05 червня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/631/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області у призначенні йому, ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити та виплачувати з 21 січня 2020 року йому, ОСОБА_1 , пенсію за вислугу років як працівнику освіти з педагогічним стажем понад 25 років.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що стаж роботи позивача на посаді вчителя (викладача) і директора позашкільного навчального закладу становить 26 років 1 місяць 15 днів. А тому, на думку позивача, він має право на пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 20 травня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У поданому до суду відзиві відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказав про відсутність підстав для призначення пенсії позивачу, оскільки, враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не виконані основні умови для її призначення, а саме: відсутній необхідний спеціальний стаж - 26 років 6 місяців. При цьому у відзиві зазначено, що спеціальний стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 26 років 1 місяць 15 днів.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відтак, справа розглядається в межах строку, встановленого частиною другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та з урахувань наданих сторонами заяв по суті справи.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою при призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту».
До вказаної заяви позивачем додано такі документи: військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку із СПОВ про заробітну плату з 01 липня 2000 року по день звернення; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01 липня 2000 року; довідку про прийняття на роботу (навчання); довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк); паспорт; трудову книжку (документи про стаж).
Листом Управління обслуговування громадян Новоселицького відділу обслуговування громадян (Сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року відмовлено у призначенні пенсії. При цьому повідомлено позивача про те, що до спеціального стажу не зараховано період з 01 січня 1992 року по 30 листопада 1999 року у зв'язку з тим, що посада викладачів у позашкільних закладах освіти, до яких належить Костичанська дитяча музична школа, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909. З огляду на наведене позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років.
За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З обставин справи вбачається, що спірні відносини виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень призначити позивачу за його заявою пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту».
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року №1841-III педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно матеріалів справи, оскаржувана відмова, що оформлена листом №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року, мотивована відсутністю необхідного стажу роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років. При цьому до спеціального стажу не зараховано період роботи позивача на посаді викладача по класу кларнета у Костичанській дитячій музичній школі з 01 січня 1992 року по 30 листопада 1999 року.
Натомість, на думку позивача, вказаний період роботи підлягає до зарахуванню як спеціальний стаж, що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років. Позивач вказує, що його стаж роботи на посаді вчителя (викладача) і директора позашкільного навчального закладу становить 26 років 1 місяць 15 днів.
Поряд з цим у відзиві вказано, що спеціальний стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 26 років 1 місяць 15 днів, однак цього не достатньо для призначення пенсії за вислугу років враховуючи положення пункту 2-1 та пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Указане свідчить про те, що у відзиві, наданому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, на відміну від листа Управління обслуговування громадян Новоселицького відділу обслуговування громадян (Сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року, який є предметом спору, припускається визнання за позивачем спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років - 26 років 1 місяць 15 днів, про що і стверджується позивачем у позовній заяві. Водночас у відзиві наведено інше обґрунтування правових підстав не призначення позивачу пенсії за вислугу років, ніж те, яке зазначено у листі Управління обслуговування громадян Новоселицького відділу обслуговування громадян (Сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року.
Зазначене фактично унеможливило позивача, відносно якого прийнято оскаржуваний індивідуальний акт, дізнатися про дійсні та повні причини відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років та, у разі незгоди з такими, навести відповідне обґрунтування їх протиправності.
При цьому ні в оскаржуваній відмові, ні у відзиві на позов не вказано щодо помилковості тверджень позивача про наявність у нього права на пенсію за вислугу років згідно частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 року №1841-III з огляду на те, що його стаж на педагогічних посадах в закладах освіти складає понад 25 років.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, яким врегульовано спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.
Викладене дає підстави для визнання судом протиправною та скасування відмови у призначенні позивачу пенсії, оформленої листом Управління обслуговування громадян Новоселицького відділу обслуговування громадян (Сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року.
Отже, позов в указаній частині підлягає задоволенню.
Поряд з цим, з огляду на необґрунтованість оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Крім цього, суд зазначає, що статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Так, відповідно до пункту 2 частини другої цієї статті у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, виходячи із зазначених положень статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальний акт, суд може відповідача у цій справі зобов'язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Чинний Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Однак такий спосіб захисту порушеного права можливий у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії).
У цій же справі, відповідно до змісту позовної заяви та наявних матеріалів, бездіяльності з боку відповідача не було, а тому зобов'язувати його приймати конкретне рішення з огляду на необґрунтованість оскаржуваного є неправильним та суперечить положенням процесуального закону.
Разом з цим, враховуючи положення частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідним у цій справі вийти за межі позовних вимог і з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за вислугу років від 21 січня 2020 року.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки згідно наявної у справі квитанції від 19 травня 2020 року позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , оформлену листом Управління обслуговування громадян Новоселицького відділу обслуговування громадян (Сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-0208-8/6797 від 04 березня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 21 січня 2020 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 (Чернівецька область, Новоселицький район, с. Костичани, РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (місто Чернівці, площа Центральна, будинок 3, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя О.П. Лелюк