вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
04 червня 2020 р. Справа № 480/14/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить ухвалити рішення, яким вважати обґрунтованим зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 роботи в аптеці №79 ЗАТ "Конотопфармація" на посаді фармацевта період з 14.01.2000 по 31.07.2003 та визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2019 №2604/1 на зміну рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2604 від 14.11.2019 протиправним та скасувати дане рішення.
В подальшому, 21.05.2020 року представником позивача було подано заяву, в якій просить вважати записи у позовній заяві ЗАТ "Конотопфармація" ... невірними, а вірним вважати - ТОВ "Конфар" (а.с. 94).
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 15 жовтня 2019 р. позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо визнання права виходу на пенсію за вислугу років. Листом від 16.09.2019 № 22428/02.5-09 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вона має право на призначення пенсії за вислугу років. Проте 10.12.2019 р. позивачу був направлений лист № 40067/03.2-16 з доданим до нього рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2019р. № 2604/1 на зміну рішення № 2604 від 14.11.2019 р., відповідно до яких позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 р. 26 років 6 місяців (має 25 років 6 місяців 15 днів). Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її права.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому заперечуває проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2019 № 2604, яке прийнято на заміну рішення від 14.11.2019 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (зі змінами) у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 року - 26 років 6 місяців (наявний 25 років 6 місяців 15 днів). При цьому до спеціального стажу не зарахований період роботи позивачки фармацевтом аптеки № 79 ООО “Конотопфармація” з 14.01.2000 по 31.07.2003, так як у трудовій книжці відсутні відомості про звільнення та назва аптечного закладу (незалежно від форми власності) не відповідає Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993.
В подальшому позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 33-34).
З метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
04.06.2020 року до канцелярії суду представником позивача було подано заяву про зупинення провадження у справі № 480/14/20, оскільки в провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області знаходиться справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зупинення провадження у справі № 480/14/20.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою щодо визначення права виходу на пенсію за вислугу років.
Листом від 16.09.2019 року № 22428/02.5-09 Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 4 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повідомив позивача, що згідно наданих документів до заяви щодо визначення права виходу на пенсію за вислугу років, спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та підтверджений в установленому порядку становить 27 років 3 місяці 22 дні, страховий стаж станом на 31.01.2019 становить 32 роки 11 місяців 13 днів. А отже відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач має право на призначення пенсії за вислугу років (а.с. 4).
В подальшому позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 15.10.2019 року про призначення пенсії за віком (а.с. 117).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.11.2019 року № 2604 позивачу було призначено пенсію за вислугу років.
Згодом рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2019 року № 2604/1 (на зміну рішення від 14.11.2019 року № 2604) позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 року - 26 років 6 місяців (має 25 років 6 місяців 15 днів). Разом з тим в даному рішенні зазначено, що до спеціального стажу не зарахований період роботи позивачки фармацевтом аптеки № 79 ООО “Конотопфармація” з 14.01.2000 по 31.07.2003, так як у трудовій книжці відсутні відомості про звільнення та назва аптечного закладу (незалежно від форми власності) не відповідає Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 (а.с. 19).
Не погодившись з даним рішенням відповідачів, позивач звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Також, ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Отже основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. А у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п. 2.2 Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до запису в трудовій книжці під № 5, позивач з 14.01.2000 року "принята на должность фармацевта в аптеку № 79 ООО "Конотопфармация" (мовою оригіналу) на підставі наказу від 14.01.2000 № 12 (а.с. 5 (зворотній бік). При цьому, запис щодо звільнення позивача з даної посади, у трудовій книжці відсутній.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до вище зазначеного запису в трудовій книжці, позивач прийнята на посаду "в аптеку № 79 ООО "Конотопфармация" (мовою оригіналу).
З наданих Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вбачає, що 08.07.2002 року було зареєстровано як юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Конфар" (скорочена назва - ТОВ "Конфар"). 31.07.2008 року було здійснено запис про державну реєстрацію припинення Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфар" як юридичної особи за рішенням засновників (а.с. 10-12). Разом з тим, 19.01.1996 року до Єдиного державного реєстру було включено відомості про юридичну особу - Закрите акціонерне товариство "Конотопфармація" (скорочена назва - ЗАТ "Конотопфармація"), яке припинило свою діяльність за судовим рішенням 13.12.2005 року (а.с. 121-124). При цьому доказів існування у спірний період ООО "Конотопфармация" (мовою оригіналу) (переклад на українську мову - ТОВ "Конотопфармація"), як юридичної особи суду надано не було.
Крім того відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за 2000 рік відсутня інформація щодо сплати застрахованою особою ( ОСОБА_1 ) страхових внесків (а.с. 114-115). Будь-які інші документи щодо підтвердження періоду роботи позивача з 14.01.2000 по 31.07.2003 в ООО "Конотопфармация" (мовою оригіналу) (переклад на українську мову - ТОВ "Конотопфармація") в матеріалах справи відсутні, а відтак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області було правомірно не враховано в страховий стаж позивача період роботи з 14.01.2000 по 31.07.2003 в аптеці № 79 ООО "Конотопфармация" (мовою оригіналу) (переклад на українську мову - ТОВ "Конотопфармація"). Разом з тим відповідно до архівних довідок від 17.12.2018 року № 2176 та від 10.09.2019 року № 1610, відомості про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з вересня 1999 року по 2000 рік відсутні (а.с. 158, 168).
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо вважання обґрунтованим зарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 роботи в аптеці №79 ЗАТ "Конотопфармація" на посаді фармацевта період з 14.01.2000 по 31.07.2003 та визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.12.2019 №2604/1 на зміну рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2604 від 14.11.2019, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.О. Павлічек