Справа № 728/353/20 Головуючий у 1 інстанції Глушко О. І.
Провадження № 33/4823/165/20
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
05 червня 2020 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з повною загальною середньою освітою, працюючий скручувальником кабельної продукції ТОВ «Укркабель» м. Київ, не одружений,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Судом встановлено, що 23 лютого 2020 року о 02 годині 05 хвилин по вулиці Робітничій, 10 в м. Бахмач Чернігівської області, ОСОБА_1 керував автомобілем Опель Омега, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність у його діях складу правопорушення, мотивуючи тим, що постановлене судове рішення не відповідає вимогам діючого законодавства, матеріалам справи та фактичним обставинам події.
Не заперечує, що 23 лютого 2020 року перебував на вулиці Робітничій, 10 біля свого транспортного засобу, проте автомобілем у стані алкогольного сп'яніння не керував та за кермом не перебував. Він випив одну пляшку слабоалкогольного напою біля свого автомобіля після того, як зупинився, вийшов та зачинив транспортний засіб. На момент звернення до нього представників поліції знаходився поза межами транспортного засобу.
Звертає увагу на те, що під час спілкування з поліцейськими інших людей навколо не було, ніякі свідки присутніми не були, що убачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи.
Крім того, Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, передбачено проведення огляду водія на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або ж у закладі охорони здоров'я.
Його оглядали на стан сп'яніння у приміщенні Бахмацького відділу поліції та без залучення свідків, що є прямим порушенням вимог Інструкції та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим отримані в результати не можуть прийматись судом до уваги.
Протокол про адміністративне правопорушення також не може вважатись беззаперечним доказом у справі, оскільки викладені у ньому обставини мають бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи і не викликали сумнів у достовірності.
Наголошує на тому, що керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Перебування за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху, особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. В той же час, до суду не надано доказів того, що він був зупинений поліцейськими в той час, коли керував автомобілем.
Звертає увагу, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом, що також вказує на те, що він автомобілем в стані алкогольного сп'яніння дійсно не керував.
Наявний у матеріалах відеозапис не може бути прийнятий до уваги в якості доказу через відсутність даних про технічний засіб, яким здійснено фіксування, а сам зміст відеозапису не відображає перебігу всіх подій, не можливо встановити наявність під час проведення огляду свідків.
Свідки, колишні працівники поліції, не з'являться у судове засідання, оскільки не зможуть пояснити, чому у поясненнях, що містяться у матеріалах справи, стоять не їх підписи, та що саме вони могли засвідчити, коли були відсутні під час проведення огляду у відділі поліції.
Оскільки факт керування транспортним засобом не встановлений та не підтверджений належними доказами, а огляд на стан сп'яніння проведений з порушення вимог Інструкції, Кодексу України про адміністративні правопорушення та суперечить усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, суд має всі підстави для закриття провадження у справі.
На апеляційний розгляд справи ОСОБА_1 не прибув, був повідомлений про день і час проведення судового засідання листом за адресою місця проживання. Заяв про відкладення розгляду не подавав. Від його захисника адвоката Шелудька Є. В. надійшов лист про те, що угода на участь у справі ним укладена з ОСОБА_1 тільки на час судового розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В силу ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно вимог ст. 280 КУпАП, суд, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів справи, суд зазначені вимоги закону виконав у повному обсязі, достатньо ретельно перевірив усі обставини, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, версію правопорушника та його захисника та постановив законне і обґрунтоване рішення.
Чинне законодавство, в тому числі Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну "керування транспортним засобом", але таке визначення було наведено в п.27 Постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів -водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 - кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія.
Крім того в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до вимог п 1.10 Правил дорожнього руху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії, перебуваючи безпосередньою в транспортному засобі. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою визначення особи як водія. Таким чином, виходячи із наведеного, під керуванням транспортних засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Так, під час судового розгляду було беззаперечно встановлено і цього не заперечує сам апелянт, що він прибув на вул. Робітничу, 10 в м. Бахмач на власному транспортному засобі.
Разом з тим, версія ОСОБА_1 про те, що прибувши за вказаною адресою, він вийшов з автомобіля та зачинив його, а отже і заглушив мотор, спростовується відеозаписом, який міститься у матеріалах справи.
На відеозапису видно як автомобіль, яким керував ОСОБА_1 зупинився та стоїть з увімкненими задніми стоп вогнями, що спростовує версію апелянта про те, що він замкнув автомобіль та збирався йти у своїх справах. Перевірити стан водія під час руху транспортного засобу неможливо.
Вказуючи на те, що є не доведеним факт того, що він був зупинений поліцейськими під час керування автомобілем, ОСОБА_1 замовчує про розмову, зафіксовану бодікамерою поліцейського між ним і працівниками поліції. Так, на запитання поліцейського ОСОБА_2 М ОСОБА_3 вказував на те, що на вказаному автомобілі, який він купив по довіреності, направляється за дружиною, з якою напередодні посварився через те, що вживав алкогольні напої, а тепер повинен її забрати. При цьому, водій погоджувався з поліцейським у тій частині, що у такій ситуації він мав би викликати таксі, а не їхати на автомобілі.
Отже, наявні у справі докази доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З переглянутого відеозапису убачається, що на запитання поліцейських ОСОБА_1 висував кілька версій наявності у нього запаху алкоголю з порожнини рота. Спочатку вказував на те, що це «перегар» від учорашнього гуляння, потім казав про те, що пив безалкогольне пиво, а коли йому провели освідування, сказав, що випив енергетичний слабоалкогольний напій «REVO».
Крім того, ОСОБА_1 відразу визнав, що алкотестер покаже позитивний результат на вміст алкоголю та просив поліцейських вирішити це питання іншим чином, пропонував скласти протокол за інше правопорушення.
Не згода ОСОБА_1 з тим, що огляд був проведений не на місці зупинки транспортного засобу, а у відділенні поліції, не спростовує того факту, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Відеозаписом також підтверджено і ту обставину, що поліцейські були готові провести освідування водія приладом Драгер на місці зупинки, але самого приладу в автомобілі не виявилось, у зв'язку з чим вони проїхали до відділу поліції.
Сам ОСОБА_1 не виказував заперечень з цього приводу та добровільно продув трубку приладу, спокійно чекав на результат, який становив 1,88 %.
Даний факт не є порушенням вимог Інструкції та положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, як на це вказує сторона захисту, оскільки у разі незгоди з отриманими результатами ОСОБА_1 міг наполягати на проведенні повторного огляду в умовах медичного закладу, або ж самостійно пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні.
Те, що на відеозапису не зафіксовано свідків, які були присутні під час проведення огляду алкотестером Драгер, не свідчить що такий огляд був проведений без їх присутності. Технічні можливості нагрудної камери поліцейського є обмеженими, що підтверджується картинками відеозапису і не можуть одночасно охопити усіх оточуючих.
Факт того, що під час проведення освідування водія ОСОБА_1 були присутні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджений їх поясненнями, які додані до матеріалів справи (а.с.4, 5), і в яких вони вказують на те, що в їх присутності був проведений огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння приладом Драгер, в результаті огляду був отриманий позитивний результат, показник приладу становив 1, 88% алкоголю.
За їх присутності водій пояснював, що вживав пиво і після цього керував автомобілем, надав пояснення у протоколі та поставив свій підпис у роздруківці з приладу.
Відповідно до пункту «d» частини третьої статті 6 Конвенції, кожному обвинуваченому гарантовано право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Єдині пояснення свідків, які додані до протоколу мають одне із вирішальних значень для встановлення вини особи, при цьому дані пояснення свідків спростовуються поясненнями правопорушника, що потребує перевірки пояснень свідків «обвинувачення» в судовому засіданні.
Разом з тим, відповідно до тієї ж практики Європейського Суду з прав людини, суд не може перебирати на себе функцію обвинувача у судовому засіданні та збирати докази винуватості або не винуватості притягуваної до відповідальності особи.
Як убачається з протоколу судового засідання, за клопотанням сторони захисту були викликані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які до суду не з'явились. При цьому, ні правопорушник, ні його захисник, не наполягали на їх повторному виклику у судове засідання, а на питання суду погодились закінчувати розгляд справи за відсутності свідків.
Таким чином, суд доклав зусиль для виклику свідків в межах своїх повноважень, а у зв'язку з відмовою сторони захисту у повторному виклику свідків перевірив їх пояснення у сукупності з іншими доказами, при тому, що пояснення свідків не є вирішальними у даному провадженні.
Крім того, розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 відкладався двічі через карантин, третій раз через клопотання про виклик свідків.
Критика апелянтом Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння від 23.02.2020 є безпідставною. Названий документ не суперечить вимогам Інструкції, і фактично дублює роздруківку результатів огляду за допомогою алкотестера Драгер. У цьому акті наявні всі необхідні дані щодо того хто був оглянутий, за допомогою якого приладу, які були отримані результати та засвідчений підписами свідків, поліцейського та водія ОСОБА_1 .
Детальний аналіз наявних у справі доказів та змісту усього переглянутого відеозапису надає підстави судити, що поліцейські діяли відповідно до вимог Інструкції.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що і було зроблено судом першої інстанції при розгляді даної справи.
В оскаржуваній постанові судом відповідно до вимог закону надано оцінку фактичним даним, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, у сукупності з іншими зібраними доказами, а також надано оцінку поясненням самого водія.
При накладенні стягнення, суд в повній мірі врахував, особу порушника, навмисну форму вини, і з урахуванням усіх встановлених обставин, обрав правильну міру відповідальності, з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі поваги до законів України, правил співжиття та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець