02 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/135/20 пров. № А/857/3398/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року (головуючий суддя: Микитин Н.М., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
ОСОБА_1 , 23.01.2020 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати неправомірними дії щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу та заробітної плати згідно довідки № 22 від 22.07.2015 виданої ПАТ «Зарубежнефть» про перебування в закордонному відрядженні в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990.
Обґрунтовує позов тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в порушення норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправно відмовлено позивачу у здійснення перерахунку пенсії з врахуванням довідки № 22 від 22.07.2015 виданої ПАТ «Зарубежнефть» про перебування в закордонному відрядженні в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990, оскільки зазначені в довідці суми заробітної плати не підтверджені первинними документами. Однак, на думку позивача, ним належним чином підтверджено свій стаж роботи в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990, оскільки надано виписку з наказу № 372/К від 10.08.1989 та трудову книжку із записами про відрядження внесеними з дотриманням норм чинного на той час законодавства, а тому, відповідачем безпідставно відмовлено у перерахунку пенсії з врахуванням трудового стажу та заробітної плати щодо перебування у закордонному відрядженні в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990, чим порушено права гарантовані Конституції України.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідачем, 14.04.2020 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Адвокатом Юхманом Я.В., 26.05.2020 подано клопотання про відкладення розгляду цієї справи у зв'язку із зайнятістю адвоката по адміністративній справі № 380/761/20 у Львівському окружному адміністративному суді. Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги вказане клопотання, оскільки до нього не додано документа, що підтверджує повноваження адвоката Юхмана Я.В., як представника позивача. Крім цього, доданий до клопотання договір про надання правової допомоги від 23.08.2019, у відповідності до ч. 4 ст. 59 КАС України, не є документом який підтверджує повноваження адвоката, оскільки повноваження адвоката як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Однак, вказаних документів до матеріалів справи не подано.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
З березня 2016 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу 25 років 7 місяців (коефіцієнт стажу - 0,25583) та заробітної плати за період з 01.08.1984 по 31.07.1989. з 01.08.2005 по 31.03.2006, з 01.04.2006 по 30.11.2013 (коефіцієнт заробітної плати - 1,64479).
У серпні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки № 22 від 22.07.2015 видану ПАТ «Зарубежнефть» про перебування в закордонному відрядженні в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з врахуванням довідки № 22 від 22.07.2015 виданої ПАТ «Зарубежнефть» про перебування в закордонному відрядженні в Іракській Республіці в період з 24.08.1989 по 31.07.1990, оскільки зазначені в довідці суми заробітної плати не підтверджені первинними документами. Крім того, в довідці зазначено, що сплата внесків в Фонд державного соціального страхування не проводилася.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки, із заробітної плати, отриманої позивачем в період роботи з 24.08.1989 по 31.07.1990 в ПАТ «Зарубежнефть», не здійснювалось відрахування страхових внесків, відповідно до довідки № 22 від 22.07.2015 виданої ПАТ «Зарубежнефть», а тому відсутні підстави для врахування заробітної плати за вказаний період для обчислення пенсії ОСОБА_1 за вказаний період.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно до ч. 1 ст. 40 Закон № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 41 Закону № 1058 передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
З системного аналізу вищенаведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Законом № 1058 передбачено обов'язок сплати за період трудової діяльності особи страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що у свою чергу дає право на врахування такого періоду до страхового стажу та можливості зарахування заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії за весь період цього страхового стажу, а для можливості зарахування доходу, отримуваного застрахованою особою до набрання чинності Закону № 1058, суми на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із п. п. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п. 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 24.08.1989 по 31.07.1990 працював зварником по контракту № 55-079/21200.
Згідно довідки № 22 від 22.07.2015 виданої ПАТ «Зарубежнефть», в період роботи з 24.08.1989 по 31.07.1990, із заробітної плати за цей період не здійснювалось відрахування у Фонд державного соціального страхування.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки відсутні підстави для врахування заробітної плати за період з 24.08.1989 по 31.07.1990 для обчислення пенсії ОСОБА_1 , так як у спірний період, із заробітної плати не здійснювалось відрахування у Фонд державного соціального страхування. А тому з врахуванням наведеного, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивачу.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що не заслуговує на увагу долучені до матеріалів справ під час апеляційного провадження копія виписки з наказу № 272/к від 10.08.1989 та довідка № 12/212 від 01.10.1990 видана ВПО «Зарубежнефтестрой», оскільки вказані документи не досліджувався судом першої інстанції, що в свою чергу, у відповідності до ст. 308 КАС України, позбавляє можливості суд апеляційної інстанції досліджувати ці документи.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі № 300/135/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з урахуванням строку передбаченого п. 3 Прикінцевих положень КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 05.06.2020.