ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
03 червня 2020 року м. Київ № 640/24707/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Громадянина Російської Федерації ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ НП в м. Києві щодо складання клопотання №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ;
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 року у адміністративній справі №640/24707/19 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 року замінено Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві на належного відповідача у справі на Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108583).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 року провадження у справі за адміністративним позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 від 09.10.2019 року - закрито.
Позовні вимоги мотивовано тим, що складання клопотання УКР ГУ НП в м. Києві №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 порушують права свободи та інтереси Позивача, адже призвели до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності факту порушення..
Представником Головного управління Національної поліції у м. Києві надано до суду відзив, в якому зазначає, що дозвіл на імміграцію в Україну позивачу надано з порушенням чинного міграційного законодавства.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив якому зазначає, що рішення відповідача прийнято необґрунтовано та безпідставно, у зв'язку з чим просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.
14.08.2019 року УКР ГУ НП м. Києва складено клопотання №5395/125/14/8/03-2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
В клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 є суспільно небезпечною особою, «негативно впливає на криміногенну ситуацію в регіоні та відомий правоохоронним органам як особа, причетна до вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із заволодінням майном громадян із проникненням до житла на території м. Києва». Далі в клопотанні зазначено, що «Суспільна небезпечність перебування на території України громадянина ОСОБА_1 полягає у тому, що вказана особа користується авторитетом в кримінальному середовищі, організує та координує злочинну діяльність підконтрольних йому інших громадян, як іноземців, так громадян України і таким чином здійснює вплив на загострення криміногенної обстановки в Київському регіоні та державі в цілому, створює загрозу громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України..». Також зазначається, що: « ОСОБА_1 підтримує переконання повного заперечення дії законів, керується та виступає виключно за «злодійські традиції»».
Відтак, співробітники Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, ініціюючи перед ДМС України необхідність вирішити питання щодо заборони в'їзду позивачу строком на три роки прийнято клопотання №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
Вважаючи таке рішення відповідача необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
За змістом частини п'ятнадцятої статті 4 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно зі статтею 2 Закону №3773, іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 6 Закону України «Про імміграцію», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.
Як встановлено судом, листом Генеральної прокуратури України від 16.11.2019 вих. №27/1-1057 вих.-19 підтверджується, що: «за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого та стосовно нього, не встановлені.».
Листом від 06.11.2019 вих. №283аз,284аз/27/01/2-2019 Департаментом інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України повідомлено, що: «відповідно до наявних автоматизованих обліків досудове розслідування кримінальних правопорушень у яких учасником (стороною) є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідчими Національної поліції не здійснюється.».
Згідно даних наданих Слідчим управлінням ГУНП у м. Києві від 05.11.20,19 №423-А3/125/23/1-2019 згідно відомостей Єдиного реєстру досудових розслідування кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 слідчими управліннями територіальних підрозділів м. Києва не розслідуються.
Згідно листа Головного слідчого управління Служби безпеки України №6/К- 2543/2 від 15.11.20196 «за даними Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 15.11.2019 у кримінальних провадженнях, які розслідуються слідчими органів безпеки, повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснювалось, у розшук не оголошувався».
Листом від 28.11.2019 №ІР/1504/09/C95/36242/AG10/АЗ/1 Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України повідомив, що не звертався із запитом до Генерального секретаріату Інтерполу про надання інформації про приналежність громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 до «злочинної організації/угрупування/групи».
Крім такого, відсутність судимості або обмежень, передбачених кримінально- процесуальним законодавством підтверджується:
- довідкою про відсутність судимості чи (або) факту кримінального переслідування №13/5-Х18-29697М від 25.02.2018, видана ГУ МВС РФ по місту Москва (зональний інформаційний центр);
- довідкою (повна) серії НОМЕР_1 виданою Міністерством внутрішніх справ України від 12.11.2019.
Відтак, співробітники Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у м. Києві, ініціюючи перед ДМС України необхідність вирішити питання щодо заборони в'їзду позивачу строком на три роки жодних доказів на підтвердження суспільної небезпеки з боку Позивача під час його перебування на території України, або інших доказів на підтвердження правомірності дій, за результатами проведення яких ГУ НП у м. Києві прийнято клопотання №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , не надали.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 3 Закону України «Про національну поліцію» встановлює, що своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до приписів статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
При цьому, згідно частин 1-2 статті 7 Закону України «Про національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно па підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Згідно статті 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Так, ініціювати заборону в'їзду в України ГУ НП в м. Києві може лише за наявності підстав, отриманих у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, передбачених абзацом другим та третім частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а саме:
в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Відповідно даних викладених у клопотанні №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 інформацію стосовно Позивача УКР ГУ НП в м. Києві зібрано у ході здійснення комплексу організаційно-практичних заходів спрямованих на нейтралізацію протиправної діяльності на території України осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення та є організаторами і керівниками етнічних організованих злочинних угрупувань.
При цьому, згідно 4 Інструкції №1235 ДМС України може прийняти рішення про заборону в'їзду в Україну особам, за наявності обґрунтованих підстав передбачених абзацом другим та третім частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" за ініціативою підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності.
Отже, викладені у клопотанні №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 доводи Відповідача 2, мали б бути отримані в ході здійснення оперативно-розшукової заходів.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувальну підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Абзац другий частини 1 статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» закріплює, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними зокрема, підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.
Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:
1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:
злочини, що готуються;
осіб, які готують вчинення злочину;
осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;
осіб безвісно відсутніх;
розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;
реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності (частина 1 статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»)
Частина друга статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачає, що зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду, матеріалах правоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці, до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.
Статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлює, що у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
У разі, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, що тривають і припинення яких може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування та прокурора про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.
Крім того, законом визначені і гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності (стаття 9) та порядок використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності (статті 10).
Так, зокрема вказано, у статті 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті (при перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до державної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках, а також осіб, яким надається дозвіл на перебування без супроводу в контрольованих та стерильних зонах, зонах обмеженого доступу, що охороняються, та критичних частинах таких зон аеропортів), забороняється.
Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.
При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.
У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась. Служба безпеки України, Державне бюро розслідувань, Національна поліція, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, розвідувальний орган Міністерства оборони України, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Служба зовнішньої розвідки України, Національне антикорупційне бюро України зобов'язані невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі.
Відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, як приводи та підстави для початку досудового розслідування; для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні; для попередження, виявлення, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти України, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії ГУ НП у м. Києві щодо складання клопотання УКР ГУ НП в м. Києві №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 порушують права свободи та інтереси позивача, адже призвели до безпідставного позбавлення гарантованого Конституцією України права громадянина іншої держави на постійне проживання в Україні за відсутності факту порушення.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин та з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242 - 246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ГУ НП в м. Києві щодо складання клопотання №5395/125/14/8/03-2019 від 14.08.2019 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 .
Стягнути на користь громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ЄДРПОУ 40108583) понесені ним судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур