ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2020Справа № 910/7720/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» (47722, Тернопільська обл., Тернопільський район, с. Великі Гаї, вул. Галицька, буд. 42) про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову
особа, щодо якої заявник просить вжити заходи для забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінема-центр» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 146)
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-центр» (далі - відповідач) про стягнення 1398026,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 11.09.2009, відповідач не повернув орендоване майно у зв'язку з чим позивачем нараховано неустойку у розмірі 1398026,96 грн.
Окрім того, позивачем одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить:
- до набуття чинності рішенням по справі, вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належить ТОВ «Сінема -Центр» (ідентифікаційний код 33835003) на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1398026,96 грн;
- до набуття чинності рішенням по справі, вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на рухоме майно, яке належить ТОВ «Сінема- Центр» (ідентифікаційний код 33835003) на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1398026,96 грн, без обмеження/позбавлення права користування ним;
- до набуття чинності рішенням по справі вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту (тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження майном) на нерухоме майно, яке належить ТОВ «Сінема- Центр» (ідентифікаційний код 33835003) на праві власності, в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 1398026,96 грн, без обмеження/позбавлення права користування ним.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач відмовляється повернути об'єкт оренди нерухомого майна після закінчення терміну дії договору, оскільки вважає, що в нього наявне переважне право для подальшого користування цим майном у порядку визначеному ч.1 ст. 777 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим подав позовну заяву до Господарського суду Тернопільської області про визнання за ним переважного права на укладення на новий строк договору оренди об'єкта (справа №910/529/20). В межах розгляду даної справи, судом було застосовано зустрічне забезпечення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінема-центр» шляхом внесення останнім на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області грошових коштів в сумі 266390,18 грн, які не були внесені відповідачем, оскільки у нього на даний час відсутні джерела доходу, у зв'язку з чим і просив відстрочити виконання ухвали суду. З огляду на викладене та враховуючи, що неодноразові звернення позивача до відповідача не призвели до виконання зобов'язань щодо повернення майна, на думку заявника, такі дії відповідача дають достатні підстави вважати, що відповідач і надалі не має наміру виконувати взяті на себе зобов'язання, а у разі задоволення позовних вимог - і рішення суду.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» про забезпечення позову суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 №922/2163/17, від 21.12.2019 №904/2969/19, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18 та інших.
Як зазначає заявник, необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана тим, що відповідач не має наміру виконувати свої зобов'язання перед позивачем, як і рішення суду у разі задоволення позову, оскільки на неодноразові звернення позивача відповідач своїх зобов'язань по поверненню майна з оренди не виконав, і на вимогу суду щодо внесення на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області, в межах застосованого зустрічного забезпечення у справі №910/529/20, грошових коштів в сумі 266390,18 грн, повідомив про відсутність у нього джерел доходу, у зв'язку з чим і просив відстрочити виконання ухвали суду.
Однак, як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на потенційну можливість не виконання відповідачем рішення суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Теркурій-2" про вжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.
При цьому, посилання на те, що в межах розгляду справи №910/529/20 відповідачем не були внесені кошти на депозитний рахунок суду за зустрічним забезпеченням, що, на думку позивача, ставить під сумнім його фінансову спроможність виконання рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №922/2673/18 та від 02.04.2019 у справі №918/702/18.
Окрім того, у заяві про забезпечення позову заявник просить накласти арешт на майно, однак не наводить ідентифікуючих ознак даного майна та його переліку.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є, визначений в Господарському процесуальному кодексу України, обов'язок заявника у заяві наводити обгрунтуванням доцільності та необхідності вжиття кожного конретного заходу забезпечення позову відповідними обставинами та надавати докази, що підтверджують такі обставини. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом повертати заяву заявнику.
За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Теркурій-2» про забезпечення позову подану одночасно з пред'явленням позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 05.06.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.В. Васильченко