ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 травня 2020 року м. Київ № 640/2469/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, за участю третьої особи - Головного управління державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5364 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5364 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» позивач була змушена перед укладанням договору купівлі-продажу квартири, як покупець сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% вартості придбаного майна в сумі 5364,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. Разом з тим, нерухоме майно, придбане позивачем, є першим об'єктом нерухомого майна, яке придбавалось ОСОБА_1 , а відтак, позивач на підставі положень пункту 9 статті першої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» має право на повернення їй помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки придбала нерухоме майно вперше.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Відповідач зазначає, що позивач не звертався до Управління та ним не надано документів, на підтвердження факту перебування позивача у черзі на одержання житла або придбання житла вперше, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не має можливості підтвердити необхідність повернення позивачу сплачених коштів страхового збору з операцій купівлі - продажу нерухомого майна.
Ухвалою суду від 06.02.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління державної казначейської служби України у Київській області та запропоновано третій особі подати до суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Третя особа пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не подала.
Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.08.2019, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Демчук Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2401, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5364,00 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується наявною у справі квитанцією №0003736 від 17.08.2019.
Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач через свого адвоката звернулася із листом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.01.2020 про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі -продажу квартири.
Станом на 31.01.2020 відповіді від Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, стосовно звернення від 23.01.2020 про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі -продажу квартири, позивач не отримав.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неформуванні та неподанні до органів казначейства відповідного подання про повернення позивачеві помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Таким чином, особи, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Важливою обставиною для правильного вирішення питання про необхідність сплати фізичною особою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, є встановлення факту придбання особою житла вперше.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу наведених норм вбачається, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.04.2019 у справі №819/1553/17.
Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість ним не придбавалася.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу в поверненні помилково сплачених коштів, належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору не надано.
В той же час, слід зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи в суді, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.
Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.
Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.
Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 №К/9901/412/17, від 14.02.2018 №К/9901/1783/18 від 20.02.2018 №К/9901/404/17.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги щодо придбавання житла, позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 15.01.2020 №196418807 з інформацією щодо зареєстрованих на ім'я позивача об'єктів нерухомості, що належать або належали позивачу на праві власності.
З довідки вбачається, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є відомості про реєстрацію права власності за позивачем 16.08.2019 квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.
У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання ним нерухомого майна (жилого приміщення) до укладення договору купівлі-продажу від 16.08.2019.
Враховуючи вищенаведене, оскільки 16.08.2019 позивач вперше придбав житло, то при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували зазначене, відповідач суду не надав.
Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (далі - Порядок №787).
Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку визначено, зокрема, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Аналіз вказаного свідчить, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів є подання наступних документів: заяви платника; подання органу, що контролює справляння відповідних надходжень до бюджету; платіжних доручень, що підтверджують зарахування коштів до відповідного бюджету.
З цього приводу суд зазначає, що зважаючи на відсутність в органів Пенсійного фонду України, в силу незалежних від них обставин, можливості зробити самостійний і беззаперечний висновок про придбання позивачем житла вперше, а також на те, що такі обставини встановлені в ході розгляду адміністративної справи, прийняття судом рішення про зобов'язання сформувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби відповідне подання є єдиним за свою суттю способом відновлення прав позивача, ефективним механізмом захисту таких прав, який відповідатиме принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №819/1730/17, від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, 31.01.2018 №819/1667/17 відповідно.
Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 5364,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм статті 245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вперше придбаного житла у сумі 5364,00 грн.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість відмови його у поверненні помилково сплаченого збору.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для його задоволення.
Окрім того, представник позивача просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАСУ). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат зі сплати правової допомоги позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги №23/01/20 від 23.01.2020 укладеного із адвокатом Квітіним Русланом Валерійовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №000100, додаток №1 від 23.01.2020 до Договору про надання правової допомоги адвоката №23/01/20 від 23.01.2020, згідно якого вбачається, що адвокат здійснює підготовку, подання та супровід позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київськи області про зобов'язання вчинити дії; виписка з банку від 31.01.2020 за надані послуги з професійної правничої допомоги згідно договору №23/01/20 від 23.01.2020 на суму 3000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вказані судові витрати на загальну суму 3000,00 грн, з урахуванням наданих доказів є доведеними, співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг у даній справі та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 КАС України, відповідно, підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступив відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5364 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548) сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області про повернення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5364 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят чотири гривні).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, код ЄДРПОУ 22933548).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VII
Суддя В.П. Шулежко