Іменем України
04 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5315/19
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Захарової О.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пономарьової О.І.,
та представників сторін:
представника позивача - Шурхна К.А.,
від відповідача - не прибув,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 360/5315/19 за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
18 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13 серпня 2019 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 13 серпня 2019 року.
Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути її недоліки (арк. спр. 13).
На виконання вимог ухвали суду позивачем 08 січня 2020 року за вх. № 253/2020 подано уточнену позовну заяву (арк. спр. 17-18).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходила військову службу в Збройних силах України, у військовій частині НОМЕР_1 з 28.07.2016 по 13.08.2019, наказом від 13 серпня 2019 року звільнена у запас з військової служби в зв'язку із закінченням строку контракту, останню виключено зі списків особового складу, та всіх видів забезпечення. 01.11.2016 позивачем отримано статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . За час проходження військової служби з 2016 року по 2019 рік позивачем не були використані додаткові відпустки як учасника бойових дій. Станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Ухвалою від 13 січня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 22-23).
Ухвалою від 16 січня 2020 року заяву адвоката Шурхна К.А. про розгляд справи за участю представника у справі № 360/5315/19 повернуто адвокату без розгляду (арк. спр. 27).
Ухвалою від 22 січня 2020 року у задоволенні заяви адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у справі за позовом адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено (арк. спр. 32).
Ухвалою від 28 лютого 2020 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, витребувано у відповідача докази (арк. 37-38).
Відповідач позов не визнав, про що 19 березня 2020 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 43-44).
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не отримувала від позивача рапорту про надання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Відповідач зазначає, що позивач не надала суду копії рапорту та підтвердження того, що військова частина НОМЕР_1 отримувала такий рапорт. Відповідач зазначає, що позивач за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 наданим їй правом на додаткову щорічну відпустку не скористалась, тому, на думку відповідача, дані позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати їй грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 року не підтверджуються належними і допустимими доказами, не можуть бути прийняті до уваги судом і не підлягають задоволенню. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факту звернення до керівництва військової частини НОМЕР_1 з проханням про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, через що вимоги позивача є безпідставними.
Просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою від 21 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (арк. спр. 66).
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 68).
Поштове відправлення, направлене на адресу відповідача, повернуто у зв'язку з не врученням адресату (арк. спр. 70).
У відповідності до частини одинадцятої статті 126 КАС України вважається, що така повістка вручена належним чином.
Керуючись положеннями статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), є учасником бойових дій, з 28.07.2016 по 13.08.2019 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), що підтверджено копіями виданих на ім'я позивача паспорта громадянина України (арк. спр. 3-4), картки платника податків (арк. спр. 4), посвідчення Управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_5 серії УБД № 201157 від 01 листопада 2016 року (арк. спр. 5), військового квитка серії НОМЕР_6 від 23 серпня 2016 року (арк. спр. 7-9).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 серпня 2019 року за № 238 старшого солдата ОСОБА_1 , бухгалтера фінансово-економічної служби, звільненої наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.08.2019 № 203-РС відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вказано вважати, що справи та посаду здала та направити для зарахування на військовий облік до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області, з 13 серпня 2019 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Вислуга років становить: календарна 3 роки 0 місяців. Відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, рішення Міністра оборони України від 28.12.2018 № 248/9240, наказано виплатити: щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 13 серпня 2019 року 123% від посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років посадового окладу за період по 13 серпня 2019 року; грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 № 260, виплачена. Відповідно до вимог постанови КМУ від 16.03.2016 № 178 виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 11809,00 грн. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, передбачена наказом МО України від 07.06.2018 № 260, не виплачена. Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім'ї та перевезення домашніх речей не видавались. Використано 20 діб щорічної основної відпустки за 2018 рік, виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки за 2018 рік. Використано 10 діб щорічної основної відпустки за 2019 рік, виплатити грошову компенсацію за 08 діб невикористаної відпустки за 2019 рік. Відпустка за сімейними обставинами не використана. Постійним або службовим житлом не забезпечувався (арк. спр. 19).
На підставі вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у рішенні Верховного Суду від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 620/4218/18 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До спірних правовідносин необхідно застосувати Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР), Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з статтею 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
Згідно з пунктом восьмим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацами першим-другим пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (абзац третій пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до пунктів сімнадцятого, вісімнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Згідно з пунктом дев'ятнадцятим статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів (абзац перший пункту двадцять першого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ).
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб'єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.
Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов'язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.
Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.
Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VI «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, припиняється.
Відповідно до пункту восьмого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом № 2011-ХІІ. Так, відповідно до пункту чотирнадцятого статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Тому, суд зазначає, що норми Закону № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
При цьому суд вважає доводи відповідача, щодо відсутності рапорту позивача про надання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог необґрунтованими, оскільки відсутність такого рапорту не звільняє відповідача від обов'язку провести у день виключення позивача із списків особового складу повний розрахунок та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ з 2016 року по 2019 рік.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити повністю.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Шурхна Кирила Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце мешкання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місце знаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 13 серпня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 05 червня 2020 року.
Суддя О.В. Захарова