04 червня 2020 року м.Чернігів Справа № 620/1197/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопота С.Л.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової НОМЕР_2 , в якому просить :
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.01.2018 по 30.03.2020 у сумі 378 704 грн. 96 коп. без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
Позов мотивовано тим, що на момент звільнення позивача з військової служби 24.01.2018, відповідач не провів з ним остаточний розрахунок при звільненні.
Остаточний розрахунок при звільненні відповідач здійснив лише 30.03.2020, на виконання рішень суду.
Однак, при здійсненні остаточного розрахунку при звільненні, в порушення приписів ст., ст. 116, 117 КЗпП України відповідач не виплатив позивачу середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.
Ухвалою судді від 07.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник відповідача у встановлений ухвалою судді строк подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені у повному обсязі, виходячи з такого.
ОСОБА_1 (далі - позивач ), з 28.08.2012 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 26 грудня 2017 року № 248 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.01.2018 №16, капітана ОСОБА_1 , помічника начальника зв'язку штабу військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Календарна вислуга років у Збройних силах України становить 16 років 06 місяців.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку.
За період проходження служби позивачу не здійснювалась індексація грошового забезпечення, відповідач не нарахував та не виплатив грошову компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій, грошову допомогу при звільненні нарахував не в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 у справі №520/6847/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 у справі №520/12194/19 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без включення до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до складу грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних сил України, із урахуванням виплачених сум.
Згадані рішення були виконані добровільно 29.12.2019.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №520/442/2020 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2012 по 23.01.2018.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.08.2012 по 23.01.2018.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення суду у справі №520/442/2020.
Як вбачається із довідки від 31.03.2020 №10/493, відповідач задовольнив заяву позивача та виплатив індексацію грошового забезпечення 31.03.2020.
При проведенні остаточного розрахунку при звільненні відповідач не виплатив позивачу середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.01.2018 по 30.03.2020.
Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, до спірних правовідносин необхідно застосувати норми КЗпП України, а саме ст., ст. 116, 117 цього кодексу.
Так, відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.
Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).
Абз. 3 п. 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до вимог абзаців 2, 3 п.7 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовця за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата. Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, враховуючи довідку №10/475 від 25.03.2020 відповідача, грошове забезпечення позивача за листопад, грудень 2017 року становить - 29 021 грн. 42 коп., середньоденний розмір грошового забезпечення складає 475, 76 грн. (29 021,42 /61).
Період затримки розрахунку при звільненні з 24.01.2018 по 30.03.2020 складає .
Кількість календарних днів становить: 2018 рік - 341 к.д., 2019 рік - 365 к.д., 2020 рік - 90 к.д., всього - 796 к.д.
З урахуванням розрахунку середньоденного грошового забезпечення - 475, 76 грн. за календарний день та періоду затримки розрахунку при звільненні - 796 календарних днів з 24.01.2018 по 30.03.2020, середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні складає 378 704 грн. 96 коп.
Вказану суму необхідно стягнути на користь позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 24.01.2018 по 30.03.2020 у сумі 378 704 грн. 96 коп. без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 04.06.2020.
Суддя С.Л. Клопот