Справа № 500/668/20
03 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П.
за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника позивача Василишина К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0041043-5408-1918 від 22.04.2019 року, винесеного Головного управління ДФС у Тернопільській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що належний позивачу транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель GLS 350d 4MATIC, об'ємом двигуна 2987 куб.см, тип пального - дизель, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, відсутній в переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року, а відтак не є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
За таких обставин, позивач вважає спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у 2019 році в розмірі 25000,00 грн. протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 30.03.2020 року подано до суду відзив на позов (а.с.26-27). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до інформації баз даних органів ДПС, позивач є власником легкового автомобіля Mercedes-Benz GLS 350d 4МАТІС, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2987 куб.см, тип пального - дизель, дата реєстрації - 30.11.2016 року. Контролюючий орган 28.03.2019 року звертався до Мінекономрозвитку з листом, про надання інформації щодо середньоринкової вартості про вказаний транспортний засіб, а також щодо його віднесення до об'єктів оподаткування на 2019 рік з урахуванням дати виготовлення. З огляду на викладене, податковим повідомленням-рішенням №0041043-5408-1918 від 22.04.2019 року правомірно визначено суму транспортного податку ОСОБА_1 за звітний 2019 рік в розмірі 25000,00 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позові (а.с.1-4), просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначив, що провівши самостійно на сайті Мінекономрозвитку розрахунок середньоринкової вартості належного позивачу автомобіля за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18.02.2016 року, встановлено, що вартість такого транспортного засобу 781352,88 грн., що вдвічі менше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року, тобто 1564875,00 грн.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча Головне управління ДПС у Тернопільській області належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), причини неявки суду не повідомлено, що не перешкоджає розгляду справи по суті в силу приписів ст.205 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля Mercedes-Benz GLS 350d 4МАТІС, 2016 року випуску, об'ємом двигуна 2987 куб.см, тип пального - дизель, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації - 30.11.2016 року, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.9).
Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, правонаступником якого є відповідач, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України, 22.04.2019 року винесено податкове повідомлення-рішення №0041043-5408-1918, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с.6).
Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Як передбачено пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Відповідно до пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ст.267 ПК України).
Відповідно до пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України).
Згідно з пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Разом з цим, ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.
Таким чином, платниками транспортного податку з фізичних осіб у 2019 році є фізичні особи, що мають у володінні транспортний засіб, з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно), середньоринкова вартість якого становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2019 року, тобто 1564875,00 грн., та інформація про який розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку.
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66 (далі - Методика №66), відповідно до положень п.2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403.
Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403 (далі - Порядок №403) встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п.4 Порядку №403).
Згідно з п.5 Методики №66 ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті (п.13 Методики №66).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п.14 Методики №66).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, до Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2019 (звітного) року, який розміщений на офіційному сайті Мінекономрозвитку, входить транспортний засіб марки "Mercedes-Benz"; модель "GLS-Class"; об'єм циліндрів двигуна 3,0; тип пального - дизель; можливі ідентичні, аналогічні автомобілі - "GLS 350 BlueTEC 4MATIC, GL 350 BlueTEC 4MATIC", з урахуванням строку експлуатації до 1 року (а.с.10-12).
Однак, належний позивачу транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель GLS 350d 4MATIC, об'ємом двигуна 2987 куб.см, тип пального - дизель, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2016 року випуску, тобто, у 2019 році строк його експлуатації становив понад 1 рік, відтак, такий не належить до наведених у вищезазначеному переліку легкових автомобілів.
З наданого позивачем розрахунку, проведеного 06.03.2020 року на сайті Мінекономрозвитку (а.с.13), слідує, що середньоринкова вартість транспортного засобу марки Mercedes-Benz, модель GLS 350d 4MATIC, об'єм циліндрів двигуна 3,0, тип пального - дизель, 2016 року випуску, становить 781352,88 грн., тобто, є меншою ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 податкового (звітного) року (1564875,00 грн.).
Отже, встановлені судом обставини справи свідчать, що вказаний автомобіль не може бути віднесений до Переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2019 (звітного) року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб позивача - марки Mercedes-Benz, модель GLS 350d 4MATIC, об'єм циліндрів двигуна 3,0, тип пального - дизель, 2016 року випуску, не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2019 році відповідно до вимог пп.267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, що свідчить про протиправність, в контексті вимог ч.2 ст.2 КАС України, винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0041043-5408-1918 від 22.04.2019 року, а отже підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №0.0.1643080423.1 від 10.03.2020 року (а.с.5).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0041043-5408-1918 від 22.04.2019 року, винесеного Головного управління ДФС у Тернопільській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову на суму 840 (вісімсот сорок) гривень 40 (сорок) копійок, сплачений відповідно до квитанції №0.0.1643080423.1 від 10.03.2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, 46003, ЄДРПОУ: 43142763).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 червня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.