05 червня 2020 року справа № 580/1519/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації на запит від 06.04.2020 та щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит;
- зобов'язати відповідача розглянути запит від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 17,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач усупереч положень Закону України “Про доступ до публічної інформації” у строк не надав позивачу інформацію про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем подано до суду відзив, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки запитувана позивачем інформація надана позивачу у строк визначений Законом України “Про доступ до публічної інформації”.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 06.04.2020 позивач звернувся до виконавчого комітету Уманської міської ради із заявою щодо надання інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Вказаний запит отримано виконавчим комітетом Уманської міської ради 10.04.2020 за вх. № 3591/02-11.
Листом виконавчого комітету Уманської міської ради від 15.04.2020 № 02-11/3591 повідомлено позивача, що відповідно до Правил регулювання земельних відносин, пов'язаних з наданням громадянам у користування або у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва у м. Умань, які затверджені рішенням Уманської міської ради від 16.10.2015 № 2.10-77/6 право на подачу заяви для включення до списку громадян на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва, мають фізичні особи, які зареєстровані для проживання у м. Умань (підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті). Вказаним листом також рекомендовано позивачу подати заяву із відповідними документами для включення до списку громадян на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва, якщо позивач зареєстрований у м. Умань (підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті).
На підтвердження направлення вказаного листа, відповідачем надано до суду реєстр відправленої кореспонденції за лютий-квітень 2020 року, згідно з яким 15.04.2020 ОСОБА_1 на адресу - АДРЕСА_1 направлено лист № 02-11/3591.
Позивач звертаючись до суду з даним позовом, посилався на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання протягом п'яти робочих днів з дня отримання запиту на інформації відповіді на запит позивача про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Згідно із ст. 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною 1 статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 ст. 22 Закону №2939-VI).
З аналізу наведених норм вбачається, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний у будь-якому випадку надати відповідь на звернення з дотриманням визначених законодавством України строків.
При вирішенні даної справи, судом враховано, що відповідь на заяву позивача від 06.04.2020 (вх. № 3591/02-11 від 10.04.2020) щодо надання інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд надано відповідачем листом від 15.04.2020 № 02-11/3591.
На підтвердження направлення вказаного листа, відповідачем надано до суду реєстр відправленої кореспонденції за лютий-квітень 2020 року, згідно з яким 15.04.2020 ОСОБА_1 на адресу - АДРЕСА_1 направлено лист № 02-11/3591.
Відповідно до частини 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 зазначено, зокрема, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04 жовтня 2001 року № 2759-III передбачено порядок надання поштового зв'язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
З аналізу наведених норм вбачається, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Відтак, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивачу, оскільки вони не підтверджують факт направлення та отримання вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом п?ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію підлягають до задоволення.
Щодо позовної вимоги про зобов?язання відповідача розглянути запит від 06.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, суд зазначає про таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Частиною першою статті 22 Закону №2657-XII визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії (інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону №2657-XII відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР передбачено, що міським радам надані виключні повноваження щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року №3038-VI уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
Абзацом другим частини п'ятої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
За приписами статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
З аналізу наведених положень вбачається, що визначальною ознакою для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходилася у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації. Якщо запит стосується інформації, яка міститься в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), то така інформація відповідає критеріям "відображеності та задокументованості" і є публічною. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
Як встановлено судом, позивач запитував інформацію стосовно наявності на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Листом виконавчого комітету Уманської міської ради від 15.04.2020 № 02-11/3591 повідомлено позивача, що відповідно до Правил регулювання земельних відносин, пов'язаних з наданням громадянам у користування або у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва у м. Умань, які затверджені рішенням Уманської міської ради від 16.10.2015 № 2.10-77/6 право на подачу заяви для включення до списку громадян на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва, мають фізичні особи, які зареєстровані для проживання у м. Умань (підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті). Вказаним листом також рекомендовано позивачу подати заяву із відповідними документами для включення до списку громадян на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва, якщо позивач зареєстрований у м. Умань (підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті).
За змістом вказаного листа вбачається, що відповідач, надаючи відповідь на вказаний запит позивача, роз'яснив, що відповідно до Правил регулювання земельних відносин, пов'язаних з наданням громадянам у користування або у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва у м. Умань, які затверджені рішенням Уманської міської ради від 16.10.2015 № 2.10-77/6 право на подачу заяви для включення до списку громадян на одержання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення садівництва, індивідуального дачного будівництва, мають фізичні особи, які зареєстровані для проживання у м. Умань (підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті). Однак інформації щодо наявності на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд лист від 15.04.2020 № 02-11/3591 не містить.
Суд зауважує, що з аналізу приписів статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", вбачається, що передусім саме виконавчий комітет згідно з його компетенцією зобов'язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Більше того, виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №127/28475/15-а, від 5 листопада 2019 року у справі №359/7966/16-а, від 07.02.2020 у справі №127/13810/17, яка, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має враховуватись судом під час прийняття рішення.
Відтак суд висновує, що виконавчий комітет є розпорядником запитуваної позивачем інформації, а тому у нього були відсутні правові підстави, передбачені статтею 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", для відмови у задоволенні запиту про надання такої інформації.
При цьому суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
А тому, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд висновує, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача належить визнати протиправними дії відповідача щодо ненадання позивачу згідно із запитом від 06.04.2020 запитуваної інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, але можливість обрати з двох або більш альтернатив, кожна з яких є законною. У разі, коли законом передбачено єдиний можливий варіант поведінки адміністративного органу, але він діє в іншій спосіб, аніж той, що передбачено законом, мова про дискрецію не йде, в такому випадку порушено принцип законності як складової принципу верховенства права. Слід зауважити, що межі судового контролю за рішеннями та діями адміністративного органу дозволяють оцінити їх за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, у тому числі в розрізі висвітленої проблематики.
Так, за відсутністю прямо визначених у Законі підстав для відмови щодо надання публічної інформації вимоги заяви позивача належало виконати. Жодного іншого законного способу поведінки законодавством не передбачено.
Практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).
Аналогічна правова позиція щодо меж дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень при надання відповіді на запит про надання публічної інформації викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №826/23192/15.
У контексті оцінки доводів позивача суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється у порядку визначеному ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, щодо наданих позивачем до позову доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 17 грн 00 коп. суд зазуважує про таке.
Позивачем подано суду квитанцію № ПН215600426655 від 06.04.2020, згідно з якою позивачем здійснено плату послуг поштового зв'язку щодо направлення рекомендованого листа до виконавчого комітету Уманської міської ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Разом з цим, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду через систему “Електронний суд” 05.05.2020 (вх. № 11047/20 від 06.05.2020).
А тому вбачається, що вказані витрати понесені позивачем у зв'язку з направленням 06.04.2020 до виконавчого комітету Уманської міської ради рекомендованого листа із запитом щодо надання публічної інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд не пов'язані із розглядом справи.
Відтак, суд висновує про відсутність правових підстав для відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача позивачу витрат на оплату послуг поштового зв'язку щодо направлення рекомендованого листа до виконавчого комітету Уманської міської ради 06.04.2020 у сумі 17 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Уманської міської ради (20300, площа Соборності, 1, ідентифікаційний код 04061613) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Уманської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 публічної інформації на запит від 06.04.2020 в частині недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
Визнати протиправними дії виконавчого комітету Уманської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 згідно із запитом від 06.04.2020 запитуваної інформації про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Зобов'язати виконавчий комітет Уманської міської ради надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно із запитом на отримання публічної інформації від 06.04.2020 про наявність на території м. Умань вільних земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Судовий збір належить компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Кульчицький