Справа № 738/2153/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/199/20
Категорія - ч. 3 ст. 187 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 червня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270170000348, за апеляційними скаргами: обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника-адвоката ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника-адвоката ОСОБА_10 , захисника-адвоката ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2019 року щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Родниківка, Уманського району Черкаської області, громадянина України, непрацюючого, одруженого, з базовою загальною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 05 серпня 2008 року Жашківським районним судом Черкаської області за ч.4 ст.187, ст.257, ч.2 ст.263, ч.3 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією ? частини майна, звільненого 12 січня 2018 року по відбуттю покарання,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Соколівка, Жашківського району, Черкаської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з повною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Локнисте, Менського району, Чернігівської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з повною середньою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого:
24 березня 2005 вироком Менського районного суду Чернігівської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ст.304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
05 грудня 2008 року вироком Ковпаківського районного суду м.Суми за ч.2 ст.393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
24 жовтня 2017 року вироком Менського районного суду Чернігівської області за ч.1 ст.309, ч.2 ст.310 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
18 червня 2018 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч.1 ст.304, ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією усього майна;
24 вересня 2018 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч.3 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією усього майна,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.187 КК України,
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2019 року ОСОБА_12 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
- за ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, ОСОБА_12 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_13 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
- за ч.3 ст.289 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно, ОСОБА_13 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_14 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.187 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та попереднім вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року, визначено остаточне покарання ОСОБА_14 у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Процесуальні витрати у провадженні на залучення експертів у сумі 11011 грн. стягнуто з обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в рівних частинах по 3670,33 грн. з кожного на користь держави.
Арешти на майно, накладені ухвалами слідчого судді Менського районного суду від 12 жовтня 2018 - скасовано.
Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги в яких:
- обвинувачений ОСОБА_12 просить скасувати вирок суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, експертизи чи інші докази, які б свідчили, що саме він розмовляв телефоном з ОСОБА_14 . Вказує, на розбіжності в показаннях потерпілого та слідчого щодо наявності чи відсутності масок на особах, які здійснили напад на ОСОБА_7 . Обвинувачений стверджує, що змушений був обмовити себе та ОСОБА_13 під погрозами працівників поліції і на ОСОБА_14 також здійснювався психологічний та моральний тиск. Апелянт зазначає, що на місці злочину було вилучено сліди рук та інші біологічні речовини, які не були долучені до матеріалів. Крім того, ОСОБА_12 , посилається на те, що після перегляду процесуальної дії з ОСОБА_16 від 10 жовтня 2018 року в приміщенні Менського ВП було виявлено, що протокол не відповідає фактичним обставинам і ним надавалися показання під тиском. Стверджує, що при проведенні обшуку йому було підкинуто мобільний телефон, кросівки та паспорт на домоволодіння потерпілого, а понятими були особи, які притягувалися до кримінальної відповідальності та не проживають за адресами вказаними у протоколі. Також вказує, що вилучені у нього в подальшому мобільний телефон, грошові кошти та ювелірні вироби зникли, а тому, на його думку, вони були привласнені працівниками поліції.
Крім того, обвинувачений зазначає, що відносно нього неодноразово застосувався тиск з боку працівників поліції, а саме, були погрози кримінальним переслідуванням його родини та застосуванням фізичного насильства до членів родини, в зв'язку з чим він вважає причетними до загибелі його племінниці працівників поліції.
- обвинувачений ОСОБА_13 в поданій апеляційній скарзі, аналогічній за мотивами апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_12 просить також скасувати вирок суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відсутні докази, що розмовляли телефоном саме ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , вказує на розбіжності в показаннях потерпілого та слідчого, що не було проведено дослідження виявлених біологічних зразків, зазначає про причини надання ОСОБА_12 визнавальних показань під час досудового розслідування. На переконання ОСОБА_13 в матеріалах кримінального провадження відсутні прямі докази його причетності до вчиненого кримінального правопорушення;
- захисник-адвокат ОСОБА_11 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вина її підзахисного не доведена, а докази зібрані з порушенням КПК України. Вказує, що потерпілі плуталися в своїх показаннях, допускали певні неточності, забували обставини. Захисник стверджує, що під час допиту потерпілих в судовому засіданні було встановлено, що перед початком пред'явлення особи для впізнання працівники поліції показували їм фотографії обвинуваченими і згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 жовтня 2018 року, фотознімки мають різкі відмінності між собою, що суперечить нормам КПК України. Крім того, захисник зазначає, що показання свідка ОСОБА_17 не мають значення для встановлення фактичних обставин даного кримінального провадження, а ухвали слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області від 22 серпня та 10 жовтня 2018 року не є доказами та процесуальними джерелами доказів у розумінні приписів ст. 84 КПК України і інформація, яка була отримана від операторів телекомунікації та мобільного зв'язку на думку захисника не підтверджують причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих їм злочинів.
В апеляційній скарзі захисних також стверджує, що стороною обвинувачення не було надано доказів належності вилученого 10 жовтня 2018 року мобільного телефону ОСОБА_14 і не було проведено жодних слідчих дій по встановленню власника вилученого предмета. Адвокат вважає, що протоколи обшуків, проведених за місцями проживання обвинувачених не містять у собі конкретних даних щодо осіб, які могли бути причетними до вчинення злочинів та не підтверджують інші обставини злочинів, не мають доказового значення у даному провадженні, а отже є недопустимими.
Крім того, вона вважає, що проведена негласна слідча дія - аудіо, відео контроль публічно доступних місць, згідно якого неповнолітній ОСОБА_16 надає пояснення начальнику служби у справах дітей Менської РДА та працівникам поліції є недопустимим доказом, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Вказує, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотним порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
На переконання адвоката суд першої інстанції порушив ст.. 6 Конвенції позбавивши обвинуваченого ОСОБА_14 захищати себе особисто, допитувати свідків, оскільки був вилучений з зали судового засідання на підставі ухвали суду. Також, захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено, що між ОСОБА_12 та ОСОБА_14 до початку вчинення розбою мала місце попередня змова про спільне його вчинення, на момент вчинення злочину ОСОБА_14 перебував в слідчому ізоляторі, не був присутній при нападі, а тому його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 27 і відповідно за ч. 3 ст. 187 КК України.
- захисник-адвокат ОСОБА_10 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо його підзахисного на підставі ст.. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що з першого дня спілкування з працівниками поліції ОСОБА_13 стверджував, що у Менському районі ніколи не бував в ніч з 23 на 24 липня 2018 року знаходився за місцем свого проживання в Черкаській області і з метою перевірки вказаних тверджень просив допитати ряд свідків, однак слідчим в задоволенні поданого клопотання було відмовлено, що на переконання захисника вказує на невиконання вимог ст..ст. 91, 92 КПК України і на необ'єктивність проведення розслідування, однобічність та упередженість. Захисник стверджує, що докази, які були надані суду не вказують на причетність ОСОБА_13 до вчиненого злочину, згідно проведеної трасологічної експертизи вилучені у нього кросівки не відповідають слідам залишеним на місці скоєння злочину. Крім того, апелянт стверджує, що не були спростовані показання свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які підтвердили знаходження ОСОБА_13 за місцем проживання і в ході проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого не було роз'яснено право на користування правовою допомогою.
Захисник стверджує про порушення процедури проведення впізнання потерпілими та свідком ОСОБА_20 на фотознімках ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , оскільки згідно відповідних протоколів слідчим було витрачено на проведення вказаних слідчих дій, складання відповідних протоколів та ознайомлення учасників з результатами душе короткий проміжок часу. Крім того, захисник вказує, що під час судового слідства не знайшло свого підтвердження проведення впізнання, оскільки потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не відома слідча дія - пред'явлення особи для впізнання, протоколи не складалися. Звертає увагу, що згідно показань потерпілих їм декілька разів прискали в очі пекучою речовиною, було темно, нападники були одягненні в куртки з капюшонами і на голови до носу натягнуті капронки, а тому, на його переконання, відомості зазначені у вищевказаних протоколах є недостовірні, неналежні та недопустимі. Також, захисник вважає за необхідне визнати неналежним та недопустимим доказом проведений слідчий експеримент за участі ОСОБА_12 з огляду на те, що слідчий не запропонував показати місце, де зі слів обвинуваченого останній викинув знаряддя злочину і не прийняв міри про їх вилучення. Крім того, апелянт вважає, що протоколи про результати проміжного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж не мають відношення до скоєного злочину, відсутній будь-який запис, розмова обвинуваченого, номер його телефону;
- захисник-адвокат ОСОБА_15 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 апеляційній скарзі просить скасувати вирок щодо її підзахисного та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом безпідставно не було враховано, як доказ, показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які вказали, що ОСОБА_12 був у них вдома, а 23 липня разом з ними ходив на день народження, де вони були до 3-4 години ночі і він перебував у них з 15 липня 2018 року і до кінця місяця. Захисник вважає, що з огляду на пояснення потерпілої ОСОБА_8 , що обвинувачені були в масках і в оселі не було світла, протокол проведення впізання по фотографії повинні визнаватися недопустимими доказами, оскільки потерпілі не могли впізнати обвинуваченого по обличчю. Апелянт зазначає, що проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 було з порушеннями, він був проведений хаотично, технічний паспорт на будинок було підкинуто працівниками правоохоронних органів, які також фізично та морально тиснули на обвинуваченого. Також вважає, що аудіо відео конроль ОСОБА_16 був проведений з порушеннями суттєвих умов, з огляду на те, що останній був у відділку поліції, під примусом розповідав про кримінальне правопорушення.
Крім того, в численних доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_12 наводить аналогічні доводи викладеним в апеляційній скарзі щодо фізичного та морального тиску на нього з боку працівників правоохоронних органів, завданні йому тілесних ушкоджень та можливу причетність їх до смерті його племінниці.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_14 будучи раніше судимим за вчинення розбою, на шлях виправлення не став та в період відбуття покарання скоїв новий умисний особливо тяжкий злочин.
Так, повторно, у середині липня 2018 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_14 , діючи з корисливим мотивом, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , з метою сприяння скоєнню останнім розбійного нападу, повідомив ОСОБА_12 , достеменно відому йому інформацію про те, що в жителя по АДРЕСА_5 ОСОБА_7 є велика сума грошових коштів.
А саме, ОСОБА_23 в ході телефонної розмови з ОСОБА_12 запропонував скоїти розбійний напад на ОСОБА_7 та сприяв подальшому вчиненню розбійного нападу, підмовивши свого неповнолітнього брата ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_4 , вказати ОСОБА_12 на будинок ОСОБА_7 .
ОСОБА_12 будучи раніше судимим за вчинення розбою та бандитизму, на шлях виправлення не став та в період непогашеної судимості повторно скоїв нові умисні злочини.
Так, повторно 24 липня 2018 року близько 01:00 години, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_12 за попередньою змовою з ОСОБА_13 за пособництвом ОСОБА_14 , із корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном прибули до господарства по АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_7 , шляхом виймання віконної рами веранди будинку проникли до його середини, де застосували аерозоль з сльозогінною речовиною та нанесли не менше п'яти ударів руками по різним частинам тіла ОСОБА_7 , спричинивши йому тілесні ушкодження, у вигляді саден черевної стінки, синців обох ліктьових та гомілко-ступеневих суглобів, які у відповідності до висновку експерта № 106 від 29 серпня 2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_13 , за пособництвом ОСОБА_24 , погрожуючи предметом схожим на пістолет, зв'язали господаря будинку ОСОБА_7 та його дружину ОСОБА_8 та застосовуючи погрози фізичною розправою, які потерпілі, враховуючи ситуацію, що виникла, сприйняли як реальні погрози, небезпечні для життя та здоров'я, відкрито заволоділи грошовими коштами у сумі 11 400 грн., 200 доларами США, що згідно курсу Національного банку України на час скоєння злочину становить 5 289,93 грн, сережками виготовленими із золота 585 проби, вагою 5 грамів, вартість, яких у відповідності до висновку експерта № 1123 від 30.10.2018 на час скоєння злочину становила 2 997,20 грн. мобільним телефоном марки Nokia, моделі 2610, вартість, якого у відповідності до висновку експерта № 1212 від 22 листопада 2018 року на час скоєння злочину становила 177, 33 грн., мобільним телефоном марки Samsung, моделі GT-S5611, вартість, якого у відповідності до висновку експерта № 1212 від 22 листопада 2018 року на час скоєння злочину становила 426,67 грн. мобільним телефоном марки Samsung, моделі GT-E1202, вартість, якого у відповідності до висновку експерта № 1212 від 22 листопада 2018 року на час скоєння злочину становила 139,67 грн., рушницею мисливською одноствольною, 16 калібру.
Таким чином, протиправними діями ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 20 430,8 грн.
Крім цього, повторно 24 липня 2018 року, близько 03:20 години, після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , за попередньою змовою з ОСОБА_13 застосовуючи погрози фізичною розправою, які потерпілі, враховуючи ситуацію, що виникла, сприйняли як реальні погрози, небезпечні для життя та здоров'я незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ - 21063, 1990 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_7 та знаходився на подвір'ї господарства по АДРЕСА_5 .
У подальшому 24 липня 2018 року вищевказаний автомобіль, було виявлено та вилучено працівниками поліції біля будинку № 2 по вул. Рокосовського м. Чернігів.
У відповідності до висновку автотоварознавчої експертизи № 19 від 04.10.2018, вартість автомобіля ВАЗ -21063, 1990 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , станом на 24.07.2018 складала 19191, 81 грн.
Таким чином протиправними діями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 потерпілому ОСОБА_7 було спричинено майнової шкоди на загальну суму 19 191, 81 грн.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, які висловилися на підтримання поданих апеляційних скарг, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості обвинувачених судом першої інстанцій зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК наведено докладні мотиви.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні ними кримінальних правопорушень за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:
- обвинуваченого ОСОБА_13 , який вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив, що у Менському районі Чернігівської області вперше був, коли його привезли працівники поліції у Менське відділення поліції. У ніч з 23 на 24 липня 2018 року перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 та проводжав дітей на море. Під примусом та погрозами через катування його обмовив ОСОБА_12 на досудовому слідстві. ОСОБА_16 та ОСОБА_14 до цього провадження він не знав, але вони також під примусом могли його обмовити;
- обвинуваченого ОСОБА_12 який також не визнав вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях та пояснив, що у Чернігівській області раніше взагалі не перебував. На час вчинення злочинів він був у сестри та зятя, де допомагав по будівництву. Під час обшуку він виконував вказівки працівників поліції в зв'язку з погрозами. Вважав, що мобільний телефон марки «Nokia» та документи на майно потерпілих йому підкинули під час обшуку, і слідчий ОСОБА_25 змусив його взути кросівки, які потім під час обшуку вилучили з його ніг. Через фізичний та психологічний примус працівників поліції обмовив себе та ОСОБА_13 . Також зазначив, що ОСОБА_16 та потерпілих не знає;
- обвинуваченого ОСОБА_14 який в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину він не визнав, зазначав, що не міг спілкуватися телефоном у слідчому ізоляторі;
- потерпілого ОСОБА_7 який пояснив, що близько 23 год. 23 липня 2018 року уві сні відчув як почали пекти очі та хтось світить в очі, але зміг схопити нападника за руку з балоном і потягнув на себе. Той почав кричати щоб він відпустив руку та бити його по голові, він вкусив нападника за руку і той покликав на допомогу. Його вдарили та пролунав постріл, схожий на постріл кулькою. ОСОБА_13 був у куртці з капюшоном темно-коричневого кольору. Обоє нападників були у рукавичках. ОСОБА_13 зажадав ключі від машини і він відповів, що ключі знаходяться в самій машині. Щоб завести його автомобіль потрібно натиснути кнопку в бардачку, тому ОСОБА_13 повернувся та запитав як заводиться автомобіль. Матушка віддала їм золоті сережки. Напередодні увечері пройшов дощ і на подвір'ї було видно сліди, які вели до нежилої хати поряд з його господарством. Крім грошей зникли також будівельний паспорт на будинок та документи щодо приватизації. Також забрали мобільні телефони. Впізнав, що нападниками були ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Обличчя роздивився у світлі ліхтарів, які були у нападників. На впізнанні показували фотографії і він одразу впізнав ОСОБА_12 , але сказав, що впізнав би його ще по розмові. Потім впізнав ОСОБА_13 . До цього йому показували й інші фотографії, але на них не було нападників;
- потерпілої ОСОБА_8 яка пояснила, що вночі, 23 липня 2018 року, коли спала раптово відчула, що їй пирснули в очі та побачила світло ліхтаря. Вона встала та почала тікати. Але її схопили та знову пирснули в обличчя і почали вимагати гроші, її тримав більший нападник. Менший за зростом нападник нишпорив по шафах та знайшов 200 доларів. Потім її зв'язали, забрали ключі до машини. Нападники були у куртках та капюшонах, але вона їх впізнала, то були ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Також вони забрали мобільні телефони, а ОСОБА_12 забрав документи на будинок та земельну ділянку. Зв'язував її ОСОБА_12 , а ОСОБА_13 двічі чи тричі запитував у батюшки як завести машину. Десь о другій годині вона придивилася до них та розгледіла, бо тієї ночі світив місяць та обвинувачені світили ліхтариками. Вони були у капюшонах, а потім ОСОБА_13 вдягнув батюшкину жовту кепку. На впізнанні впізнала обвинувачених по фотографіям. Під час нападу на них були капронки на очах натягнуті на очі до носу;
- свідка ОСОБА_18 , дружини обвинуваченого ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні пояснила, що 23 та 24 липня 2018 року ОСОБА_13 був вдома в с.Маньківка та міг ненадовго відлучатися. Вночі з 23 на 24 липня він проводжав сина на море. Цим вечором до них заходив знайомий на прізвище ОСОБА_26 , який питав чи потрібно підвозити їх сина. Які це були дні тижня не пам'ятає, дати 23 та 24 липня пригадала, бо побачила їх в ухвалі на обшук. Поняті, які були на обшуку перед цим обікрали її;
- свідка ОСОБА_19 який пояснив, що 23 липня 2018 року був у будинку ОСОБА_13 о 20 чи 21 годині щоб підвезти дітей ОСОБА_13 до автобусу. Діти сказали, що знайшли іншу машину. Тоді він пішов поставив автомобіль та повернувся зі спиртним до ОСОБА_13 . Який це був день неділі точно пригадати не може;
- свідка ОСОБА_21 , сестри ОСОБА_12 , яка пояснила, що 23 та 24 липня 2018 року ОСОБА_12 був у неї вдома копав яму під кільця для колодязя. 23 липня у кума було день народження і ОСОБА_12 був разом з нею та її чоловіком там;
- свідка ОСОБА_22 , який також підтвердив, що 23 та 24 липня 2018 року ОСОБА_12 був у них вдома, а 23 липня разом з ними ходив на день народження до їх кума, де вони всі були до 3-4 години ночі. ОСОБА_12 був у них з 15 липня і до кінця місяця та допомагав заривати кільця.
- свідка ОСОБА_17 який пояснив, що 23 липня 2018 року він їхав мотоциклом у Березне з ОСОБА_27 . Після 21 години він бачив як ОСОБА_20 підвозив двох чоловіків середнього віку на мотоциклі. Один був вищого зросту, а інший нижчого;
Встановлені судом обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, також підтверджується даними, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- рапорті старшого інспектора чергового СРПП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області згідно якого о 05-19 24 липня 2018 року на службу 102 надійшло повідомлення, що до будинку ОСОБА_7 увірвалися двоє невідомих з предметами схожими на табельну зброю та заволоділи автомобілем ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_5 ;
- рапорті старшого інспектора чергового СРПП Менського ВП ГУНП в Чернігівській області відповідно до якого о 21-50 24 липня 2018 року надійшло повідомлення, що до Чернігівської міської лікарні №2 звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з тілесними ушкодженнями отриманими близько 01 години за місцем проживання в АДРЕСА_5 ;
- протоколі огляду місця події від 24 липня 2018 року згідно якого у господарстві потерпілих за адресою: АДРЕСА_5 , на подвір'ї були виявлені та вилучені за допомогою гіпсових зліпків сліди низу підошви взуття, в кімнатах будинку порушено порядок, речі витягнуті з меблів та розкидані поруч. Також були виявлені та вилучені мотузки, сліди пальців рук, сліди структури матеріалу, мікрооб'єкти;
- протоколі огляду місця події від 24 липня 2018 року, який розпочато о 06-50 відповідно до якого на ділянці місцевості в м.Чернігів по вул.Рокосовського, 2, біля кінотеатру «Победа», виявлено автомобіль марки ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_4 ;
- висновку автотоварознавчої експертизи № 19 від 04 жовтня 2018 року, відповідно до якої вартість автомобіля ВАЗ -21063, 1990 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_4 , станом на 24 липня 2018 року складала 19191, 81 грн.;
- висновку судово-медичної експертизи №106, яка закінчена 29 серпня 2018 року згаяно якої у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження, у вигляді саден черевної стінки, синців обох ліктьових та гомілко-ступеневих суглобів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Ці тілесні ушкодження могли утворитися в ніч з 23 на 24 липня 2018 року шляхом нанесення потерпілому ударів руками в різні частини тіла;
- висновку експерта №1292 від 06 листопада 2018 року якою встановлено, що слід взуття розмірами 240х90 мм, зафіксований в гіпсовому зліпку розмірами 260х116х24 мм, вилучений при огляді місця події 24 липня 2018 року у господарстві потерпілих за адресою: АДРЕСА_5 , залишений низом підошви взуття такої ж групової належності (за формою, розмірами та взаємним розташуванням відображених елементів малюнку), що і кросівка на ліву ногу вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити категорично чи залишений даний слід саме даною кросівкою, або ж іншим взуттям такої ж групової належності, не є можливим. Слід взуття розмірами 145х80 мм, відкопійований на відрізок темної дактилоскопічної плівки, вилучений при огляді місця події 24 липня 2018 у господарстві потерпілих за адресою: АДРЕСА_5 , залишений низом підошви взуття такої ж групової належності (за формою, розмірами та взаємним розташуванням відображених елементів малюнку), що і кросівка на праву ногу вилучена під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 . Встановити категорично чи залишений даний слід саме даною кросівкою, або ж іншим взуттям такої ж групової належності, не є можливим;
- висновку експерта № 1123 від 30 жовтня 2018 року відповідно до якого вартість сережок виготовлених із золота 585 проби, вагою 5 грамів, на 24 липня 2018 року могла складати 2 997,20 грн.;
- висновку експерта № 1212 від 22 листопада 2018 року згідно якого ринкова вартість мобільного телефону марки Nokia, моделі 2610, станом на 24 липня 2018 року могла становити 177, 33 грн., мобільного телефону марки Samsung, моделі GT-S5611, - 426,67 грн.; мобільного телефону марки Samsung, моделі GT-E1202, - 139,67 грн.;
- протоколі обшуку господарства за місцем проживання ОСОБА_16 по АДРЕСА_4 згідно якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки Samsung GT E1230 ІМЕІ НОМЕР_6 з сім-картою НОМЕР_7 , належний ОСОБА_28
- довідці-аналізу від 17 жовтня 2018 року згідно з якими працівниками УОТЗ ГУНП в Чернігівській області було проведено опрацювання технічної інформації про з'єднання абонента НОМЕР_8 у період часу з 17 червня 2018 року 11-43 до 24 липня 2018 року 23-30. За весь цей період даний абонентський номер працював тільки з мобільним терміналом з IMEI НОМЕР_9 . Даний абонентський номер активувався в зазначеному ІMEI в 07-04 24.07.2018 в м.Київ в зоні дії базової станції, що розповсюджується на станцію метро «Лісова». В подальшому він реєструвався в зоні дії базових станцій в м.Києві, а з 11-29 24 липня 2018 року цей абонентський номер реєструється в зоні дії базових станцій, що обслуговують трасу сполученням Київ-Одеса. Спочатку у Васильківському районі Київської області, а з 13-23 в Маньківському та Уманському районі Черкаської області. З 13-57 по 23-20 24 липня 2018 року він знаходився в зоні дії базових станцій, що обслуговують м.Умань та прилеглі населені пункти.
При аналізі з'єднань мобільного терміналу з ІМЕІ НОМЕР_9 встановлено, що у даному терміналі з 05:48 01 травня 2018 року до 15:36 12 липня 2018 року працювала сім-карта з номером НОМЕР_10 ; з 18:51 12 липня 2018 року до 13:15 20 липня 2018 року працювала сім-карта з номером НОМЕР_11 ; з 15-36 20 липня 2018 року по 21-03 23 липня 2018 року працювала сім-карта з номером НОМЕР_12 , а з 07-04 до 23-20 24 липня 2018 року - сім-карта з номером НОМЕР_8 . Абонентський номер НОМЕР_12 з 00-34 по 04-33 реєструвався в зоні дії базових станцій, що обслуговують смт.Маньківка Черкаської області. З 06-22 - с.Соколівка Жашківського району Черкаської області. З 12-21 м.Жашків Черкаської області. З 12-59 по 14-01 в зоні дії базових станцій, що обслуговують трасу Київ-Одеса в Ставищенському та Васильківському районах Київської області. З 14-52 по 17-00 в м.Києві. О 18-05 в зоні дії базової станції в с.Кіпті, яка обслуговує трасу Київ-Чернігів. З 18-49 по 19-37 реєструється переміщення абонента по м.Чернігів, а з 19-50 по 20-44 даний абонентський номер реєструвався в зоні дії базових станцій, що обслуговують автодорогу Чернігів-Мена. Остання реєстрація в мережі ПрАТ «Київстар» цього абонентського номера в ІМЕІ НОМЕР_9 відбулася о 20-44 23 липня 2018 року при виконанні вихідного дзвінка на абонентський номер НОМЕР_13 в зоні дії базової станції, яка обслуговує місце вчинення злочину;
При аналізі з'єднань мобільного терміналу з ІМЕІ НОМЕР_14 цей термінал працював з сім-картками НОМЕР_15 у період часу з 13-00 03 травня 2018 року до 12-42 26 травня 2018 року, а також з НОМЕР_16 у період часу з 12-06 20 липня 2018 року до 20-51 23 липня 2018 року. Найчастіше за цей період часу та у нічний час цей мобільний термінал реєструвався у зоні дії базових станцій, які обслуговують, зокрема територію с.Локнисте. Останній номер з 18-50 по 20-44 23 липня 2018 року мав 5 вхідних та одне вихідне з'єднання з номером НОМЕР_12 в ІМЕІ НОМЕР_9 і який о 20-44 23.07.2018 реєструвався в зоні дії базової станції, яка обслуговує місце вчинення злочину. Також цей номер з 12-26 по 20-51 23 липня 2018 року мав 14 з'єднань з номером НОМЕР_17 . При цих з'єднаннях абонентський номер НОМЕР_16 також реєструвався у зоні дії базових станцій, які обслуговують с.Локнисте;
- довідці-аналізу від 18 жовтня 2018 року згідно якої працівниками УОТЗ ГУНП в Чернігівській області було проведено опрацювання технічної інформації про з'єднання мобільного терміналу з ІМЕІ НОМЕР_18 у період часу з 23-23 26 червня 2018 року до 23-46 24 липня 2018 року. Цей термінал працював тільки з сім-картою з номером НОМЕР_19 . Реєструвався він в зоні дії однієї базової станції в м.Чернігові по азимуту, який обслуговує територію, де розміщено Чернігівській слідчий ізолятор. Цей абонентський номер мав з 12-26 по 20-51 23 липня 2018 року мав 13 вихідних з'єднань з абонентським номером НОМЕР_16 . Також з 00-34 по 21-03 23 липня 2018 року він мав вхідні та вихідні з'єднання, а також вхідні та вихідні СМС з абонентським номером НОМЕР_12 ;
Таким чином, особа з мобільним терміналом з ІМЕІ НОМЕР_9 23 липня 2018 року переміщалася по наступному маршруту: Маньківський район Черкаської області, траса Київ-Одеса, м.Київ, траса Чернігів-Київ, м.Чернігів, Менський район Чернігівської області, де опинилася в зоні дії базових станцій, що обслуговують с.Локнисте. В цей час ця особа мала з'єднання з абонентським номером, який тривалий час постійно реєструвався в зоні дії однієї базової станції в м.Чернігів, яка обслуговує територію, де розташований Чернігівський слідчий ізолятор. Увечері 23 липня 2018 року ця особа кілька разів мала з'єднання з особою, яка користувалася мобільним терміналом в Менському районі в зоні дії базових станцій, які обслуговують с.Локнисте. І в цей же період часу були з'єднання між вищезазначеними абонентами, що перебували один у м.Чернігові, а інший у Менському районі в зоні дії базових станцій, що обслуговують с.Локнисте;
- протоколі обшуку від 10 жовтня 2018 року проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_12 згідно якого було виявлено та вилучено, зокрема, мобільний телефон «Nokia Xpress Music» з ІМЕІ НОМЕР_20 , технічну документацію із землеустрою, видану на ім'я ОСОБА_7 , а також пару чоловічих кросівок;
- висновку експерта №158 від 14 грудня 2018 року згідно якого підтверджується дійсність зазначеного номеру ІМЕІ НОМЕР_20 мобільного телефону «Nokia Xpress Music»;
- DVD-R диску, який було вилучено у ПрАТ «Київстар» на підставі ухвали слідчого судді Менського районного суду, на якому міститься папка з назвою НОМЕР_21 , у якій мається файл з назвою «інформація по IMEI». В цьому файлі розміщена довідкова інформація наступного змісту. За міжнародними стандартами остання (п'ятнадцята) цифра ІМЕІ вираховується автоматично за певною формулою виробником мобільного терміналу. Вона не реєструється в мережі і не несе в собі ніякої суттєвої інформації, що може вплинути на ідентифікацію мобільного терміналу. В мережі ПрАТ «Київстар» ідентифікація мобільного терміналу здійснюється за першими 14 (чотирнадцятьма) цифрами ІМЕІ та замість п'ятнадцятої цифри автоматично підставляється 0 (нуль). І з викладеного слідує, що ІМЕІ НОМЕР_20 в мережі ПрАТ «Київстар» ідентифікується як НОМЕР_9 ;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 жовтня 2018 року згідно якого ОСОБА_8 на фотознімку №2 впізнала особу, яка скоїла розбійний напад на неї. На даному фото зображено ОСОБА_13 ;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 жовтня 2018 року відповідно до якого ОСОБА_8 на фотознімку №4 впізнала особу, яка скоїла розбійний напад на неї. На даному фото зображено ОСОБА_12 ;
- протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10 жовтня 2018 року згідно яких ОСОБА_7 на фотознімку №2 в одному протоколі та на фотознімку №4 в іншому впізнав осіб, які скоїли розбійний напад на нього. На цих фото зображені ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ;
- копії протоколу вибіркового обшуку від 10 жовтня 2018 року та рапорту співробітника Чернігівського СІЗО, згідно яких в камері 47 було вилучено 3 телефони марки «Samsung», один з яких моделі НОМЕР_22 , встановити ІМЕІ якого не було можливості;
- протоколі огляду від 12 жовтня 2018 року слідчим згідно якого слідчим ОСОБА_29 в ДУ «Чернігівській слідчий ізолятор» з участю уповноваженої особи ОСОБА_30 було проведено огляд даного мобільного телефону в ході якого встановлено, що ІМЕІ на задній кришці відсутній, а після введення на телефоні комбінації *#06# на екрані висвітився ІМЕІ НОМЕР_18 . Після огляду даний телефон було вилучено.
- протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 жовтня 2018 року згідно яких ОСОБА_16 на фотознімках №3 та №2 впізнав осіб, яких він підвозив на мотоциклі 23 липня 2018 року та яких він привіз в с.Локнисте та вказав, де проживає родина ОСОБА_31 . На даних фото зображено ОСОБА_13 та ОСОБА_12 ;
- протоколі про результати негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 грудня 2018 року, а саме номеру оператора ПрАТ «Київстар» з № НОМЕР_17 , відносно ОСОБА_14 та аудіо записів до нього згідно яких у розмові між двома абонентами 07 вересня 2018 року співрозмовник ОСОБА_14 ОСОБА_12 , який використовував номер НОМЕР_10 (тобто номер, який з 01 травня 2018 року по 12 липня 2018 року був встановлений у мобільний термінал, вилучений під час обшуку у ОСОБА_12 ) розповідає, що вони розпочали рівно о першій годині, а закінчили десь о пів на п'яту, сорок хвилин займалися вікном, потім зняли повністю раму і він вліз наполовину та відкрив защібки та внутрішній замок. Тоді вони зайшли через двері і там був хлопчик 5 років. Після цього ОСОБА_14 зупиняє співрозмовника і просить далі не розповідати. Також співрозмовник пізніше розповів, що з 12 години до 1 години їм заважали собаки. ОСОБА_14 розповідає щодо ув'язнення його сестри та те, що матір не дає спілкуватися з меншим братом. Також вони планують інший напад та хочуть залучити меншого брата ОСОБА_14 . Після цих розмов, цього ж дня 07 вересня 2018 року ОСОБА_14 зв'язується з абонентом 0967934613, яким є ОСОБА_16 та просить показати тим же хлопцям, які знову приїдуть, на що співрозмовник відмовляється та зазначає, що після минулого разу більше показувати не буде. В подальшому, 13 жовтня 2018 року ОСОБА_14 у розмові з невстановленою особою повідомляє, про викриття, затримання та обшук в його камері в один день, а також, те що не затримали лише «малого». 14 жотвня 2018 року він у розмові з невідомою особою передає погрозу «малому» щоб той нічого не розповідав. 17 жовтня 2018 року ОСОБА_14 надає вказівки невідомому співрозмовнику щоб той передав «малому», які показання треба давати щодо «попа». Також 17 жовтня 2018 року ОСОБА_14 телефонує на інший номер та просить покликати « ОСОБА_32 », який в ході подальшої розмови повідомляє, що десь немає його подільника «Петрухи», який був у Щорському КПЗ, а він у Менському КПЗ, також висловлює претензії ОСОБА_14 , що їх упізнав його «малий». Також ОСОБА_14 зазначає, що ОСОБА_12 необхідно давати показання, що він нічого не знає. 18 жовтня 2018 року ці ж співрозмовники продовжують обговорювати відсутність «Петрухи» і вирішують, які показання необхідно давати в тому числі в суді, ОСОБА_14 наполягає, що необхідно «відмазати ОСОБА_33 » на що ОСОБА_12 заявляє, що так каже і його дружина. Також ОСОБА_12 , якого ОСОБА_14 , називає ОСОБА_34 , повідомив, що не знає як вийшли на «Петруху» та зазначає, що розмовляв з його дружиною.
- протоколі від 12 грудня 2018 року про результати негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме мобільного терміналу з ІМЕІ НОМЕР_23 , відносно ОСОБА_12 та аудіо записів до нього згідно яких були зафіксовані ті ж розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_14 07 вересня 2018 року.
- протоколі про результати проведення негласної слідчої розшукової дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_12 від 07 грудня 2018 року, а також аудіо запису до нього з яких вбачається, що ОСОБА_12 10 жовтня 2018 у приміщенні ІТТ №4 м.Мена у розмові зі співкамерником розповів, що його знайомий, який сидить у Чернігівському СІЗО запропонував справу на 20 тисяч доларів, 100 тисяч грн та золото. Він з подільником справу виконав, а через два місяці їх затримали. Цього знайомого він назвав ОСОБА_35 . Грошей взяли набагато менше ніж той пропонував, а із золота лише сережки на 2,5 г. Також ОСОБА_12 назвав село, де вони були з подільником це с.Локнисте Менського району Чернігівської області. Розповів, що ОСОБА_14 втягнув у діло свого меншого брата. Далі ОСОБА_12 намагається дізнатися, де його подільник та запитує у працівників ІТТ чи привезли з ним Кебу. Потім зазначає, що його подільника відвезли в інше місце.
- протоколі слідчого експерименту за участю ОСОБА_12 від 11 жовтня 2018 року та відеозаписі до нього згідно якого ОСОБА_12 розповів, що у липні 2018 року йому зателефонував ОСОБА_14 та запропонував вчинити розбійний напад в результаті якого можна заволодіти 20 тисячами доларів 100 тисячами гривень. Потім він домовився з ОСОБА_13 вчинити цей розбійний напад. ОСОБА_14 розповів, що їхати потрібно в с.Локнисте Менського району, де їх зустрінуть. За надану інформацію він повинен був віддати ОСОБА_14 5000 доларів США. Вони з ОСОБА_13 виїхали з м.Умань до м.Київ. ОСОБА_12 взяв із собою балон з сльозогінним газом та змінний одяг. На автостанції в м.Київ він придбав іграшковий пістолет. Потім на громадському транспорті вони поїхали в м.Чернігів, а звідти до повороту на с.Локнисте. Там їх зустрів молодший брат ОСОБА_14 на мотоциклі та підвіз. Брат ОСОБА_14 провів їх польовою дорогою та показав будинок та повідомив, що поряд є нежилий будинок. Через деякий час вони пішли до будинку ОСОБА_36 , але там почали гавкати собаки і вони пішли до нежилого будинку. Потім вони повернулися до подвір'я ОСОБА_36 закидали грудками собаку, щоб та не гавкала, він відчинив хвіртку та вони зайшли до подвір'я. Двері були замкнені і вони вийняли раму вікна у веранді, він проліз до половини тулуба у вікно та відкрив вхідні двері зсередини. Всередині вони розділилися та пішли по різних кімнатах. Почав кричати чоловік і встала жінка, тому він пирснув їй газовим балоном. Потерпілому він також наніс один удар долонею по обличчю. Знайденою в будинку мотузкою він зв'язав чоловіка, а жінка злякавшись іграшкового пістолета, що був у його руках віддала йому гроші, які були за шафою. Також він погрожував, що зробить їй ін'єкцію і вона віддала їм 200 доларів з книжки та сережки з жовтого металу. Ще вона повідомила, що у них є рушниця і також віддала її. Потім вони сіли до автомобіля потерпілого на якому доїхали до м.Чернігів та залишили біля одного з будинків. По дорозі він викинув іграшковий пістолет, газовий балончик та рушницю;
- відеозаписі проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 10 жовтня 2018 року, згідно якого ОСОБА_16 в приміщенні Менського відділу поліції розповідає працівникам поліції, що на прохання брата зустрічав двох невідомих йому осіб та підвозив їх до с.Локнисте, де показав будинок ОСОБА_36 .
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, за яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Твердження сторони захисту щодо відсутності доказів, що саме ОСОБА_12 спілкувався телефоном з ОСОБА_14 , а обвинувачені не відвідували Менський район до моменту, коли їх привезли працівники поліції, колегія суддів не може визнати обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно вище наведених доказів, вилучений у ОСОБА_12 мобільний телефон працював з різними сім-картами та напередодні злочину почав переміщатися з місцевості, де проживають обвинувачені до місця вчинення злочину, а після вчинення злочину у зворотному напрямку. При цьому він мав декілька з'єднань з мобільним терміналом, що був вилучений у камері Чернігівського СІЗО, в якій утримувався ОСОБА_14 , а також декілька з'єднань з мобільним терміналом, що знаходився у місцевості, де було вчинено злочин, та який у свою чергу в цей же час мав з'єднання з тим же терміналом вилученим в Чернігівському СІЗО. При подальшому знятті інформації з цих же терміналів вже після вчинення злочину ОСОБА_14 повідомляє особисті обставини, щодо ув'язнення його сестер та про спілкування з молодшим братом і про проведені обшуки у інших учасників злочину, його брата та у його камері, а ОСОБА_12 повідомляє деталі вчиненого злочину.
Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що наведені обставини дозволяють ідентифікувати та поза розумним сумнівом стверджувати, що учасниками цих розмов були ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з огляду на що доводи сторони захисту з даних обставин є неспроможними, як і доводи щодо не встановлення особи, якій належав мобільний телефон, вилучений 10 жовтня 2018 року в ході обшуку в камері Чернігівського СІЗО.
Посилання в апеляційних скаргах, що ОСОБА_12 було підкинуто цей мобільний телефон, спростовується тим, що обвинувачений спілкувався по ньому після вчинення злочину, а до вчинення злочину цей термінал перебував у тій же місцевості, де проживає обвинувачений і жодних зауважень під час обшуку ОСОБА_12 не висловлював щодо цього телефону, хоча щодо вилученої технічної документації він мав претензії. Не було у ОСОБА_12 під час обшуку і зауважень щодо вилученого взуття, у яке він був взутий під час обшуку. Посилання обвинуваченого, що до проведення вказаної слідчої дії були залучені особи, які причетні до крадіжки, не проживають за вказаними у протоколі адресами, жодними чином не може свідчити про порушення законодавства або прав обвинуваченого в ході проведення обшуку.
Крім того, колегія суддів на ряду з вище викладеними доказами враховує, що у приміщенні ІТТ м.Мена ОСОБА_12 чітко зазначає, що разом з ним співучасниками розбійного нападу були ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Про ці обставини, а також інші деталі вчинення злочину, він розповів не будучи обізнаним, що його розмова фіксується, тобто за наявності примусу з боку працівників поліції щодо самообмови, у нього не було мотивів розповідати співкамернику видуману версію подій. Натомість він наводив деталі про які співрозмовник не запитував та роздумував над мотивами дій ОСОБА_14 , розмір грошових коштів у доларах зазначив саме такий, який і вимагали у потерпілих за їх показаннями.
Неодноразові твердження ОСОБА_12 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, як і інших учасників зі сторони захисту щодо тиску, під час досудового розслідування, на обвинуваченого з боку працівників правоохоронних органів, застосування щодо нього фізичного впливу, погроз про притягнення його родичів до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до постанови слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, від 29 березня 2019 року факт катування ОСОБА_12 працівниками Менського ВП ГУНП в Чернігівській області не знайшов свого об'єктивного підтвердження, а кримінальне провадження внесене до ЄРДР за заявою ОСОБА_12 закрите у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення і матеріалами кримінального провадження також спростовуєть твердження ОСОБА_12 щодо протиправних дій конвою та причетності працівників правоохоронних органів до смерті його сестри.
Також, в ході апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_12 під час слідчого експеримента надавав свідчення під тиском правоохоронних органів, оскільки слідча дія проводилася за участю захисника, ОСОБА_12 давав пояснення самостійно та з достатніми подробицями, які могли бути відомі тільки особі, яка причетна до вчинення кримінального правопорушення. А не здійснення слідчим процесуальних дій з метою виявлення знарядь злочину, про які останній повідомив в ході вказаної слідчої дії, не може свідчити неналежність або недопустимість вказаного доказу.
Доводи апеляційних скарг, щодо недопустимості протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки показання потерпілих різнилися, зокрема, щодо наявності на нападниках масок, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на вік потерпілих, необізнаністю щодо характеру кожної слідчої дії, яка з ними проводилася. Крім того, вказані розбіжності в показаннях потерпілих спростовується суб'єктивним сприянням кожною особою подій, що відбуваються, і припустима наявність масок, а саме натягнутих капронок на очі, на переконання колегії суддів не повністю унеможливлює впізнати таку особу з огляду на прозорість такого матеріалу. Також, потерпілі впевнено стверджували, що саме ОСОБА_13 та ОСОБА_12 здійснили розбійний напад на них, вони не були знайомі з обвинуваченими та не мають мотивів їх обмовити і в ході нападу вони змогли розгледіти нападників через застосування останніми ліхтарів.
Посилання захисника ОСОБА_10 в апеляційній скарзі, що на проведення впізнання по фотознімках, складання відповідних протоколів та ознайомлення учасників з результатами слідчої дії витрачено короткий проміжок часу колегія суддів не може визнати таким, що якимось чином спростовує законність вказаної слідчої дії, яка проведено відповідно до норм КПК України. Доводи захисника ОСОБА_11 відносно наявності різких відмінностей на фотокартках, які пред'являлися для впізнання потерпілим судова колегія визнає надуманими з огляду на їх відсутність.
Твердження сторони захисту про недопустимість доказу аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_16 , на переконання суду є необґрунтованими, оскільки ця дія проведена на підставі ухвали слідчого судді Чернігівського апеляційного суду у якій, зокрема, зазначена дата народження ОСОБА_16 . Тобто, його вік було враховано при здійсненні судового контролю над досудовим слідством. Вказана слідча дія не може вважатися допитом, а її результати враховувалися при ухваленні вироку в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні і з її проведення не вбачається, що ОСОБА_16 надавав пояснення під тиском.
Порушення права на захист ОСОБА_14 , в зв'язку з його видаленням з зали судових засідань, як про це зазначає в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , колегія суддів не може констатувати з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_14 був видалений з зали судових засідань з дотриманням ст.. 330 КПК України, яка передбачає видалення з зали судового засідання обвинуваченого, який порушував порядок у залі судового засідання або не підкорявся розпорядженням головуючого у судовому засіданні і його попередили про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. Крім того, інтереси ОСОБА_14 , після видалення з зали судових засідань, в судовому засіданні представляв адвокат, а тому в даному випадку є безпідставним твердження про порушення права на захист.
Посилання захисника ОСОБА_10 , що надані суду докази не вказують на причетність ОСОБА_13 до інкримінованого кримінального правопорушення і вилучені у останнього кросівки згідно експертизи не відповідають слідам залишеним на місці злочину, колегія суддів визнає необґрунтованими, враховуючи, що останнього було впізнано потерпілими, як особу, що здійснила на них напад, ОСОБА_16 , який впізнав в ньому особу, яку він підвозив на мотоциклі 23 липня 2018 року та яких він привіз в с.Локнисте та вказав, де проживає родина ОСОБА_31 .
Твердження сторони захисту, що обвинувачені раніше не були в Менському районі і це підтверджують показаннями свідків колегія суддів не може визнати обґрунтованими та погоджується з висновками місцевого суду, що показання свідків сторони захисту ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та подружжя ОСОБА_37 слід вважати недостовірними, оскільки вони суперечать вищезазначеним доказам, деталізовані конкретно на даті вчинення злочину, а обставини, до вчинення злочину чи після ці свідки або не змогли пригадати, або згадали в загальних рисах звичайного життя. Крім цього судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що ОСОБА_18 перебуває у сімейних стосунках з ОСОБА_13 , а Немировська є сестрою ОСОБА_12 , а отже не можуть бути повністю об'єктивними, також, у розмові ОСОБА_12 з ОСОБА_14 , обговорювалося, що дружина ОСОБА_13 приймала участь у формуванні захисної позиції обвинувачених з метою уникнення відповідальності ОСОБА_13 .
Посилання обвинуваченого ОСОБА_12 в апеляційній скарзі щодо зникнення вилучених у нього грошових коштів та ювелірних виробів колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу з огляду на відсутність належних доказів, що такі у нього були вилучені.
Крім того, доводи сторони захисту, що на місці злочину було вилучено сліди рук та інші біологічні речовини, які не були долучені до матеріалів справи, судова колегія визнає такими, що не впливають на повноту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст.27 КК України пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
Враховуючи, що сукупністю вище викладених доказів підтверджується, що ОСОБА_14 телефоном домовився з ОСОБА_12 про вчинення даного розбійного нападу та у разі успіху мав отримати винагороду, також він вмовив меншого брата зустріти співучасників та показати їм місце проживання ОСОБА_36 і без порад ОСОБА_14 щодо маршруту до місця вчинення злочину, наявності у Гавіїв матеріальних цінностей, надання за допомогою брата транспортного засобу ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , останні взагалі не вчинили би даний злочин, то твердження захисника ОСОБА_11 відносно відсутності в діях її підзахисного складу інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що дії:
- ОСОБА_12 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій та бандитизм, поєднаним з проникненням у житло, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого вірно кваліфіковано за ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
- ОСОБА_13 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло, а також у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого вірно кваліфіковано за ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
- ОСОБА_14 у пособництві у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчиняла розбій, поєднаним з проникненням у житло вірно кваліфіковано за ч.5 ст.27, ч.3 ст.187 КК України.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, суд правильно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, що він раніше судимий, за місцем проживання негативні характеристики відсутні, хворіє на ряд захворювань, в тому числі хронічних, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей КК України, які йому інкримінуються.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_13 виду та міри покарання, суд правильно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, що він раніше в силу ст.89 КК України не судимий, має сім'ю, за місцем проживання негативні характеристики відсутні, має хронічні захворювання, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей КК України, які йому інкримінуються.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_14 виду та міри покарання, суд правильно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, що він раніше судимий, вчинив злочин відбуваючи покарання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті КК України, яка йому інкримінуються.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при винесенні вироку ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, а призначене покарання є достатнім і необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів, відповідає особам обвинувачених та ступеню тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень.
Вирок суду є законний, обґрунтований і справедливий, а тому скасуванню не підлягає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону під час провадження досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та його розгляді в суді, які були б підставою для скасування постановленого щодо обвинуваченої судового рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника-адвоката ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисника-адвоката ОСОБА_10 , захисника-адвоката ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 - залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 - без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3