Іменем України
04 червня 2020 року
Київ
справа №607/4392/16-а
адміністративне провадження №К/9901/17802/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (головуючий суддя Ніколін В.В., судді - Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову від 8 квітня 2016 року № 0994/20909/16 у справі про порушення митних правил, якою на нього за порушення частини третьої статті 470 Митного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - МК України) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Львівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил від 8 квітня 2016 року №0994/20909/16 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 МК України. Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1551,20 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2016 року залишити в силі. Зокрема, в обґрунтування скарги позивач посилається на порушення Львівським апеляційним адміністративним судом статей 467, 470, 486, 494 МК України. При цьому зазначає, що порушення митних правил, передбачене частиною третьою статті 470 МК України, не є триваючим, оскільки кваліфікуючою ознакою цього порушення є певний строк, при перевищенні якого правопорушення вважається вчиненим. Відтак, вчинене ОСОБА_1 правопорушення, яке полягає у перевищенні встановленого статтею 95 МК України строку транзитних перевезень більше, ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатись як триваюче.
Львівська митниця ДФС скористалася своїм правом та надіслала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначила, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Шокала Володимира Степановича від 8 квітня 2016 року № 0994/20909/16, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.
Підставою для прийняття Львівською митницею ДФС вказаної постанови було те, що 25 жовтня 2014 року позивачем через митний пост "Мостиська" Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України в митному режимі "транзит" по смузі руху спрощеного контролю "зелений коридор" транспортний засіб марки "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", реєстраційний номерний НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , який зареєстрований на території Республіки Фінляндії. Станом на 16 березня 2016 року з митної території України позивачем цей транспортний засіб не вивезено та в інший митний режим згідно із законодавством не поміщено.
Вважаючи прийняту Львівською митницею ДФС 8 квітня 2016 року постанову №0994/20909/16 у справі про порушення митних правил незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про її скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених частиною третьою статті 470 МК України, на момент прийняття оскаржуваної постанови закінчилися, а тому така є протиправною і підлягає скасуванню. Вчинене позивачем правопорушення, яке проявилося у перевищенні встановленого статтею 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче. Адже, диспозиція частини першої статті 467 МК України містить перелік триваючих правопорушень (передбачені статями 469, 477-481, 485 цього Кодексу), в який не входить порушення митних правил, передбачене статтею 470 МК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області безпідставно скасовано постанову від 8 квітня 2016 року № 0994/20909/16 у справі про порушення митних правил, якою за порушення частини третьої статті 470 МК України на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. В обґрунтування рішення Львівський апеляційний адміністративний суд зазначив, що порушення, передбачене частиною третьою статті 470 МК України є триваючим, у зв'язку із чим є формально закінченим з моменту його суб'єктивного офіційного виявлення під час здійснення митних процедур, тобто з часу виявлення і фіксації у протоколі про адміністративне правопорушення, у даному випадку це 16 березня 2016 року. Оскільки будь-яких інших даних щодо більш раннього виявлення вчиненого позивачем правопорушення судом не встановлено, то саме з вказаної дати слід починати відлік строку притягнення позивача до відповідальності.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 частини першої статті 95 МК України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Згідно із частиною першою статті 381 вказаного Кодексу, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
За приписами частини третьої статті 470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною першою статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень, визначений у частині першій статті 467 МК України, не є вичерпним.
Митний кодекс України не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року (справа № 369/11924/16-а), від 10 травня 2018 року (справа №452/412/15-а), від 4 вересня 2018 року (справа № 461/4375/17) від 4 вересня 2018 року (справа № 530/956/16-а), від 9 квітня 2019 року (справа №433/1254/16-а).
Отже, невивезення ОСОБА_1 транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 16 березня 2016 року та приймаючи 8 квітня 2016 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого статтею 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
Частинами першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови від 8 квітня 2016 року № 0994/20909/16 у справі про порушення митних правил, якою за порушення частини третьої статті 470 МК України на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді Н.Є.Блажівська
І.Л.Желтобрюх