05 червня 2020 р. Справа № 480/1985/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в у Сумській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в у Сумській області щодо не призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зменшенням пенсійного віку як особі яка станом на 01.01.1993 року постійно проживала та працювала у зоні гарантовано добровільного відселення більше трьох років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в у Сумській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зменшенням пенсійного віку як особі яка станом на 01.01.1993 року постійно проживала та працювала у зоні гарантовано добровільного відселення більше трьох років та прийняти рішення з урахуванням наявності станом на 01.01.1993 більше трьох років часу проживання та роботи у зоні гарантовано добровільного відселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 15 років та по теперішній час проживає в селі Богданівка Шосткинського району Сумської області, яке відноситься до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення. 01.07.2017 та 23.01.2020 ОСОБА_1 звертався до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявами про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ктастрофи" як особі, яка станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Однак, відповідач відмовив у призначенні пенсії з посиланням на те, що відповідно до довідки виконкому Богданівської сільради загальний період реєстрації та мешкання позивача в с. Богданівка станом на 01.01.1993 складає лише 2 роки, 10 місяців та 28 днів. Позивач не погоджується із вказаною відмовою та зауважує, що з 13.02.1990 по 03.01.1995 він працював в будівельному кооперативі «Восход», а саме його філії «ДОЦ Пирогівка» в селі Пирогівка, що на території Богданівської сільської ради Шосткинського району і дана обставина підтверджена копіями архівних довідок архівного відділу Шосткинської міської ради № 04-01/232, №04-01/232-1 та № 04-01/232-2 від 25.07.2017. Відповідно до копії довідки виконкому Богданівської сільради від 31.07.2017 № 0225/1199, село Пирогівка Шосткинського району відновиться до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення. Отже, документально підтверджений період проживання та роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення складає більше трьох років.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796 особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно наданих позивачем документів позивач був зареєстрований та проживав в с. Богданівка Шосткинського району Сумської області, яке згідно з постановою КМУ від 23.07.1991 № 106 відноситься до 3-ї категорії зони радіоактивного забруднення території, з 23.11.1983 по 24.03.1989 та з 26.02.2003 дату видачі довідки від 02.06.2017 № 02-25/952. Період проживання позивача у зоні радіоактивного забруднення складає 2 роки 10 місяців 28 днів. Отже, підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону № 796 відсутні.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Відповідно до довідки, виданої виконкомом Богданівської сільської ради від 02.06.2017 № 02-25/952, ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в с. Богданівка, що згідно з постановою Кабінету Міністрів від 23.07.1991 № 106 відноситься до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення, з 23.11.1983 по 24.03.1989 та з 26.02.2003 по дату її видачі (а.с. 12).
З 13.02.1990 по 03.01.1995 ОСОБА_1 працював в «ДОЦ Пирогівка» будівельного кооперативу «Восход» в селі Пирогівка, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Шосткинського району, що підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 6), архівними довідками архівного відділу Шосткинської міської ради № 04-01/232, № 04-01/232-1 та № 04-01/232-2 від 25.07.2017 (а.с. 7, 8, 9).
Згідно із довідкою виконкому Богданівської сільради від 31.07.2017 № 0225/1199, село Пирогівка Шосткинського району відновиться до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення (а.с. 10).
У липні 2017 року ОСОБА_1 звертався до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як особі, яка станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, проте йому було відмовлено у зв'язку недостатністю періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
23.01.2020 позивач повторно звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою, в якій просив розглянути питання та призначити йому пенсію за віком як особі, яка фактично працювала та фактично проживала на території радіоактивного забруднення із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. До заяви позивач додав копії відповідних документів (а.с. 15-16).
Листом від 25.02.2020 № 392-135/К-02/8-1800/20 відповідач повідомив позивачу наступне. Відповідно до довідки, виданої виконкомом Богданівської сільської ради від 02.06.2017 № 02-25/952 ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в с. Богданівка, що згідно з постановою Кабінету Міністрів від 23.07.1991 № 106 відноситься до третьої категорії зони радіоактивного забруднення території - зони гарантованого добровільного відселення, з 23.11.1983 по 24.03.1989 та з 26.02.2003 по дату її видачі. Тобто, період проживання у вказаній зоні з 26.04.1986 (дата аварії на ЧАЕС) по 24.03.1989 складає 2 роки 10 місяців 28 днів. Згідно із записами трудової книжки, зокрема, у період з 13.02.1990 по 03.01.1995 ОСОБА_1 працював в кооперативі “Восход”. Довідки, видані архівним відділом Шосткинської міської ради від 25.07.2017 № 04-01/232 та № 04-01/232-2 підтверджують факт нарахування позивачу заробітної плати “ДОЦ Пирогівка” (с. Пирогівка) будівельного кооперативу "Восход”. При цьому, факт роботи у зоні гарантованого добровільного відселення ці довідки не підтверджують. Враховуючи вищезазначене, для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” згідно з наданими позивачем документами підстави відсутні. У зв'язку з цим, рішенням Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області від 15.08.2017 № 24 ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії у віці 54 роки, про що позивача було повідомлено листом вказаного управління від 16.08.2017 № 977/03-п/с (а.с. 17).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, села Богданівка та Пирогівка Шосткинського району Сумської області відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до абз. 4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Абзацом 4 ч.1 ст.55 Закону №796-XII визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно із ч. 1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-ХІІ, право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку мають особи, які постійно прожили або постійно проживають, постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантовано добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювати у цій зоні не менше трьох років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку суд враховує, що згідно з п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_1 , виданого Сумською облдержадміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 11).
У позовній заяві позивач зазначає, що наявність у нього статусу громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 3 є підтвердженням того, що станом на 1 січня 1993 року він протягом трьох років проживав на радіоактивно забруднених територіях, які належать до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, вважає, що у нього є право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Згідно із п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Відповідно до п. 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком № 51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Крім того, довідкою виконкому Богданівської сільської ради від 02.06.2017 № 02-25/952 підтверджується, що ОСОБА_1 постійно проживав в с. Богданівка, що є зоною гарантованого добровільного відселення, з 23.11.1983 по 24.03.1989.
Також, трудовою книжкою ОСОБА_1 , архівними довідками архівного відділу Шосткинської міської ради № 04-01/232, № 04-01/232-1 та № 04-01/232-2 від 25.07.2017 підтверджується, що позивач постійно працював в «ДОЦ Пирогівка» будівельного кооперативу «Восход» в селі Пирогівка, що є зоною гарантованого добровільного відселення, з 13.02.1990 по 03.01.1995.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів того, що він проживав і працював в зоні добровільного гарантованого відселення, оскільки положеннями ст. 55 Закону №796-XII гарантовано, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеної в постановах від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17, від 11.04.2018 у справі № 565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993 проживав та працював на території зони гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував належними і допустимими доказами правомірність його поведінки щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в у Сумській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка станом на 01.01.1993 постійно проживала та працювала у зоні гарантовано добровільного відселення більше трьох років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку як особі, яка станом на 01.01.1993 постійно проживала та працювала у зоні гарантовано добровільного відселення більше трьох років, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, ідентифікаційний код 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко