ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 червня 2020 року м. Київ № 640/1602/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
На розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Відповідач), в якому Позивач просить Суд, з урахуванням заяви Позивача від 25.03.2019:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XІІ в редакції від 11.10.2017 та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078
- сягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконно утримані кошти у сумі 1 661,06 гривень;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві незаконними.
Позовні вимоги обґрунтовані не проведенням Відповідачем індексації пенсії Позивача у період 2018 - 2019 років та незаконним, на думку Позивача, відрахуванням з його пенсії коштів у сумі 1 661,06 гривень за період липень-вересень 2014 року, як переплати, яка виникла через неповідомлення про працевлаштуванням у 01.01.2006 року. Наголошує, що у січні 2019 року з його пенсії повторно було стягнено кошти у сумі 1076,16 гривень, як переплата, яка виникла у період з березня -серпня 2015 року у зв'язку з працевлаштуванням. Однак, за результатами оскарження в адміністративному порядку, кошти у сумі 1076,16 грн. були повернені.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року залишено заяву без руху (а.с. 23-24).
16 лютого 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2019 Позивачем подано заяву від 15.02.2019 та усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Суду від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі, вирішено, здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с. 1 -2).
Від Позивача на адресу Суду 25.03.2019 через відділ діловодства та документообігу суду надійшла заява про зміну позовних вимог (а.с. 28). Позивач зазначив, що Відповідачем в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» з 01 січня 2018 року не виплачувалась індексація пенсії.
Відповідачем вимоги ухвали суду від 04.03.2019 не виконано, та відзив й докази на спростування доводів адміністративного позову до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що Позивач є пенсіонером Міністерства оборони України та перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі- Закон № 2262-XІІ) за вислугу років, яка призначена з 01 червня 1984 року.
Наведене підтверджується копією електронних листів з автоматизованої системи Розрахунку пенсій Пенсійного фонду України (а.с. 11, 39).
Відповідно до довідки до акту МСЕК, Позивач є інвалідом другої групи (а.с. 22).
Позивач листом від 16.07.2014 звернувся до Відповідача з проханням повідомити підстави зменшення розміру пенсії, отриманої 07 липня 2014 року, порівняно зі виплатою у місяці червні 2014 року, зокрема зменшення відбулось на суму 637,54 гривні (а.с. 20).
Судом встановлено, що Відповідач прийняв рішення від 23.06.2014 № 2488 про стягнення з пенсії Позивача переплати у розмірі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 06 коп. через неповідомлення про працевлаштування, яка утворилась за період з 01.07.2007 по 30.06.2014.
Відповідно до частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено і не спростовується сторонами, що Позивач звернувся до Відповідача листом від 16.07.2014, в якому просив повідомити підстави зменшення розміру пенсії, отриманої 07 липня 2014 року, порівняно зі виплатою у місяці червні 2014 року, зокрема зменшення відбулось на суму 637,54 гривні (а.с. 20).
В матеріалах справи наявна копія рішення Відповідача від 23.06.2014 № 2488, яким переплату пенсії за період з 01.07.2007 по 30.06.2014 у сумі 1661,06 грн. вирішено стягнути з пенсії Позивача в розмірі 20,00% пенсії щомісячно до повного погашення переплати.
Враховуючи вищевикладені обставини справи судом встановлено, що предметом розгляду цієї справи є зокрема стягнення з Відповідача недоотриманої Позивачем суми пенсії у розмірі 1661,06 грн., за період липеня-вересеня 2014 року.
Однак, позовна заява надійшла на адресу Суду 16 лютого 2019 року через відділ діловодства та документообігу суду, що підтверджується відбитком штемпеля на першій сторінці, тобто, не в межах шестимісячного строку звернення до суду від дати звернення до Відповідача із заявою про відновлення порушеного права (16.07.2014).
Як вбачається зі змісту адміністративного позову, Позивачу було відомо про недоотримання вказаних сум пенсії ще 16.07.2014, проте ним у строки визначенні процесуальним законом не оскаржено відповідне рішення Відповідача на прохання рідних, через турботу про стан здоров'я позивача.
Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду у строки передбачені нормами чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції на момент звернення до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень п. 2 ч. 4 ст. 122 КАС України (в редакції на момент звернення до суду).
Статтею 123 КАС України (в редакції на момент звернення до суду) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без руху, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Частина 3, 4 цієї статті передбачають, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Отже, до вказаних правовідносин слід застосувати положення статей 122, 123 КАС України.
Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням строку звернення та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії в частині позовної вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у сумі 1 661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) грн. 06 коп.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-297 цього ж Кодексу.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда