Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 червня 2020 р. № 520/2509/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участю представників сторін:
позивача - Пономаренко Г.О.,
відповідача - Лиска К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )
до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919)
про скасування припису, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держпраці у Харківській області), в якому просить суд:
- скасувати Припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01- 4203/0403 від 03.02.2020, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 24 лютого 2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон №875-ХІІ) щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що припис є незаконним позаяк позивач не припускався порушень чинного законодавства України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на адміністративний позов представником відповідача зазначено, що про усунення порушення його позивач повідомив листом, що підтверджує про фактичне визнання наявності вчиненого порушення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 28.12.2019 року засобом поштового зв'язку рекомендованим листом №6102230502942 було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання від 26.12.2019 №02.02-03/3931. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення, поштове відправлення №6102230502942 було отримано позивачем 18.01.2020.
Головним управлінням Держпраці у Харківській області було видано наказ про проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 26.12.2019 №2423. На підставі наказу було оформлено направлення на проведення перевірки від 26.12.2019 №02.02-03/2423. Копію направлення на проведення перевірки вручено представнику ФОП ОСОБА_1 -Пономаренко Ганні Олександрівні за довіреністю.
За результатами проведеної планової перевірки посадовими особами відповідача було складено акт за результатами проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4403/0097 від 03.02.2020.
У вказаному акті зазначено, що в ході проведення планової перевірки, на підставі наданих позивачем документів, зокрема табелів обліку робочого часу за період січень - грудень 2019 року, посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області було встановлено, що середньооблікова чисельність працівників ФОП ОСОБА_1 у 2019 році склала 21 особа. Отже, відповідно до приписів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у ФОП ОСОБА_1 має дорівнювати - 1 особа. Всупереч наведеному, позивач по справі у 2019 році фактично не перебувало у трудових відносинах з особами з інвалідністю, отже роботодавцем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2019 рік. Станом на момент проведення перевірки Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПІ) до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не поданий. Термін подання звітності відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70 - щороку до 1 березня.
В описі виявлен7их порушень акту перевірки міститься висновок: «Таким чином, в ході проведення планової перевірки встановлено, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів не виконується, що є порушенням ч.1 ст. 19 ЗУ №875.».
У зв'язку з виявленими порушеннями відповідачем було складено припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю № 20-01-4203/0403 від 03.02.2020, яким позивача було зобов'язано «в подальшому дотримуватись вимог ст.19 Закону №875 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю не виконується.
Вирішуючи спір по суті, суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, статтею 4 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення), державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 Положення, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Також, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877).
Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Так, положеннями ч.ч.2-5 ст.7 Закону № 877 визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Так, з урахуванням вищевикладеного та оцінюючи правомірність рішення відповідача, яке є предметом оскарження, суд враховує, що позивачем на спростування висновків владного суб'єкта було надано копії звіти за формою №3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) для осіб з інвалідністю за посадою «охоронник», які подавалися позивачем до Харківського міського центру зайнятості у 2019 році, а саме: від 19.12.2018 р., 17.01.2019 р., 20.02.2019 р., 12.03.2019 р., 09.04.2019 р., 22.05.2019 р., 26.06.2019 р., 22.07.2019 р., 12.08.2019 р., 17.09.2019 р., 25.102019 р., 14.11 2019 р., 27.12.2019 р., а також копію Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПІ) поданого позивачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 19.02.2020 року.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 20 згаданого закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Отже, умисне діяння суб'єкта права, котре полягає у невиконанні обов'язків, покладених ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, є за своєю суттю та змістом правопорушенням.
З огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що при вирішенні справи слід застосувати приписи ст. 218 Господарського кодексу України, згідно з ч. 1 якого підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За правилом ч. 2 ст. 218 цього кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналізуючи норми права, які врегульовують спірні правовідносини, суд відзначає, що проголошене ч. 1 ст. 17 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення права інвалідів працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом, реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов'язків з працевлаштування інвалідів як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.
При цьому, до обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 19 “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (бо в силу ст. 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а в силу приписів ч. 3 ст. 18 названого закону - виділення та створення робочих місць, надання державній службі зайнятості відповідної інформації, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Разом з тим, як випливає з приписів ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” до обов'язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов'язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію, а у силу положень ст. 18-1 даного закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Відтак, суд доходить висновку, що порушенням може вважаєтись або 1) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 18, ч.ч. 2, 3, 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Суд, перевіривши обґрунтованість наведених сторонами доводів добутими доказами, зазначає, що відповідач протягом 2019 р. подавав до органу державної служби зайнятості населення відповідні звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, підтвердженням чому є долучені до справи звіти форми 3-ПН та інформація Харківського міського центру зайнятості.
Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007, № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення"" звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Згідно наказу Мінпраці від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності N 10-ПІ (річна) " Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"" Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів подають підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю,- відділенню Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації не пізніше 1 березня після звітного періоду.
Таким чином, з наявних у справі документів слідує, що відповідач систематично повідомляв Харківський міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, і тим самим забезпечив можливість працевлаштування інвалідів, та своєчасно подав Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів до відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, рішення прийнято необґрунтовано.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст.); жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 90); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90).
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд встановив, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішень.
Судовий збір розподіляється згідно статті 139 КАСУ.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування припису - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати Припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01- 4203/0403 від 03.02.2020 р. про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 у строк до 24 лютого 2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, б.40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне рішення складено 05.06.2020 року.
Суддя Бадюков Ю.В.