Номер провадження: 33/813/670/20
Номер справи місцевого суду: 522/7717/17
Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.
Доповідач Сегеда С. М.
02.06.2020 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року,
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2019 року провадження у справі щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 08.05.2020 року подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та провадження у справі закрити без зазначення відомостей про суддю ОСОБА_1 та про незаконний акт стосовно неї, вилучивши із постанови абзаци 3, 4, 5.
Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваною постановою суду порушені її права, так як вона не є особою, яка приймала участь у розгляді адміністративних матеріалів, в той час як суд вирішив питання про її права та обов'язки.
Оскільки оскаржуваною постановою суд вирішив питання про її права та обов'язки, суддя Гаєва Л.В. вважає за необхідне переглянути постанову Приморського районного суду м.Одеси від 17 січня 2019 року та закрити провадження у справі без зазначення відомостей про суддю ОСОБА_1 та про незаконний акт, складений у порушення вимог Закону та «Інструкції з діловодства в місцевих, загальних, апеляційних судах областей, апеляційних судах м.Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК Крим та ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ», тобто із вилученням із мотивувальної частини її тексту абзаців 3, 4 та 5.
Вирішуючи питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративні правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з положень вказаної норми матеріального права національного законодавства України суддя Гаєва Л.В. не наділена правом апеляційного оскарження постанови суду про адміністративне правопорушення, оскільки не відноситься до жодних із осіб, перелічених вище.
Пунктом 8 ч.2 ст. 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, має на меті гарантію не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий суд.
У пункті 1 ст. 6 Конвенції представлено «право на суд», разом із «правом на доступ до суду», тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (Голдер проти Сполученого Королівства, п. 36).
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що «право на суд» та «право на доступ до суду», не є абсолютними і може бути обмежено рішеннями суду. Однак, застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати «право доступу до суду» таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції, п. 28). Для того, щоб «право на доступ до суду» було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, п. 36).
Суворе трактування національним законодавством процесуального права (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (Белеш та інші проти Чеської Республіки, п.50). Перешкодою також можуть бути процесуальні норми, що позбавляють суб'єктів права можливості звертатися до суду (Станєв проти Болгарії, п.п.241-245).
Жорсткість норми національного закону - ч.2 ст. 294 КУпАП, що не передбачає право оскарження процесуального документу суду апелянткою, яка заявляє про порушення її «цивільних прав та обов'язків» у справі про адміністративне правопорушення, підривають саму суть права на апеляцію і тим самим покладають на неї непропорційний тягар, що порушує справедливий баланс, який має підтримуватися між законним прагненням забезпечити дотримання формальної процедури подання скарги до суду апеляційної інстанції за національним законом та «правом доступу до суду».
Беручи до уваги, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні та частиною національного законодавства, Одеський апеляційний суд, виходячи з положень статті 6 Конвенції і практики Європейського Суду, вважає необхідним допустити ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції для перевірки її доводів щодо порушення «цивільних прав та обов'язків» в постанові Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2019 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя
Допустити ОСОБА_1 до апеляційного оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2019 року.
Розгляд справи по суті апеляційної скарги призначити на 09 червня 2020 року, на 12 год. 00 хв.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда