02 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/419/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Валевач М.М.,
представника відповідача Москвичов А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Київського міжрегіонального управління Укртансбезпеки про визнання протиправними та скасування розрахунку і постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач - 1), Київського міжрегіонального управління Укртансбезпеки (відповідач - 2), у якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0006447 від 29.10.2019 на суму 15,21 євро, складений Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області № 178065 від 17.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що визначення вагових параметрів транспортного засобу КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ФОП ОСОБА_1 , було здійснено з порушенням положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879, а тому отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Ухвалою суду від 03.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалів.
Ухвалою суду від 26.02.2020 перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю із підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - 1 проти позову заперечив повністю та зазначив, що співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на законних підставах віднесено транспортний засіб позивача до великовагових, та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0006447 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів №6447 від 29.10.2019.
Представник відповідача - 2, в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, про причини не явки суду не повідомив.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача -1, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка, затвердженого заступником начальника вищезазначеного управління, у період з 28.10.2019 по 03.11.2019 на окремо визначених ділянках дороги, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області проводилися рейдові перевірки.
29.10.2019 на пересувному пункті габаритно-вагового контролю за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 32 здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобілю КАМАЗ, модель НОМЕР_2 , реєстрацій номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .
Згідно з актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.10.2019 б/н, під час перевірки виявлено порушення, відповідальність за яке передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу. Зокрема в акті зазначено про перевищення навантаження на здвоєну вісь 23300 тонн, що на 45,63% перевищує нормативно допустиме осьове навантаження 16 тонн (а.с.17).
У пункті 6 акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006447 від 29.10.2019 зазначено про перевезення такого виду вантажу як цементнобетонна суміш бетон 7 м3 (а.с.24).
На підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006447 від 29.10.2019 здійснено розрахунок № 0006447 від 29.10.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 29.10.2019 №ТН-6119. До сплати нараховано 15,21 євро (а.с.23).
За результатами розгляду матеріали перевірки, заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.12.2019 № 178065 та постановлено стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн (а.с.16).
Дана постанова оскаржена до Державної служби України з безпеки на транспорті, рішенням останнього від 11.01.2020 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.12.2019 № 178065 залишена без змін, а скарга - без задоволення (а.с.14-15).
Вважаючи оскаржуваний розрахунок та постанову протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови КМУ № 442 від 10.09.2014 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.
Згідно з п. 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 05.04.2001 року № 2344 “Про автомобільний транспорт” документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (п. 18 Порядку № 879).
У відповідності до пп. 2, 3 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з ч. 1 п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п. 9 розділу II "Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування", затверджених наказом Мініфраструктури від 28.07.2016 р. № 255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 відсотки та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. При цьому довідка повинна містити показники зважування, видані спеціалізованим обладнанням по кожній осі окремо, а також підсумок загальної маси шляхом додавання кожної з осей.
Методика, про яку йдеться у п. 2 Порядку № 879 та згідно якої повинен проводитись процес визначення навантаження на вісь (осі) транспортного засобу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (Укрметртестандартом), не затверджена.
Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію №02-84-08 (далі Методика).
Вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
Відповідно до товарно-транспортних накладних від 29.10.2019 ТН-6119 автомобілем КАКМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , здійснювалось перевезення БСГ В25 Р5 Ц4 F150 W4 W6 загальною масою 15,412т, вид пакування - насипом (а.с.26).
Відповідно до паспорту якості, виданого 29.10.2019 № ТН-6119 до вищевказаної товарно-транспортної накладної, до складу бетонної суміші важкого бетону, яка перевозилась зазначеним автомобілем, додано добавки, зокрема К7 компл. хім. доб. пласт. 5кг/м3 та К1 хім. доб. полим. до бетону 1,01 кг/м3, що забезпечують перебування бетонної суміші у рідкому стані (а.с.25).
Зазначене підтверджується актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0006447 від 29.10.2019, у пункті 6 якого вказано найменування та вид вантажу - цементнобетонна суміш бетон 7 м3.
Отже, оскільки транспортний засіб позивача перевозив вантаж у рідкому стані, який є рухомим під час маршруту транспортного засобу, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що в свою чергу не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування (в якій би був передбачений реальний відсоток похибки навантаження на вісі для даних вантажів), з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень.
З огляду на викладене, суд зазначає, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5345, прилад 030T-AS2-PWIA не призначений для зважування транспортних засобів, що перевозять рідкі продукти.
Отже висновок відповідача щодо перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів є необґрунтованим.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У зв'язку із вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку стосовно протиправності розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0006447 від 29.10.2019 на суму 15,21 євро, складений Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки та постанови Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області № 178065 від 17.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0006447 від 29.10.2019 на суму 15,21 євро, складений Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області № 178065 від 17.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2020 року.
Суддя О.В. Заяць