Справа № 740/738/19
Провадження № 2/740/40/20
04 червня 2020 року м.Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Пантелієнко В.Г.
з участю секретаря - Філоненко О.В.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжин цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу по кредиту у розмірі 127604 гривні 30 копійок. Договір було укладено 04.05.2006 року з ОСОБА_1 у сумі 10500 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Станом на 17.01.2019 року у відповідача виникла заборгованість, яка становить 132701 гривня 25 копійок з яких: 27486,16 гривень - тіло кредиту, 55618,66 - проценти за користування кредитом, 49596,43 гривень - пеня. Користуючись своїм правом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 127604,30 гривень з яких: 27486,16 гривень - тіло кредиту, 55618,66 - проценти за користування кредитом, 44499,48 гривень - пеня за період з 04.05.2006 року по 01.01.2019 року. Відповідач попереджався про можливість звернення до суду з позовом, однак вимогу проігнорував.
Відповідач в наданому відзиві заявлені вимоги заперечила зазначивши, що дійсно вона отримала кредит у розмірі 10500 гривень та у період з 01.09.2016 року до 11.03.2019 року сплатила банку суму - 137819,60 гривень, що навіть перевищує суму боргу 127604.30 гривень, яку просить стягнути з неї банк. Строк дії її картки закінчується у квітні 2022 року, а дія договору закінчується після повного погашення заборгованості. Крім того просила застосувати строк позовної давності, так як відповідно до її заяви від 04.05.2006 року їй була видана кредитна картка терміном дії до травня 2009 року, тобто перебіг строку позовної давності щодо вимог про порушення заборгованості за даним кредитом почався з 01.06.2009 року та сплинув через три роки, що є підставою для відмови у позові. Заперечила стягнення з неї судових витрат.
Представник позивача у наданій відповіді на відзив вказала, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства, чого відповідач не дотрималась, а тому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився надавши клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи в його відсутність, відповідач в судове засідання не з'явилась.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
04.05.2006 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому перейменовано на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» було укладено договір без № (а.с.20-54) з ОСОБА_1 згідно якого Банк надав позичальнику платіжну картку з відповідним кредитним лімітом, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Згідно довідки позивача вбачається, що відповідачу було видано наступні кредитні картки:
з датою відкриття 07.08.2006 року терміном дії 08/13;
з датою відкриття 21.01.2011 року терміном дії 09/14;
з датою відкриття 20.02.2012 року терміном дії 12/15;
з датою відкриття 01.12.2015 року терміном дії 11/17;
з датою відкриття 09.09.2014 року терміном дії 09/18;
з датою відкриття 21.10.2014 року терміном дії 09/18;
з датою відкриття 13.04.2017 року терміном дії 05/19;
з датою відкриття 23.05.2017 року терміном дії 03/21;
з датою відкриття 21.12.2018 року терміном дії 04/22.
При цьому з довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що 15.08.2006 року ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 3300 гривень, який в подальшому був збільшений 31.01.2017 року до 17200 гривень, але 19.07.2018 року зменшений до 0.
Згідно п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо потягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».
Згідно п. 2.1.1.12.1 Договору у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.
У разі виникнення прострочених зобов'язаньіз терміном прострочки понад 90 днів, клієнт сплачує банку пеню в розмірах, заначених в тариффах, що діють на дату нарахування (п. п. 2.1.1.12.2 Договору).
Згідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися сторонами належним чином у встановлені строки.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 10-19) станом на 17.01.2019 року у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка становить 127604,30 гривень з яких: 27486,16 гривень - тіло кредиту, 55618,66 - проценти за користування кредитом, 44499,48 гривень - пеня за період з 04.05.2006 року по 01.01.2019 року.
В відзиві на позов ОСОБА_1 вказала, що з 01.09.2016 року до 11.03.2019 року сплатила банку суму - 137819,60 гривень, що навіть перевищує суму боргу 127604,30 гривень, яку банк просить стягнути з неї. Тобто відповідач фактично не погоджується з розрахунком суми боргу наданих позивачем.
Крім розрахунку боргу (а.с. 10-19) позивачем надано також детальну виписку по картці відповідача за період з 04.05.2006 року по 20.03.2019 року.
Розрахунок заборгованості в повному обсязі базується на виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 .
Зокрема, випискою та розрахунком заборгованості підтверджується факт виконання банком своїх зобов'язань за договором, а саме надання кредитних коштів.
Всі здійснені платежі, які відображені в розрахунку заборгованості, також містяться у виписках по особовому рахунку ОСОБА_1 , який за умовами договору був відкритий відповідачу.
ОСОБА_1 не надано власного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти, чи висновку експерта який би спростував розрахунок позивача, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство.
За таких обставин, суд бере за основу розрахунок позивача, який відповідає руху коштів, наданого представником позивача, та не спростованого відповідачем.
Крім того відповідач просила суд застосувати строк позовної давності.
За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 09 серпня 2017 року у справі №6-2322цс16.
Верховний Суд неодноразово приходив до висновку, що за договором який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (постанови № 6-14цс14; 6-95цс14; 6-134цс14; 6-154цс15).
Оскільки із матеріалів справи вбачається, що строк дії виданої ОСОБА_1 картки закінчується в останній день квітня 2022 року (копія картки наданої відповідачем на а.с. 72), а не в травні 2009 року як вказує відповідач, остання проплата за кредитом нею здійснена 03.01.2019 року (розрахунок на а.с. 19). Позивач звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права 15 лютого 2019 року (штамп вхідної кореспонденції суду на а.с. 6), тобто в межах строку позовної давності.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на те, що банк виконав свої зобов'язання належним чином надавши кредитні кошти, проте відповідачем взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувалися, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору в сумі 127604,30 гривень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1921 гривень.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1054 ЦК України, ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 127604 (сто двадцять сім тисяч шістсот чотири) гривні 30 копійок суми боргу по кредитному договору, а також 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) гривню судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Суддя В.Г. Пантелієнко