самостійно використавши частину надміру сплачених коштів у розмірі 52 488 894 грн відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 26 лютого 2019 року.
Відповідач просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказав, що ним було виконано всі встановлені статтею 43 ПК України обов'язкові умови для повернення суми переплати з податку на прибуток підприємств у вказаному у позові розмірі. Проте, ДФС, підтверджуючи наявність у позивача такої переплати та відсутність податкового боргу, не вчинила жодних передбачених законом дій для повернення переплати. Позивач погодився з обставинами, зазначеними у касаційній скарзі щодо зменшення суми переплати з податку на прибуток підприємств на суму задекларованого ним 26 лютого 2019 року прибутку за 2018 рік у розмірі 52 488 894 грн. Проте, на думку позивача, вказаний факт не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, враховуючи те, що на дату ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва рішення від 27 грудня 2018 року, розмір переплати позивача з податку на прибуток підприємств складав 179 667 132,44 грн.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суду), заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають повною мірою.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 17 травня 2016 року позивачем було сплачено до Державного бюджету України податок на прибуток у сумі 180 664 057,00 грн.
У наступних звітних періодах позивач задекларував збитки, у зв'язку із чим у нього виникла переплата з податку на прибуток у розмірі 179 667 132,44 гривень.
16 березня 2018 року Банк направив до ДФС лист № 01-05-19-6/986 з проханням повернути йому надміру сплачені кошти з податку на прибуток (код платежу 11020600) у сумі 179 667 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок отримувача.
Листом від 23 березня 2018 року № 13134/10/28-10-43-01-11 ДФС повідомила позивача про те, що діючим бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств.
7 травня 2018 року позивач направив до Державної фіскальної служби України аналогічний за змістом лист № 01-05-19-6/1881 про повернення надміру сплачених коштів.
Листом від 30 травня 2018 року № 18756/6/99-99-12-03-06-15 Державна фіскальна служба України повідомила позивача про те, що станом на 25 травня 2018 року за даними обліково-звітної інформаційної системи органів ДФС, переплата позивача з податку на прибуток становить 179 667 132,44 грн, у зв'язку із чим вказаний лист позивача направлено до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби для вжиття заходів відповідно до вимог чинного законодавства.
Втім, листами від 27 червня 2018 року № 27934/10/28-10-43-01-11, від 23 серпня 2018 року № 35266/10/28.10.43-01-11 ДФС повторно повідомила позивача про відсутність бюджетного фінансування на повернення надміру сплачених коштів.
Інших підстав неповернення позивачу надміру сплачених коштів у зазначених вище листах наведено не було.
Крім цього, 12 липня 2018 року Банк направив на ім'я в.о. Міністра фінансів України та в.о. Голови Державної фіскальної служби України лист № 04-05-19-6/2909 з проханням посприяти поверненню надміру сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у сумі 179 667 132,44 грн. У відповідь на вказаний лист Державна фіскальна служба України знову підтвердила наявність у Банку переплати у вказаній сумі та направила його лист на адресу ДФС для вжиття заходів щодо повернення вказаної суми переплати.
Станом на дату звернення Банком до суду та дату вирішення спору по суті вказану суму переплати йому повернуто не було, відповідного висновку про повернення коштів суб'єктом владних повноважень не складено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, постановленою в межах здійснення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, за невиконання судового рішення на керівника ДФС (виконувача його обов'язків) накладено штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановлено новий строк, для подання ДФС звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року.
При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що 11 березня 2019 року в інтегрованій картці позивача за кодом бюджетної класифікації 11020600 «Податок на прибуток банківських організацій» нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток згідно з поданою податковою декларацією з податку на прибуток за 2018 рік у сумі 52 520 609 грн. Станом на 20 травня 2019 року в інтегрованій картці позивача за вказаним кодом бюджетної класифікації згідно із поданою податковою декларацією з податку на прибуток за І квартал 2019 року нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 114 721 101 грн.
Отже, відповідно до витягу з облікової картки позивача за кодом бюджетної класифікації 11020600 (податок на прибуток банківських організацій) після нарахування позивачем податкових зобов'язань за рахунок існуючої переплати станом на 30 квітня 2019 року обліковувалася переплата у сумі 127 178 238 грн, а станом на 31 травня 2019 року - 12 457 137,40 грн.
З огляду на те, що, як встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом не вчинено жодних дій, направлених на підготовку висновку про повернення з Державного бюджету України Банку суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств в частині 12 457 137,44 грн, яка входила до суми первісно існуючої переплати у розмірі 179 667 132,44 грн, Окружним адміністративним судом міста Києва керівника ДФС (виконувача його обов'язків) було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року вказану ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва в частині накладення штрафу на керівника ДФС за невиконання рішення суду скасовано, в іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що, оскільки на момент подання звіту про виконання судового рішення у податкового органу були відсутні правові підстави для підготовки та подання висновку у розмірі 179 667 132,44 грн, як це передбачено рішенням суду, відповідно, він не мав об'єктивної можливості виконати судове рішення, враховуючи, що це призвело б до безпідставної виплати суми бюджетних коштів.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належне виконання позивачем передбачених законом умов повернення переплати з бюджету.
Так, відповідно до статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми, в якій він зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Доводи, викладені у касаційній скарзі щодо зазначення позивачем у неодноразових зверненнях до ДФС іншої суми переплати, яка підлягала поверненню, ніж була ним вказана у позові, були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, які вказали на те, що ДФС листом від 23 серпня 2018 року № 35266/10/28.10.43-01-11 повідомила про отримання листа позивача щодо повернення суми переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 179 667 132,44 грн, який відповідав даним його інтегрованої картки за податком на прибуток банківських організацій (Т. 1 а. с. 42). Невчинення ДФС дій щодо повернення позивачу вказаної суми переплати стало предметом оскарження у даній справі.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність бюджетного фінансування на повернення надміру сплачених коштів не могла бути законною підставою для невиконання податковим органом передбаченого законом обов'язку забезпечити повернення таких коштів.
Стосовно посилання ДФС в обґрунтування касаційної скарги на неможливість виконання оскаржуваних судових рішень, яке б потягло необґрунтовану виплату бюджетних коштів, з огляду на те, що позивач під час апеляційного розгляду справи зменшив суму переплати з податку на прибуток підприємств внаслідок нарахування податкових зобов'язань за рахунок такої переплати, Колегія суддів вважає, що, враховуючи приписи статей 350, 351, 353 КАС України, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування законного судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Водночас, статтею 374 КАС України передбачено право боржника звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Колегія суддів
1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС) залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 5 червня 2020 року.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді М. М. Гімон
Є. А. Усенко