03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/6223/18 пров. № 857/7176/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №1340/6223/18 за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
суддя в 1-й інстанції - Карп'як О. О.,
час ухвалення рішення - 12.03.2019 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 12.03.2019 року,
Позивач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернувся в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача в дохід бюджету заборгованість в сумі 38889,78 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у розмірі 38889 (тридцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 78 копійок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що в процесі визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки контролюючим органом допущено ряд помилок, в результаті чого неналежним чином визначено розмір податкових зобов'язань, які необхідно сплатити відповідачем. Зазначає, що податкові повідомлення-рішення №19-13, №17-13, №157836-13 (28-13), №157830-13 (20-13) від 18 січня 2017 року є неправомірними та суперечать чинному законодавству, оскільки нежитлові будівлі у Рогатинському районі Івано-Франківської області, а саме: у АДРЕСА_9; у АДРЕСА_10; у АДРЕСА_11 та у АДРЕСА_12 належать апелянту на праві спільної часткової власності, а саме: 1/2 частки, а тому розмір податкових зобов'язань має становити лише 1/2 суми визначеної контролюючим органом у вищезазначених податкових повідомленням-рішення. Також, звертає увагу, що нежитлові приміщення, які розміщені за адресами: АДРЕСА_13 та АДРЕСА_3 належать апелянту на праві спільної часткової власності, а саме: 1/4 частки, а тому розмір податкових зобов'язань має становити лише 1/4 суми визначеної контролюючим органом у податкових повідомленням-рішення №157832-13 (23-13) та №157833-13 (24-13) від 18 січня 2017 року. Таким чином, вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Позивач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані Залізничним управлінням Головного управління ДФС у Львівській області на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Звертає увагу, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку, а тому при визначенні відповідачу грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку контролюючим органом дотримано усі вимоги Податкового кодексу України. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
21 серпня 2019 року апелянт подав клопотання про зупинення провадження у цій адміністративній справі, мотивуючи його тим, що предметом заявленого позову є питання правомірності стягнення заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості та земельного податку з фізичних осіб у розмірі 38889,78 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість виникла:
- у розмірі 2200,67 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 29-13 від 18 січня 2017 року на суму 1810,14 грн, № 21-13 від 18 січня 2017 року на суму 42,03 грн;
- у розмірі 6602,01 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 31-13 від 18 січня 2017 року на суму 2545,17 грн, № 28-13 від 18 січня 2017 року на суму 1656,36 грн., № 20-13 від 18 січня 2017 року на суму 2400,48 грн;
- у розмірі 2623,85 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 27-13 від 18 січня 2017 року на суму 67,80 грн, № 19-13 18 січня 2017 року на суму 2556,05 грн;
- у розмірі 25779,62 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 17-13 від 18 січня 2017 року на суму 25779,62 грн;
- у розмірі 1533,99 грн, на підставі податкового повідомлення - рішення форми "Ф" № 23-13 від 18 січня 2017 року на суму 1533,99 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку податкові повідомлення-рішення №19-13 від 18 січня 2017 року на суму 2556,05 грн; №157832-13 від 22 червня 2017 на суму 1533,99 грн; №157830-13 від 22 червня 2017 року на суму 2400,00 грн; № 157833-13 від 22 червня 2017 року на суму 1810,14 грн; № 157836-13 від 22 червня 2017 року на суму 1656,36 грн; №17-13 від 18 січня 2017 року на суму 25779,62 грн.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 1.380.2019.003300 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили, у справі №1.380.2019.003300 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №19-13 від 18 січня 2017 року частково на суму 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн 03 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157832-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн 49 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157830-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1200 (одна тисяча двісті) грн 24 коп. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157833-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 60 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157836-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 828 (вісімсот двадцять вісім) грн 18 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №17-13 від 18 січня 2017 року частково на суму 12889 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 81 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року поновлено провадження у цій справі та призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 червня 2020 року о 11:00 год.
Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції, про дату, час і місце розгляду справи повідомленим належним чином, однак у судове засідання на відеоконференцію не прибув, що підтверджується довідкою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідач (апелянт) - ОСОБА_1 та представник відповідача - Білан П. В. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що розташоване на території Чернівецької сільської ради, Фразької сільської ради, Лучинецької сільської ради, Юнашівської сільської ради, Підмихайлівської сільської ради та Чагрівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.
Рішенням Юнашівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 29 січня 2015 року №211-30/2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизного збору на території Юнашівської сільської ради" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Лучинецької сільської ради Рогатинського району Івано - Франківської області від 26 грудня 2016 року "Про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".
Рішенням Фразької сільської ради Рогатинського району Івано - Франківської області від 23 грудня 2016 року "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Фразької сільської ради на 2017 рік" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Підмихайлівської сільської ради від 24 грудня 2015 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Рішенням Чернівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області від 30 січня 2017 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" встановлено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у відповідача виникла заборгованість, а саме:
- у розмірі 2200, 67 грн на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 29-13 від 18 січня 2017 року на суму 6,48 грн, № 25-13 від 18 січня 2017 року на суму 342, 02 грн, № 24-13 від 18 січня 2017 року на суму 1810, 14 грн, № 21-13 від 18 січня 2017 року на суму 42,03 грн (нерухоме майно розташоване на території Чернівецької сільської ради, Рогатинського району, Івано-Франківської області);
- у розмірі 6602, 01 грн, - на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 31-13 від 18 січня 2017 року на суму 2545, 17 грн, № 28-13 від 18 січня 2017 року на суму 1656, 36 грн, № 20-13 від 18 січня 2017 року на суму 2400, 48 грн (нерухоме майно розташоване на території Фразької сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області);
- у розмірі 2623, 85 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 27-13 від 18 січня 2017 року на суму 67, 80 грн, № 19-13 від 18 січня 2017 року на суму 2556,05 грн, (нерухоме майно розташоване на території Лучинецької сільської ради Рогатинського району, Івано-Франківської області);
- у розмірі 25779, 62 грн, на підставі податкових повідомлень - рішень форми "Ф" № 17-13 від 18 січня 2017 року на суму 25779, 62 грн, (нерухоме майно розташоване на території Юнашівської сільської ради, Рогатинського району, Івано-Франківської області);
- у розмірі 1533, 99 грн, на підставі податкового повідомлення - рішення форми "Ф" № 23-13 від 18 січня 2017 року на суму 1533, 99 грн (нерухоме майно розташоване на території Підмихайлівської сільської ради, Рогатинського району, Івано - Франківської області).
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкти нежитлової нерухомості, які розташовані на території Рогатинського району, Івано-Франківської області були направлені на адресу відповідача, однак повернулись до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, у відповідача виникла заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 100,06 грн, яка нарахована податковим органом на підставі даних, самостійно задекларованих у податковій декларації з плати за землю від 19 лютого 2016 року (земельна ділянка розташована на території Лучинецької сільської ради, Рогатинського району Івано-Франківської області) та у розмірі 49,58 грн. на підставі даних, самостійно задекларованих у податковій декларації з плати за землю від 16 лютого 2015 року (земельна ділянка розташована на території Чагрівської сільської ради, Рогатинського району, Івано - Франківської області).
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми "Ф" №18465-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 39037,72 грн, у тому числі за основні платежі 39037,72 грн.
Разом з тим, податкова вимога, яка була надіслана платнику податку рекомендованим повідомленням на адресу: АДРЕСА_5 повернута до контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
З метою належного повідомлення ОСОБА_1 , Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області отримано довідку про реєстрацію місця проживання особи від 10 липня 2018 року, в якій зазначено фактичне місце проживання відповідача - АДРЕСА_6 .
08 серпня 2018 року Калуським управлінням ГУ ДФС в Івано-Франківській області повторно скеровано Беднарчику Р. М. копії податкових повідомлень-рішень №20-13, №21-13, №23-13, №24-13, №27-13, №25-13, №31-13, №29-13, №28-13, №17-13, №19-13 від 18 січня 2017 року та копію податкової вимоги від 04 жовтня 2017 року №18465-17, що підтверджується листом від 08 серпня 2018 року № 8714/10/09-19-51-10.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні позивачу грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку контролюючим органом дотримано усі вимоги Податкового кодексу України, доказів оскарження та скасування зазначеної податкової вимоги і податкових повідомлень- рішень у встановленому законом порядку сторонами у справі не надано, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пп.21.1.2-21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пп. 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.
Згідно з п.269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) або землекористувачі.
Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
П.287.3 ст.287 ПК України передбачає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що розташоване на території Чернівецької сільської ради, Фразької сільської ради, Лучинецької сільської ради, Юнашівської сільської ради, Підмихайлівської сільської ради та Чагрівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області та земельних ділянок, які розташовані на території Лучинецької сільської ради та Чагрівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області.
18 січня 2017 року податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення №20-13, №21-13, №23-13, №24-13, №27-13, №25-13, №31-13, №29-13, №28-13, №17-13, №19-13, якими відповідачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об'єкти нежитлової нерухомості.
Матеріалами справи підтверджується, що податкові повідомлення-рішення №20-13, №21-13, №23-13, №24-13, №27-13, №25-13, №31-13, №29-13, №28-13, №17-13, №19-13 від 18 січня 2017 року були надіслані контролюючим органом 15 лютого 2017 року та повторно 17 березня 2017 року на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_6 , однак такі повернулися з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.48-50).
Крім того, у відповідача виникла заборгованість по земельному податку з фізичних осіб у розмірі 100,06 грн, яка нарахована податковим органом на підставі даних, самостійно задекларованих у податковій декларації з плати за землю від 19 лютого 2016 року (земельна ділянка розташована на території Лучинецької сільської ради, Рогатинського району Івано-Франківської області) та у розмірі 49,58 грн на підставі даних, самостійно задекларованих у податковій декларації з плати за землю від 16 лютого 2015 року (земельна ділянка розташована на території Чагрівської сільської ради, Рогатинського району, Івано - Франківської області).
Ст.42 ПК України передбачає, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Згідно зі ст.45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення; відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.
Згідно з п.54.5 ст.54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Матеріалами справи підтверджується, що податкові повідомлення-рішення №20-13, №21-13, №23-13, №24-13, №27-13, №25-13, №31-13, №29-13, №28-13, №17-13, №19-13 від 18 січня 2017 року були надіслані контролюючим органом на адресу відповідача, а саме: АДРЕСА_6 15 лютого 2017 року, однак такі повернулися з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
17 березня 2017 року контролюючим органом повторно надіслано податкові повідомлення-рішення №20-13, №21-13, №23-13, №24-13, №27-13, №25-13, №31-13, №29-13, №28-13, №17-13, №19-13 від 18 січня 2017 року на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_6 , однак такі повернулися з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, довідкою Залізничної районної адміністрації ЛМР про реєстрацію місця проживання від 10 липня 2018 року (а.с.30) підтверджується, що місцем проживання ОСОБА_1 з 07 грудня 2007 року є АДРЕСА_6 , а тому вищезазначені податкові повідомлення-рішення вважаються врученими податковим органом ОСОБА_1 у встановлений законодавством спосіб.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Крім того, з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на час прийняття судом першої інстанції рішення не скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу в адміністративному чи судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що грошові зобов'язання, визначені на підставі податкових повідомлень-рішень Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області щодо відповідача були узгодженими.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом сформовано та надіслано ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 18465-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями у розмірі 39037,72 грн. за адресою: АДРЕСА_5 , однак податкова вимога повернулася до контролюючого органу з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
З метою належного повідомлення відповідача, Головним управлінням ДФС в Івано - Франківській області отримано від Залізничної районної адміністрації ЛМР довідку про реєстрацію місця проживання особи від 10 липня 2018 року, з якої вбачається, що фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6 , а тому 08 серпня 2018 року податковим органом повторно скеровано копії податкових повідомлень - рішень та копію податкової вимоги від 04 жовтня 2017 року №18465-17 на адресу АДРЕСА_6 , що підтверджується листом Калуського управління ГУ ДФС в Івано - Франківській області від 08 серпня 2018 року № 8714/10/09-19-51-10, разом з тим, вищезазначені документи повернулися з відміткою оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.32).
Відповідно до пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом було дотримано законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, а тому позовні вимоги щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 , який має податковий борг є обґрунтованими.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції оскаржив у судовому порядку податкові повідомлення-рішення №19-13 від 18 січня 2017 року на суму 2556,05 грн; №157832-13 від 22 червня 2017 на суму 1533,99 грн; №157830-13 від 22 червня 2017 року на суму 2400,00 грн; № 157833-13 від 22 червня 2017 року на суму 1810,14 грн; № 157836-13 від 22 червня 2017 року на суму 1656,36 грн; №17-13 від 18 січня 2017 року на суму 25779,62 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.003300, яке набрало законної сили 31 січня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №19-13 від 18 січня 2017 року частково на суму 1278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн 03 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157832-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) грн 49 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157830-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1200 (одна тисяча двісті) грн 24 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157833-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 1357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 60 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №157836-13 від 22 червня 2017 року частково на суму 828 (вісімсот двадцять вісім) грн 18 коп. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №17-13 від 18 січня 2017 року частково на суму 12889 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн 81 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням часткового скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: №19-13 від 18 січня 2017 року на суму 1278, 03 грн; №157832-13 від 22 червня 2017 року на суму 1150, 49 грн; №157830-13 від 22 червня 2017 року суму 1200,24 грн; №157833-13 від 22 червня 2017 року на суму 1357,60 грн; №157836-13 від 22 червня 2017 року на суму 828, 18 грн; №17-13 від 18 січня 2017 року на суму 12889,81 грн, яка сумарно складає 18704,35 грн, податковий борг ОСОБА_1 перед контролюючим органом складає 20185,43 грн.
З довідки про борг (узгоджений) за платежами та який підтверджується документами по фізичній особі ОСОБА_1 від 13 грудня 2018 року (а.с. 12) та витягу з електронних баз даних (а.с. 23) вбачається, що податковий орган сформував борг на суму 38889,78 грн.
Разом з тим, враховуючи часткове скасування податкових повідомлень-рішень, які лягли в основу суми цього боргу, податковий борг ОСОБА_1 перед контролюючим органом складає 20185,43 грн (38889,78 грн - 18704,35 грн = 20185,43 грн).
Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про стягнення податкового боргу за платежами, який нарахований контролюючим органом ОСОБА_1 у розмірі 20185,43 грн.
Отже, колегія суддів вважає, доводи апелянта підставними в частині боргу, який виник на підставі часткового скасування податкових повідомлень-рішень, щодо решти, то такі колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення в дохід бюджету заборгованості у розмірі 18704,35 грн прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №1340/6223/18 в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг у розмірі 18704 (вісімнадцять тисяч сімсот чотири) гривні 35 копійок скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у позові в цій частині.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі №1340/6223/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О. І. Мікула
Судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.