Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05 червня 2020 р. справа №520/3047/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про скасування наказу,-
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, військовослужбовець), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги (з урахуванням уточнень) про: 1) визнання протиправним та скасування п.6 наказу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №1797 від 23.09.2019р.; 2) визнання протиправним та скасування абз.7 п.12 наказу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №1797 від 23.09.2019р.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відсутні підстави для притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності у повному обсязі через недоведеність вини у зникненні електронних плат з військового обладнання.
Відповідач, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі за текстом - Університет), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення, зазначив, що 01.07.2019р. безпосередній військовий начальник заявника виявив нестачу електронних плат та субблоків на виробах зенітно-ракетних комплексів і усно та письмово сповістив про це за командою. Наказом Університету № 1257 від 01.07.2019р. було призначено службове розслідування. Результати службового розслідування показали, що державі заподіяні збитки через нестачу ввіреного військовослужбовцю військового майна, ідентифіковані причетні до нестачі військові посадові особи, визначений розмір шкоди, встановлена вина кожної військової посадової особи, котра мала стосунок до нестачі (у формі непрямого умислу, необережності) та встановлений причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) військовослужбовців та заподіянням шкоди. Виданий на реалізацію висновків службового розслідування наказ № 1797 від 23.09.2019р. є цілком правомірним.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, де указав, що службове розслідування протягом установленого строку проведено не було, продовження строку службового розслідування є неправомірним. Позивач звертав увагу суду на відсутність доказів передачі матеріальних цінностей під звіт, відсутність укладеного з Університетом договору про повну матеріальну відповідальність, неспіввідносність предмету службового розслідування (нестача 50 плат) із предметом покладеної шкоди (117 електронних плат).
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де указав, що строки службового розслідування були дотримані, за фактичними даними загальна кількість складових частин виробу, що склали нестачу, налічує 117 позицій (внутрішні складові частини, що зникли). Саме внутрішня будова зниклих елементів визначає загальну кількість позицій. Одночасно Університет повідомив, що на відповідальному матеріальному збереженні заявника перебували також інші вироби, стосовно яких подія нестачі комплектуючих не виявлена. Університет наголошував, що майно - вироби були прийняті заявником від попередньої матеріально-відповідальної особи без жодних зауважень згідно з власноручно підписаними заявником актами.
Враховуючи обсяг добутих доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також реалізацію учасниками справи прав на подачу відповідних процесуальних документів та незмінність завдання адміністративного судочинства у будь-якому спорі, суд вважає, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних доказів.
Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, з 28.12.2018р. проходить військову службу за призовом офіцерів запасу на посаді інженера-інструктора групи зенітних ракетних комплексів систем малої дальності навчально-тренувального комплексу факультету протиповітряної оборони Сухопутних військ Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
07.05.2019р. заявником особисто був підписаний акт №8-1094/126 про прийняття укомплектованого згідно з формуляром Виробу 1РЛ134Ш3 №Б47543 (далі за текстом - Виріб) (а.с.84-85).
Доказів про висловлення заявником будь-яких зауважень до комплектності Виробу матеріали справи не містять.
У тексті згаданого вище акту прийняття будь-яких зауважень не міститься.
Сам текст цього акту містить чітку та неможливу взагалі до будь-якого тлумачення згадку про те, що Виріб утримує дорогоцінні метали у вигляді 15,8289 золота, 921,49515 срібла, 0,0062 платини, 9,16 МПГ.
Окрім того, 07.05.2019р. заявником особисто були підписані і акт №8-1094/127 (а.с.176-179) та акт №8-1094/128 (а.с.172-175), якими заявник прийняв інше військове майно, до складу обладнання якого входять дорогоцінні метали.
Наказом Університету №55 від 13.05.2019р. заявник був призначений матеріально-відповідальною особою (а.с.55-56).
01.07.2019р. підполковником ОСОБА_2 по команді була здійснена доповідь про виявлення нестачі комплектуючих Виробу.
01.07.2019р. начальником Університету було видано наказ №1257 про призначення службового розслідування за фактом відсутності, зокрема, 50 одиниць електронних плат у Виробі.
Доказів оскарження цього наказу у судовому або адміністративному порядку матеріали справи не містять, а тому суд розглядаючи справу, виходить із дійсності цього правового акту індивідуальної дії.
Строк службового розслідування було установлено до 30.07.2019р.
Наказом Університету від 30.07.2019р. №1418 строк службового розслідування було продовжено до 30.08.2019р.
Доказів оскарження цього наказу у судовому або адміністративному порядку матеріали справи не містять, а тому суд розглядаючи справу, виходить із дійсності цього правового акту індивідуальної дії.
У ході службового розслідування заявник надав наступні пояснення: « 24.06.2019 о 9.00 від начальника НТК, підполковника ОСОБА_2 я отримав вказівку про повну перевірку виробу 1РЛ134 РШ зав.№Б47543 щодо наявності його складових. Під час перевірки ним встановлено відсутність електронних плат про що я одразу доповів начальнику НТК (о 10.00 24.06.2019). Місце знаходження відсутнього майна мені невідоме. В квітні та травні 2019 року я здійснював перевірку комплектності цього виробу з митою приймання - за своєю комплектністю виріб відповідав обліковим даним та формулярів. Починаючи із 03.06.2019 зазначений виріб я приймав та здавав черговому по стоянці ОВТ із пломбуванням (відтиск №4). 24.06.2019 під час приймання техніки від чергового по стоянці ОВТ пошкодження пломбування я не виявив. Вважає, що передумовою зазначеної події став той факт, що я в повсякденної діяльності пломбування блоків та шаф виробів не здійснював, чим порушив вимоги абзацу 6 статті 11 Статуту внутрішньої служби, що обов'язку військовослужбовців берегти державне майно.
Зазначений проступок я скоїв ненавмисно, в наслідок своєї недисциплінованості.».
30.07.2019р. військовими посадовими особами Університету була складена довідка №350/176/8-1082/44, згідно з якою кількість відсутність плат у Виробі складає - 171 одиницю, а вартість самих лише дорогоцінних металів у цих платах дорівнює 171.189,58грн.
Будь-яких доказів недостовірності або неправильності наведених у цій довідці розрахунків заявник у ході розгляду справи до суду не подав.
30.08.2019р. було складено акт службового розслідування (далі за текстом - Акт), де указано, що проведена 28.12.2018р. інвентаризація і проведена 03.06.2019р. перевірка технічного стану показали відсутність втрат чи нестач відносно Виробу.
24.06.2019р. було виявлено відсутність частини комплектуючих Виробу, а саме: електронних плат.
Заявник не здійснював пломбування блоків та шаф Виробу, стан та комплектність Виробу не перевіряв і тим самим у формі непрямого умислу допустив створення умов для розукомплектування Виробу.
Сума нанесених Державі збитків розукомплектуванням Виробу складає - 171.189,58грн.
Заявник був ознайомлений з Актом, про що свідчить власноручний підпис військовослужбовця (а.с.109 зворот).
Дата підпису не проставлена.
Проте, хронологічна послідовність підписів інших військовослужбовців показу на те, що подія ознайомлення заявника з Актом припадає на 30.08.2019р.
23.09.2019р. керівником Університету в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника на реалізацію висновків Акту було видано наказ №1797, п.6 якого до заявника застосовано дисциплінарне покарання у вигляді попередження про неповну службову відповідність та притягнуто до повної матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної державі шкоди.
Абзацом 7 п.12 наказу №1797 від 23.09.2019р. відносно заявника було вирішено занести до книги грошових стягнень та нарахувань суму нанесених державі збитків у розмірі 153.834,83грн.
З листа ознайомлення в службовій картці позивач встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений 05.11.2019 року з попередженням про неповну службову відповідальність за нанесення державі матеріальних збитків, порушених вимог абзацу 6 ст. 11 СВС ЗСУ, п.3.1.9 Положення про військове господарство ЗСУ, затвердженого наказом МОУ від 16.07.1997 року №300 п.4.3.8.5 Положення про факультет ППО СВ, затвердженого наказом начальника університету №160 від 25.01.19 “Про затвердження положень про командування та інші структурні підрозділи Харківського національного університету Повітряних Сил”, що призвело до утворення нестачі ввіреного під звіт військового майна.
Проте, доказів вручення заявникові копії наказу №1797 від 23.09.2019р. відповідачем, Університетом до суду не подано.
17.10.2019р. прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону відносно заявника за фактом неналежного зберігання Виробу у вигляді нездійснення пломбування блоків та шаф було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ознаками правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 21.10.2019р. по справі №636/4433/19 заявник визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, заявник висловив щире каяття, а у письмових поясненнях, наданих як під час складання протоколу (а.с.116), так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, визнав себе винним, стверджуючи, що скоїв проступок ненавмисно, через недисциплінованість.
Окремо суд відзначає, що жодних ознак висловлення заявником незгоди із грошовою оцінкою нестачі елементів Виробу у будь-якій процедурі (чи-то процедурі проведення службового розслідування, чи-то процедурі притягнення до адміністративної відповідальності) судом не виявлено.
У подальшому, не погодившись із відповідністю закону рішення Університету про притягнення до повної матеріальної відповідальності, заявник ініціював даний спір.
Суд виходить із того, що дотримання положень ст.8 Конституції України вимагають для настання стану достатньої поза розумним сумнівом правової визначеності учасника суспільних відносин вручення особі саме тексту правового акту індивідуальної дії, де викладені юридичні та фактичні мотиви владного управлінського волевиявлення адміністративного органу.
У даному випадку доказів вручення заявникові оскарженого наказу Університетом до суду не подано.
Тому суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду у зв”язку із пропуском строку на звернення до суду і вирішуючи спір по суті, вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частиною 2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-XIV; далі за текстом - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV; далі за текстом - Дисциплінарний статут) тощо.
Так, відповідно до ст.9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з ст.11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Отже, обов'язок збереження ввіреного військового майна витікає із прямої норми закону, а відтак, об”єктивно не може бути невідомий військовослужбовцю.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Як передбачено ст.ст.26, ст.27 Статуту внутрішньої служби, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Додатково правила збереження військового майна деталізовані у нормах Положення про військове (корабельне) господарство (затверджене наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997р. №300; далі за текстом - Положення №300), згідно з п.п.3.1.7 якого у військових частинах (з'єднаннях), крім посадових осіб, вказаних у статтях 3.1.3 - 3.1.6 цього Положення, військовим господарством відають: заступники командира частини (з'єднання) з тилу, з інженерно-авіаційної служби - начальник технічної частини з питань аеромобільної підготовки та підпорядковані їм посадові особи; начальник служби ракетно-артилерійського озброєння; начальник інженерної служби; начальник служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту; начальник зв'язку; начальник бронетанкової служби; начальник автомобільної служби; начальник метрологічної служби; начальник медичної служби; старший ветеринарний лікар (ветеринарний лікар, ветеринарний фельдшер); начальник фізичної підготовки та спорту; начальник фінансової служби; начальник служби (підрозділу) охорони праці; начальник адміністративно-господарчої частини штабу з'єднання; начальник квартирно-експлуатаційної служби; інші посадові особи військової частини (з'єднання) в межах своїх функціональних обов'язків.
Інструкція з обліку військового майна у Збройних Силах України була затверджена наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017р. №440 (далі за текстом - Інструкція №440) і визначає механізм організації та ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами, військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами вищих навчальних закладів, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), і є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна. Дія цієї Інструкції поширюється на структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України (далі - Міноборони), Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), інші органи військового управління, а також військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи та організації Збройних Сил (далі - військові частини), які ведуть власне військове (корабельне) господарство на правах окремої військової частини та облік закріпленого за ними військового майна.
За визначенням п.2 Інструкції №440 матеріально відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Отже, приписами Інструкції №440 укладення договору про матеріальну відповідальність працівника передбачено виключно у порядку трудового законодавства, що є явно та очевидно незастосовним відносно військовослужбовця, котрий повинен забезпечувати збереження ввіреного майна у силу ст.11 Статуту внутрішньої служби.
Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Процедура проведення службового розслідування відносно військовослужбовців передбачена ст.ст.47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту і деталізована нормами Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (затверджений наказом Міністра оборони України від 21.11.2017р. №608; далі за текстом - Порядок №608).
Пунктом 7 ч.1 вищезазначеного наказу встановлено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
У свою чергу підстави і порядок притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані приписами Положення «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» (затверджене постановою Верховної Ради України від 23.06.1995р. №243/95-ВР; далі за текстом - Положення №243/95-ВР).
Приписи Положення №243/95-ВР втратили чинність у зв”язку із набуттям чинності нормами Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", тобто з 31.10.2019р.
Так, за змістом п.2 Положення №243/95-ВР відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктами 3-5 Положення №243/95-ВР було визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а)заподіяння прямої дійсної шкоди; б)протиправної їх поведінки; в)причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г)вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.
Час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнено до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.
За правилом п.13 Положення №243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Згідно з пунктами 16-18 Положення №243/95-ВР розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту. Відповідно до п.19 Положення №243/95-ВР розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи змістом належних норм права та добутими доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що обставини фізичного існування Виробу як речі матеріального світу та прийняття Виробу у відання заявника у комплектному стані згідно з формуляром учасниками справи визнаються.
Зміст підписаних заявником актів приймання військового майна, зокрема і Виробу, об'єктивно виключає будь-яку необізнаність цієї особи із усіма складовими елементами пристрою та наявністю у пристрої дорогоцінних металів.
Ця обставина у поєднанні із приписами ст.11 Статуту внутрішньої служби спонукала заявника до максимально ретельного виконання обов'язків служби, зокрема, у спосіб створення належних умов зберігання Виробу, котрі б виключали несанкціонований заявником латентний доступ сторонніх осіб.
Але власними письмовими поясненнями заявника та постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 21.10.2019р. по справі №636/4433/19 повністю спростовуються обставини належного виконання заявником цього обов'язку.
Відповідно до п. 15 Методики визначення залишкової вартості майна Збройних Сил України та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1998 року № 759 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1158) залишкова вартість військового майна, що підлягає зняттю з обліку військових формувань та утилізації, крім ракет, боєприпасів і вибухових речовин, непридатних для подальшого використання та зберігання, не може бути нижчою, ніж вартість брухту металів, у тому числі дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що в ньому містяться.
У зв'язку з тим, що виріб 1РЛ134ШЗ заводський номер Б47543 відноситься до V (п'ятої) категорії технічного стану вартість втрачених комплектуючих виробу визначалася, як вартість дорогоцінних металів, які входять до їх складу.
Об'єктивних даних, котрі б показували неправильність розрахунків загальної суми нестачі елементів Виробу у 171.189,58грн. матеріали справи не містять.
З пояснень відповідача вбачається, що за рішенням начальника університету, на підставі п. 11 Положення та матеріалів розслідування, до матеріальної відповідальності в розмірі місячного грошового забезпечення були притягнуті полковник ОСОБА_3 , майор ОСОБА_4 , майор Шаповал, внаслідок чого матеріальна шкода, завдана державі нестачею майна на НТК, була частково відшкодована за рахунок вказаних осіб.
Це автоматично відобразилось на сумі відшкодування заявника, ОСОБА_1 в бік зменшення.
Тому, відповідно до п.12 наказу № 1797 від 23.09.2019р. заявника, ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності в розмірі заподіяної шкоди на суму 153.834,83грн.
Причинно-наслідковий зв'язок між неналежним несенням заявником військової служби у вигляді неопломбування Виробу та нестачею елементів Виробу наявний.
Кількість розукомплектованих плат Виробу в 171 одиницю була встановлена у ході службового розслідування за відомостями технічної документації Виробу.
Тому обставини призначення службового розслідування за подією виявлення нестачі плат Виробу в 50 одиниць із подальшим виявленням фактичної та остаточної нестачі у 171 одиницю за жодних умов не можуть бути визнані недотриманням закону, позаяк мали місце у межах одного і того ж Виробу, однієї і тієї ж матеріально відповідальності військової посадової особи.
Так, довідку про вартісну оцінку комплектуючих Станції, які перебували під звітом лейтенанта ОСОБА_1 та склала нестачу було складено на підставі технічної та експлуатаційної документації, її складових:
- виріб 1Л23-6 та апаратура АСПД-У є складовими частинами Станції згідно розділу “Комплект поставки” формуляру станції.
- за формуляром станції виріб 1Л23-6 в свою чергу, складається зі стойок: У0200000, У0210000, 08800000, блоків 08080100, 0802220 та субблоку 08550122.
При позначенні виробу 1Л23-6 за текстом технічної та конструкторської документації застосовується також позначення 1Л22 (в залежності від року виготовлення та заводу-виробника документації).
Визначення належності плат, панелей блоків та субблоків до виробу 1РЛ134Ш3, за нумерацією довідки про вартісну оцінку комплектуючих підтверджується відповідно:
- з 1 по 9 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: АСПД-У; внутрішні складові: Блок С-23; фотографія ідентичного комплектного блоку;
- з 10 по 75 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: АСПД-У; внутрішні складові: Стойка РПС-М зі складу АСПД-у; “Апаратура АСПДУ Стойка РПС-М Перелік елементів ДЕИЗ3.031.000 ПЭ3”;
- з 76 по 80 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; внутрішні складові: Блок 0807100 зі складу стойки 08800000; “ 1Л22 Техническое описание ЕФ1.001.041 ТО1 Приложение”;
- з 81 по 83, 117 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; внутрішні складові: з'єднувальні роз"єми блоків виробу 1Л23-6; Деталізація експлуатаційної документації на зазначені складові не передбачена. Нарахування вартісної оцінки здійснена за ідентичними складовими комплектних блоків;
- 84 позиція в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; “Изделие 1Л23-6 Ведомость эксплуатационных документов ЕФ1.001.042 ЭД”;
- з 85 по 93, з 105 по 116 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; внутрішні складові: Блок У0070200 зі складу стойки У02100000; “Блок У0070100 Перечень лементов ЕФ2.768.034”;
- 95 позиція в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; внутрішні складові: Стойка У0200000; “Стойка У0200000 Альбом 16” ЕФ2.003.023 ОП7;
- з 94, 96 по 104 позицію в складі виробу, за “комплектом поставки”: 1Л23-6; внутрішні складові: Стойка У0200000; “Схемы электрические принципиальные, перечень элементов Альбом 17” (а.с. 147-171).
Вирішуючи спір, суд зважає, що за приписами п.3 Положення №243/95-ВР обов'язковими умовами, за яких настає матеріальна відповідальність військовослужбовців є одночасна наявність таких факторів: а) пряма дійсна шкода; б) протиправність поведінки; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вина у заподіянні шкоди.
За правилом п.37 Положення №243/95-ВР матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Відносно заявника наявні одночасно усі з перелічених факторів за п.3 при відсутності жодного із факторів за п.37 Положення №243/95-ВР.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з'ясував з достатньою повнотою, скоєне діяння кваліфікував правильно, норму закону визначив належну, положення цієї норми права витлумачив вірно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності узгоджується із характером, змістом та наслідками вчиненого особою протиправного діяння.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.
Суддя О.В.Старосєльцева