Справа № 127/8573/20
Провадження № 33/801/364/2020
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковбаса Ю. П.
Доповідач: Оніщук В. В.
04 червня 2020 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В.В., за участю секретаря судового засідання Богацької О.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
У постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 355043, 03 квітня 2020 року о 10:15 год. по вул. площа Гагаріна, 22 у м. Вінниця, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ЗАЗ «Славута» 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року, якою його визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не було забезпечено повного, всебічного і об'єктивного дослідження і з'ясування всіх обставин справи та не зроблено їм належної оцінки, а саме поза увагою суду залишилось те, що працівникам поліції було безпідставно зупинено керований ним транспортний засіб, а також працівниками поліції було порушено порядок огляду водія транспортного засобу на стан наркотичного сп'яніння і матеріали справи не містять доказів його перебування в стані сп'яніння та відмови від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я.
За таких обставин, у разі складання протоколу з порушенням встановленого законом порядку, він не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що після складення протоколу, він самостійно поїхав до КП ВОНД «Соціотерапія», де пройшов огляд на стан сп'яніння і за наслідками огляду було складено довідку із визначенням стану - «тверезий», однак суд відмовив у задоволенні його клопотання про приєднання вказаної довідки до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника, які просять задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та закрити провадження у справі, пояснення свідків, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд прийшов до таких висновків.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
Положеннями ч.7 ст.294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
В результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 355043, 03 квітня 2020 року о 10:15 год. по вул. площа Гагаріна, 22 у м. Вінниця, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ЗАЗ «Славута» 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме почервоніння очей, тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці.
Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За змістом частин 2, 6 ст.266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським в присутності двох свідків. Проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог пунктів 4,8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків, якими не можуть бути особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Також, п.7 розділу IX "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З матеріалів справи слідує, що відмову водія ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп'яніння зафіксовано інспектором взводу № 1 роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Пеньковим В.В. за участі свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідності до положень КУпАП та "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.
Вказані обставини зафіксовані протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 355043 від 03 квітня 2020 року та не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Із змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення видно, що ОСОБА_1 від підпису протоколу та дачі пояснень відмовився в присутності двох свідків.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, викладені у апеляційній скарзі твердження щодо невідповідності дій працівників поліції вимогам Інструкції, є безпідставними.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав довідку № 425, видану КП ВОНД «Соціотерапія» від 03 квітня 2020 року, згідно якої о 12:16 год., черговим лікарем ОСОБА_4 в присутності працівника поліції ОСОБА_5 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено, що скаржник тверезий, аналіз на мультитест - негативний.
Надана скаржником довідка не може бути прийнята до уваги, оскільки вказаний висновок не доводить відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження в установленому порядку медичного огляду на стан сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім цього, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було оглянуто матеріали відеофіксації з нагрудної камери працівника поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення 03 квітня 2020 року о 10:25 год., у м. Вінниці по вул. площа Гагаріна, 22, відносно водія ОСОБА_1 .
З вказаного відеозапису вбачається, що транспортний засіб марки ЗАЗ «Славута» 110307, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції за порушення п. 9.2.б. Правил дорожнього руху, зокрема водій не подав сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням.
Також, із відеозапису видно, що при безпосередньому контакті працівників поліції з ОСОБА_1 було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння визначені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Крім цього, вказаним відеозаписом підтверджується, що працівники поліції неодноразово пропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак водій категорично відмовився від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Вказані обставини зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери поліцейського і відповідно спростовують доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги щодо отримання ОСОБА_1 від управління патрульної поліції постанови про вчинення ним 03.04.2017 року о 10 год. 37 хв. адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП у іншому місці, а саме за адресою с. Зарванці, вул. Хмельницьке шосе, 1, то дана обставина не спростовує факту вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, до того ж із відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції видно, що події вчинення ОСОБА_1 зазначених вище правопорушень були фактично одночасно і в одному місці зафіксовані працівниками поліції.
Отже, наявні у матеріалах справи докази, які проаналізовані в оскаржуваній постанові, повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу, то вказані доводи є безпідставними, оскільки спростовуються відеозаписом і постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Викладене а апеляційній скарзі посилання на те, що в постанові суду першої інстанції не вірно зазначено прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме, замість ОСОБА_6 зазначено ОСОБА_7 , то дане посилання правового значення для вирішення справи не має, а лише вказує на те, що судом допущено описку, яка в силу вимог процесуального закону не є підставою для скасування судового рішення.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, тому твердження скаржника про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та відомості про особу ОСОБА_1 , прийшов до висновку, що достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення нових правопорушень, буде призначення адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення досягне мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
Отже, адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду: В.В. Оніщук