04 червня 2020 року м.Суми
Справа №591/1461/19
Номер провадження 22-ц/816/1207/20
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Сумський відділ поліції Головного управління Національної поліції України в Сумські області, ОСОБА_2 , Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Конорєва Володимира Олексійовича
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року, ухваленого у складі судді Сидоренко А.П., у приміщенні Зарічного районного суду м. Суми, повне судове рішення складено 13 березня 2020 року -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 серпня ІНФОРМАЦІЯ_2 року зник безвісти її син ОСОБА_3 за обставин, що загрожували йому смертю. З відповідною заявою вона звернулася до Сумського відділу поліції ГУНП в Сумській області та 31 серпня 2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України « ОСОБА_4 вбивство» щодо ОСОБА_3 .
Та обставина, що на день подання цієї заяви по вказаному кримінальному провадженню проводяться слідчі дії, позбавляє її можливості зареєструвати факт смерті її сина ОСОБА_3 для отримання субсидії на сплату комунальних платежів.
Посилаючись на вказані обставини, просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Суми за обставин, що загрожували йому смертю.
Зарічний районний суд м. Суми рішенням від 04 березня 2020 року відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Конорєва В.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що у справах окремого провадження на суд покладені права та обв'язки щодо прояву активності та ініціативи при витребуванні доказів та виклику і допиту свідків. Однак, через ігнорування судом цих положень процесуального закону, не були здобуті необхідні та достатні докази для задоволення вимог заяви. Також зазначає, що оскільки поліцією встановлений факт зникнення ОСОБА_3 безвісти за обставин, що загрожували йому смертю, то строк, який минув з дня зникнення ОСОБА_3 , є достатнім для встановлення факту смерті в силу ч. 1 ст. 46 ЦК України.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Конорєва В.О., заінтересовану особу ОСОБА_3 , які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що за заявою ОСОБА_1 від 30 серпня 2018 року про зникнення безвісти її сина ОСОБА_3 , 31 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне провадження №12018200440002850 з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 4).
Починаючи з 31 серпня 2018 року проводилися слідчі дії з метою встановлення безвісти зниклого ОСОБА_3 і по теперішній час здійснюються розшукові заходи (а.с. 90-174 т. 1, 2-95 т. 2).
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що з отриманих доказів неможливо встановити, що останній пропав безвісти за обставин, що загрожували йому смертю.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов правильних висновків, повно та всебічно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
З огляду на частину першу статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті (частина перша статті 47 ЦК України).
Особливістю розгляду справ про оголошення особи померлою є те, що суд за наявності достатніх доказів робить юридичне припущення про смерть особи.
Водночас, відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження таких обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Так, суд першої інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, зазначив, що з копій матеріалів кримінального провадження неможливо встановити з достовірністю, що смерть ОСОБА_3 настала від вживання та передозування наркотичними засобами, про що вказував представник заявниці під час судового засідання. В той же час, з наданих Сумським ВП ГУНП матеріалів вбачається ймовірність вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв разом з ОСОБА_5 «що робити з тілом», отримане з електронної переписки осіб, які були знайомі з ОСОБА_3 , не можна сприймати як смерть останнього, оскільки сленгове значення слова «тіло» є багатозначним, зокрема так називають особу, яка знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Також з електронної переписки вбачається, що ОСОБА_3 залишив квартиру.
Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 13 постанови №5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення» фактів, що мають юридичне значення», на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом
за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 21 ЦК УРСР (ст. 46 ЦК України), на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Тобто факт смерті особи встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що подія, за якої особа померла, мала місце у певний час та за певних обставин.
Однак у справі, що переглядається, не зібрано та не встановлено достатньо обставин, які б давали підстави вважати, що 25 серпня 2018 року, у день зникнення ОСОБА_3 , його життю безпосередньо загрожувала небезпека, внаслідок якої настала смерть останнього.
Таким чином, суд першої інстанції належно оцінив надані сторонами докази та ухвалив рішення на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 315; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Конорєва Володимира Олексійовича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Головуючий: Т.А. Левченко
Судді: В.І. Криворотенко
С.Г. Хвостик