Номер провадження: 11-кп/813/1494/20
Номер справи місцевого суду: 523/5721/15-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.06.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, судимий:
- 17.10.2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України, до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.186; ч.3 ст.186; ч.2 ст.186; ч.1 ст.187 КК України,-
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та короткий виклад обставин, встановлених слідчим суддею.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2020 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 на строк 60 діб, а саме до 07.07.2020 року.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_8 є раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років. На думку суду, на даний час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2020 року скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурорів ОСОБА_9 і ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з грубим порушенням вимог законодавства, оскільки судом не враховано та не надано належної правової оцінки клопотанню прокурора, яке не містило жодних нових обставин для продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, зазначає, що судом жодного разу не розглядалась можливість застосування відносно ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу.
Вказує, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків та потерпілого також відсутні.
Звертає увагу, що станом на теперішній час ОСОБА_10 відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» за №838-VІІІ від 26.11.2015 року) фактично відбув максимальне покарання за вчинення злочину, у якому він обвинувачується, передбачене санкцією ч. 3 ст. 186 КК України, а саме у виді 8 років позбавлення волі, враховуючи, що під вартою він утримується ще з 17.02.2015 року, тобто загалом 4 роки 6 місяців.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Рішенням №4-р/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_11 від 13.06.2019 року Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно положень п. 24 ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, прийняте до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України, не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, а також оскаржувану ухвалу суду щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого ОСОБА_8 обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Оцінюючи ступінь наявності або відсутність існування заявлених раніше ризиків у кримінальному провадженні на момент вирішення питання судом про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд враховує такі обставини.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд послався на тяжкість вчинених ОСОБА_8 злочинів, наявність доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Однак як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, з чим погоджується й апеляційний суд, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справи «Летельє проти Франції», «Прокопенко проти України», «Хайредінов проти України», «Москаленко проти України»).
Як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_8 обвинувачується у замаху на вчинення та у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким, за яке передбачено покарання до 8 років позбавлення волі, що на думку апеляційного суду, з урахуванням тривалості розгляду кримінального провадження та перебування обвинуваченого під вартою з 17.02.2015 року, може свідчити про існування незначного ступеню ризику можливого переховування від суду, з метою уникнення покарання.
Однак апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що станом на теперішній час обвинувачений відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» за №838-VІІІ від 26.11.2015 року) фактично відбув максимальне покарання за вчинення найбільш тяжкого злочину, у якому він обвинувачується, передбачене санкцією ч. 3 ст. 186 КК України, що у даному випадку вказує на необхідність застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, апеляційний суд констатує, що продовжуючи автоматично строк тримання під вартою обвинуваченому, без з'ясування усіх обставин кримінального провадження, суд за весь час перебування обвинуваченого під вартою, починаючи з 17.02.2015 року, безпідставно не розглянув питання про можливість обрання альтернативного запобіжного заходу, чим грубо порушив норми чинного кримінального законодавства, а наведені прокурором в обґрунтування тримання обвинуваченого під вартою аргументи не змінились з плином часу.
Відповідно до висновків ЄСПЛ, Суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…» (справи «Харченко проти України», «Шалімов проти України»).
Крім того, у своїх рішеннях ЄСПЛ Суд часто встановлював порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у справах проти України у зв'язку з тим, що навіть коли йдеться про тривалі строки тримання під вартою, національні суди посилаються на однакові підстави протягом всього періоду ув'язнення заявника, якщо взагалі роблять це, що є неприпустимим.
Таким чином апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції формально розглянув клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, не надав йому належної правової оцінки, а також доводам захисника, в результаті чого безпідставно і необґрунтовано продовжив ОСОБА_8 строк тримання під вартою.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає за можливе обрати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, виходячи з наступного.
При вирішенні питання щодо обрання виду запобіжного заходу, апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, який має постійне місце реєстрації та проживання в Одеській області, має цивільну дружину, до затримання працював, що не заперечувалось прокурором, та свідчить про наявність у нього достатньо стійких соціальних зв'язків, однак які не змогли слугувати стримуючим фактором від здійснення ним злочинних дій.
При цьому апеляційний суд враховує, що обвинувачений є судимою особою, засуджений за вчинення злочину проти власності, та наразі обвинувачується у вчиненні аналогічних злочинів, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_8 , як особа, яка має схильність до вчинення протиправних дій, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність, враховуючи, що останній не працює та не надав жодних даних на підтвердження існування у нього джерела доходу.
Також апеляційний суд враховує, що як зазначив прокурор, судовий розгляд на даний час не завершено, не допитано потерпілих та обвинуваченого у справі, що на думку апеляційного суду, може свідчити про ймовірне існування ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, враховуючи у сукупності дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів, існування незначного ступеню заявлених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не завершення на даний час судового розгляду та те, що обвинувачений фактично вже відбув максимальне покарання, передбачене санкцією найтяжчого злочину, у якому він обвинувачується, апеляційний суд доходить висновку про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи наведені обставини, в тому числі наявність у обвинуваченого місця проживання, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність та можливість обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги встановлені апеляційним судом процесуальні порушення з боку суду, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд на підставі вимог п. 4 ч. 1 ст. 407 КПК України доходить висновку про те, що апеляційну скаргу захисника необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду - скасувати, постановивши нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 02.08.2020 року, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 181, 194, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 07.05.2020 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.186; ч.3 ст.186; ч.2 ст.186; ч.1 ст.187 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною залишати житло цілодобово.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені п.п.1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтися за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали Одеського апеляційного суду визначити до 02.08.2020 року.
Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов'язків покласти на Лиманський ВП ГУНП в Одеській області.
Копію ухвали направити до ДП «Одеський слідчий ізолятор» та Лиманський ВП ГУНП в Одеській області - для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4