05 червня 2020 року справа № 580/1162/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13;
- зобов'язати відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, у зв'язку з неподанням позивачем акта введення в експлуатацію об'єкта, або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію контейнерної АЗС. Позивач зазначає, що роздрібний продаж пального за адресою АДРЕСА_1 область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13 здійснюватиметься за допомогою контейнерної автозаправної станції, яка є пересувним виробом заводського виготовлення, що встановлюється без фундаменту, а тому не є об'єктом нерухомості, що унеможливлює надання акта введення в експлуатацію об'єкта, або актів готовності об'єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію контейнерної АЗС.
Ухвалою суду від 10.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21.04.2020 позивачем подано до суду висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 74/20/Буд. складений 09.04.2020.
Заперечуючи проти позову, відповідачем подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем при зверненні із заявою про надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13 надано копію акта приймання-передачі основних засобів по підприємству (форма ОЗ-1), яким контейнерна АЗС в комплекті вводиться в експлуатацію, який не є актом вводу в експлуатацію об'єкта або актом готовності об'єкта до експлуатації. Також відповідач вказує, що вимога щодо зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним є формою втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” звернулось до Головного управління ДПС у Черкаській області із заявою щодо надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13. До заяви позивачем подано копії: договору оренди землі від 07.02.2017; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2016; договору купівлі-продажу будівель від 27.01.2016; договору оренди майданчика для розміщення контейнерної АЗС № 01/11/19 від 01.11.2019; дозволу на виконання газонебезпечної роботи та роботи у вибухопожежо-небезпечних зонах №627.19.71; дозволу на експлуатацію обладнання та захисні системи, призначені для експлуатації в потенційно вибухонебезпечному середовищі № 569.19.71; паспорта на резервуар PC-14 вертикальний сталевий прямокутний номінальною ємкістю 14м3 РСВП 14.253 ПС №201/253; експертного висновку №28-05.18/253; паспорта на резервуар PC-14 вертикальний сталевий прямокутний номінальною ємкістю 14м3 РСВП 14.264 ПС №201/264; експертного висновку №28-05.18/264; платіжного доручення №320 від 27.12.2019 про плату за видачу ліцензії; договору купівлі-продажу майна (обладнання) від 10.07.2003; акта приймання передачі обладнання від 14.07.2003; договору оренди обладнання №28/05/19 від 28.05.2019; акта приймання-передачі обладнання до договору №28/05/19 від 28.05.2019; протоколу зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ- ЕНЕРГО» від 19.03.2019 про збільшення статутного капіталу; акта оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХ-ЕНЕРГО» від 02.04.2019; форми 03-1 від 02.04.2019 акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - контейнерної АЗС в комплекті (резервуар PC-14 верт.сталевий прямокутний ємністю 14м.куб. №253, паливо роздавальна колонка); форми 03-1 від 02.04.2019 акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - контейнерної АЗС в комплекті (резервуар PC-14 верт.сталевий прямокутний ємністю 14м.куб. №264, паливо роздавальна колонка).
Також, 08.01.2020 у зв'язку із зміною казначейських рахунків позивачем сплачено кошти в сумі 2 000 грн 00 коп. за видачу ліцензії, про що надало Головному управлінню ДПС у Черкаській області платіжне доручення №324 з супровідним листом від 08.01.2020 №08/01/1.
За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до них матеріалів Головне управління ДПС у Черкаській області листом від 21.01.2020 № 1614/23-00-32-0329 повідомило позивача, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів із значними (СС3) наслідками здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом видачі сертифікату. У листі від 21.01.2020 № 1614/23-00-32-0329 відповідачем зазначено, що поданий позивачем акт приймання-передачі основних засобів по підприємству (форма ОЗ-1), яким контейнерна АЗС в комплекті вводиться в експлуатацію не є актом вводу в експлуатацію об'єкта або актом готовності об'єкта до експлуатації, оскільки механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. Також відповідач у вказаному листі вказав, що вимога щодо зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним є формою втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування. Для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач має право повторно звернутись з заявою та відповідним пакетом документів. Щодо сплачених позивачем у 2019 році коштів, відповідача повідомлено про можливість повернення коштів шляхом подання до Головного управління ДПС у Черкаській області заяви в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу відповідно до наказу Міністерства Фінансів України від 11.02.2019 № 60.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, позивач звернувся до суду з даним позовом.
21.04.2020 позивачем подано до суду висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 74/20/Буд. складений 09.04.2020.
Відповідно до вказаного висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 74/20/Буд. складеного 09.04.2020 контейнерна автозаправна станція, розташована за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, яка виготовлена як два модульних технологічних блока автомобільного паливозаправного пункту в заводських умовах (цілісний заводський виріб) у відповідності до технічних умов, згідно з методичним посібником “Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва”, схваленого до використання Рішенням науково-технічної Ради Міністерства Регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 10.12.2015 № 88, не відноситься до об'єктів будівництва. Вищевказані два модульних технологічних блок-пункти не відносяться до нерухомого майна, оскільки не пов'язані з землею. Блок-пункти автозаправної станції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , являють собою цілісні заводські вироби, виготовлені в заводських умовах, встановлені на бетонних площадках і не пов'язані з землею фундаментом, тому вони можуть переміщатись без зміни їх цілісності та конструкції з допомогою вантажопід'ємного механізму. Контейнерна автозаправна станція, розташована за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13 не підлягає в розумінні Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” прийняттю в експлуатацію.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (ч. 29 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Приписами ч.ч. 31-33 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У силу ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (ч. 39 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта (ч. 40 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла (ч. 43 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Зі змісту листа від 21.01.2020 № 1614/23-00-32-0329 Головного управління ДПС у Черкаській області вбачається, що за результатами розгляду наданої позивачем заяви про надання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з доданими документами, вбачається, що позивача повідомлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів із значними (СС3) наслідками здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом видачі сертифікату. У листі від 21.01.2020 № 1614/23-00-32-0329 відповідачем зазначено, що поданий позивачем акт приймання-передачі основних засобів по підприємству (форма ОЗ-1), яким контейнерна АЗС в комплекті вводиться в експлуатацію не є актом вводу в експлуатацію об'єкта або актом готовності об'єкта до експлуатації, оскільки механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. Також відповідач у вказаному листі вказав, що вимога щодо зобов'язання відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним є формою втручання у дискреційні повноваження органу ліцензування. Для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, позивач має право повторно звернутись з заявою та відповідним пакетом документів.
При вирішенні даного спору, суд зауважує, що за твердженням сторони позивача, а також з доданої до заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним матеріалів вбачається, що роздрібний продаж пального за вказаню адресою відбуватиметься за допомогою контейнерної автозаправної станції (КАЗС).
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 74/20/Буд. складеним 09.04.2020 контейнерна автозаправна станція, розташована за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, не підлягає в розумінні Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” прийняттю в експлуатацію.
При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи сторони відповідача, що наданий позивачем акт приймання-передачі основних засобів по підприємству (форма ОЗ-1), яким контейнерна АЗС в комплекті вводиться в експлуатацію не є актом вводу в експлуатацію об'єкта або актом готовності об'єкта до експлуатації не є аналогічними або взаємозамінними документами поряд із тими, що визначено абз. 2 ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» з огляду на таке.
Відповідно до абзацу ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» не містять виключного переліку документів, необхідних для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
Водночас, відповідач, у межах спірних правовідносин, обмежився лише запереченням щодо можливого застосування актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, як належних документів, без врахування інших наданих позивачем документів, а також не вказав який саме документ підлягає поданню, з урахуванням особливостей спірних правовідносин.
Надаючи оцінку оскаржуваній бездіяльності, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, у п. п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04 проаналізовано поняття «належне урядування».
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з викладеного, а також встановлених обставин даної справи, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувана бездіяльність вчинена відповідачем протиправно та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотримання принципу «належного урядування».
А відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13 є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Разом з тим, враховуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, суд висновує про необхідність зобов'язати відповідача видати позивачу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13, що є належним способом захисту порушеного права позивача.
Аналогічний правовий висновок висловлено Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.05.2020 у справі № 640/19955/19.
З урахуванням наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду відповідно до платіжного доручення № 435 від 02.04.2020 сплачено судовий збір у сумі 4 204 грн 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 204 грн 00 коп. належить стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 36746147) до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 43142920) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо невидачі Товариству з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ольги Олійник, 13.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ” витрати зі сплати судового збору у сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Кульчицький