Справа № 500/371/20
03 червня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з 21.12.2019 та здійснити відповідний перерахунок розміру пенсійних виплат на підставі довідки від 21.12.2019 про складові заробітної плати для призначення пенсії.
Позов обґрунтований тим, що позивач, з метою реалізації свого права на призначення пенсії державного службовця, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії державного службовця, звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії державного службовця. Однак відповідач, на думку позивача, протиправно відмовив їй, мотивуючи це тим, що позивач працювала в органах податкової служби, а періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 року. Позивач вважає такі дії протиправними, та просить задовольнити даний позов повністю.
Ухвалою суду від 07.02.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 10 днів з моменту вручення даної ухвали. У вказаний судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.02.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що позивачу відмовлено в переведенні на пенсію за віком, передбачену Законом України "Про державну службу", оскільки період роботи з 01.10.2004 по 20.12.2019 позивач працювала в органах податкової служби на посадах старшого інспектора, головного інспектора, начальника відділу, заступника начальника управління і начальника управління, та їй було присвоєно спеціальні звання "інспектор", "радник" податкової служби, що не відносяться до посад державної служби. Представник відповідача вважає, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби. В той же час, зазначив, що періоди роботи працівників місцевих державних податкових адміністрацій на посадах, в період перебування на яких були встановлені ранги державних службовців, підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Отже, на думку представника відповідача, період роботи позивача з 20.05.2013 по 31.12.2013 у Головному управлінні Міндоходів в Тернопільській області зарахований до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців і становить 07 місяців 12 днів, що не дає права на пенсію відповідно до Закону №889-УІІІ. Стосовно не зарахування до стажу державної служби періоду роботи з 14.05.1980 по 20.05.1985 на посаді завідуючої сектору обліку Комітету комсомолу Тернопільського відділу Львівської залізничної дороги, представник відповідача вказав, що однією з умов призначення пенсії державного службовця є робота на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
Ухвалою суду від 06.03.2020 розгляд даної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання в даній справі призначено на 06.04.2020 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 06.04.2020 розгляд даної справи відкладено до 05.05.2020 о 10:00 год.
Ухвалою суду від 05.05.2020 розгляд даної справи відкладено до 03.06.2020 о 11:00 год.
Позивач та її представник в судове засідання не прибули, представник позивача подала до суду письмове клопотання, в якому просила розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача за наявними в матеріалах справи доказів та доводів, викладених в позовній заяві, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача у порядку письмового провадження, щодо заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі.
Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев'ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що позивачу з 04.07.2019 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
21.12.2019 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у відповідь на яку листом Управління обслуговування громадян Тернопільського міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.01.2020 №210/03-15 відмовлено у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-УІІІ від 10.12.2015.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (надалі, Закон №3723), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Системний аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV. При цьому, зазначений вік визначається ст. 26 Закону № 1058-ІV.
01.05.2016 року набув чинності Закон № 889-VІІІ, згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
При цьому, законом визначено певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, зокрема, наступні.
Відповідно до п. п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, наведеними нормами Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Тобто після 01.05.2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у рішенні Верховного Суду від 04.04. 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постанові від 10.07.2018 року у справі № 591/6970/16-а.
Положеннями ст. 25 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що перелік посад державної служби та віднесення їх до певної категорії визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 1, 2 “Порядку обчислення стажу державної служби”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у ст. 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців, зокрема, на посадах органів митного контролю. До стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 року №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 року Податковий кодекс України.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону №509-XII державна податкова служба, якій за змістом частини другої цієї статті підпорядковані державні податкові інспекції в областях, районах, містах і районах у міста, є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч.1, 4 ст.15 Закону №509-XII).
Цією ж нормою установлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондують вимогам ст.5, 12 Закону №3723-ХІІ щодо обмежень пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Статтею 6 Закону №509-XII було встановлено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, суд вважає, що посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема, у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, - перебувають на державній службі та є державними службовцями.
Абзацом 1,2 п.344.1 ст.344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 року у справі 21-340а13. Колегія суддів дійшла висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".
Частиною 2 ст.46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, які діють з 01.05.2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Стаж позивача на посадах державної служби підтверджується записами в її трудовій книжці НОМЕР_1 , довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.12.2019 №436/10/19-00-05-33, довідкою про складові заробітної плати від 20.12.2019 №437/10/19-00-05-33.
На час подання описаної вище заяви про призначення пенсії позивач досягла віку, передбачено ст. 26 Закону № 1058.
Суд також зазначає, що на час досягнення пенсійного віку позивач працювала на посаді державного службовця, що кореспондується з вимогою частини першої ст. 37 Закону №3723. Крім того, записами у трудовій книжці позивача підтверджується прийняття нею присяги державного службовця.
Отже, на переконання суду, позивач досягла необхідного віку та має необхідний стаж державної служби, а тому набула права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, суд вважає, що всі складові, які відображені в описаних вище довідках про види оплати праці є складовими заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.
Однак суд вважає, що у відмові відповідача відсутні зауваження до довідки про складові заробітної плати позивача від 21.12.2019 а тому додаткової регламентації порядку виконання задоволених позовних вимог резолютивна частина рішення не потребує.
Таким чином, оскільки позивачу призначена пенсія за віком, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідачу перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" з 21.12.2019.
Відповідно до частини першої ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду даної справи відповідачем не подано до суду доказів, що спростовують право позивача на призначення пенсії державного службовця.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до повного задоволення. Оскільки суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, тому сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723- XII від 16.12.1993 року, з 21.12.2019 року.
3.Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлену листом Управління обслуговування громадян Тернопільського міського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України від 23.01.2020 №210/03-15
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Руська, код ЄДРПОУ14035769) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723- XII від 16.12.1993 року, з 21.12.2019 року.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Руська, код ЄДРПОУ14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.№ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений у відповідності до квитанції №36 від 03.02.2020 та судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. сплачений у відповідності до квитанції №54 від 11.02.2020.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 червня 2020 року.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Головуюча суддя Дерех Н.В.
копія вірна
Суддя Дерех Н.В.