Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
03 червня 2020 р. справа № 520/5675/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку спрощеного провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про: 1) визнання протиправною бездіяльності Прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114), яка полягає у наданні недостовірної та неповної інформації на запит від 27 березня 2020 року; 2) зобов'язання Прокуратури Чернігівської області надати інформацію про розмір посадового окладу та інші складові заробітної плати керівника окружної прокуратури Чернігівської області з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/202.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що відповідь на запит від 27 березня 2020 року, містить недостовірну та неповну публічну інформацію.
Відповідач, Прокуратура Чернігівської області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган) з поданим позовом не погодився.
Заперечуючи проти позову зазначив, що запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації розглянуто уповноваженою особою, у передбачений законом строк. У відповіді на запит наведено відомості, які вказують на неможливість, як надання самої запитуваної інформації, так і реалізації за допомогою такої інформації позивачем своїх прав та інтересів у сфері пенсійного забезпечення. Отже, відсутня протиправна бездіяльність та підстави для задоволення позовних вимог.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявником 27.03.2020 на ім'я начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Чернігівської області ОСОБА_2 надіслано запит на отримання інформації про розмір посадового окладу та інших складових заробітної плати керівника окружного прокуратури Чернігівської області з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020.
За результатами розгляду вказаної заяви, на адресу позивача надійшов лист за підписом начальника відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів Прокуратури Чернігівської області А. Мельниченко від 03.04.2020 року №19-259 вих.20, яким позивачу повідомлено, що заробітна плата працівникам прокуратури Чернігівської області нараховується згідно постанови КМУ від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органі прокуратури», з урахуванням постанови КМУ від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури». Враховуючи, що на даний час прокуратура Чернігівської області відноситься до регіональної прокуратури, умови оплати праці затверджені для прокурорів постановою КМУ віл 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (пункт 6) не застосовуються. Повідомлено про можливість оскарження в разі незгоди з відповіддю керівника розпорядника, вищою органу або до суду.
Не погодившись із достовірністю наданої публічної інформації, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
У пункті 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За змістом частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Пункт 5 частини 1 ст. 24 Закону № 2939-VI встановлює, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.
Розглядаючи справу, судом встановлено, що відповідач фактично не згоден з відповіддю та вважає її неповною, оскільки йому не було повідомлено розмір посадового окладу та інших складових заробітної плати керівника окружного прокуратури Чернігівської області з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Підпунктом 21 п. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ внесені зміни в низку норм Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру» від 14.10.2014, зокрема, замість системи органів прокуратури, яка складається з Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, після проведення атестації прокурорів передбачено побудову нової структури: Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (ст. 7 Закону № 1697-VII).
Кабінет Міністрів України постановою від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затвердив схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур.
Згідно п. 6 вказаної постанови від 11.12.2019 № 1155 встановлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” (Офіційний вісник України, 2012 р., № 44, ст. 1697; 2015 р., № 80, ст. 2668; 2017 р., № 72, ст. 2201).
Пунктом 7 вказаної постанови від 11.12.2019 № 1155 визначено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України “Про прокуратуру”.
При цьому із п. 4 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ вбачається, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Як встановлено судом, на офіційному веб-порталі Офісу Генерального прокурора наказ про створення окружних прокуратур відсутній, у газеті «Голос України» відповідне рішення не публікувалося.
Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що наразі триває процес атестації прокурорів обласних прокуратур. Атестацію прокурорів місцевих прокуратур, на базі яких будуть створені окружні, не розпочато.
Отже, суд приходить до висновків, що позивач просив надати інформацію про складові заробітної плати керівника окружної прокуратури, якої наразі не існує, оскільки не були створені, їх штати не сформовані, штатні розписи не затверджені, посадові оклади та інші складові заробітної плати конкретних працівників відповідними наказами уповноважених керівників органів прокуратури не встановлені, нарахування та виплати заробітної плати працівникам окружних прокуратур не проводилися.
Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Частиною 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Як вже зазначено судом вище, наказ про створення окружних прокуратур відсутній, а тому у відповідача не було можливості, в разі якщо він не володіє інформацією, направити запит позивача належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Пунктом 9 Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10 встановлено, що Закон № 2939-VI не регулює відносин зі створення публічної інформації; предметом його регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена, отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин з приводу неї. Тому на підставі згаданого Закону має бути забезпечено доступ як до інформації, створеної (отриманої) до набрання ним чинності (9 травня 2011 року), так і до інформації, створеної (отриманої) після цієї дати.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст. 19 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI).
Отже, суд приходить до висновків, що станом на дату складання відповіді на запит позивача, у відповідача була відсутня інформація стосовно розміру посадового окладу та інших складових заробітної плати керівника окружної прокуратури Чернігівської області, оскільки вказаний орган не було створено, а тому відповідь на запит позивача складено згідно відомої та наявної інформації, якою володіє відповідач.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева