Іменем України
04 червня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/598/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправними та скасування постанов, -
07.02.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяни Леонідівни, № посвідчення 0432, від 15.12.2019 № 60791304 про відкриття виконавчого провадження;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Павелків Тетяни Леонідівни, № посвідчення 0432, від 23.01.2020 № 60791304 про арешт коштів боржника.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.02.2020 позивачці надійшло смс-повідомлення від АТ «Ощадбанк» про арешт коштів, що містяться на рахунках, які використовуються для отримання заробітної плати та який є кредитним. З телефонної розмови з представником АТ «Ощадбанк» позивачці підтверджено про арешт коштів на рахунках та повідомлено про те, що вона є боржником. Здійснивши пошук у реєстрі боржників стало відомо, що відносно позивачки приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Павелків Т.Л. 05.12.2019 відкрито виконавче провадження № 60791304 про стягнення коштів на користь АТ «Банк Форвард» у розмірі 3123,78 грн, з яким позивачка будь-яких відносин не має. Жодних документів про стягнення коштів та про відкриття виконавчого провадження позивачка не отримувала.
05.02.2020 позивачка звернулася до приватного виконавця Павелків Т.Л. з заявою про направлення на електронну адресу постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та копії виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження, відповідь не отримана.
Позивачка вважає оскаржувані постанови протиправними, оскільки, по -перше, зазначені постанови позивачка не отримувала в порушення частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256.
По-друге, у відповідача як суб'єкта незалежної професійної діяльності, діяльність якого поширюється на м. Київ, були відсутні правові підстави для прийняття до виконання виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з фізичної особи, яка проживає у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , як і будь-якого іншого майна, місцезнаходження якого є м. Київ, не має будь-яких відносин з АТ «Банк Форвард», що є порушенням вимог статей 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження», аналіз яких дає підстави вважати, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Крім того, приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти на рахунках позивачки, відкритих АТ «Ощадбанк», а саме: НОМЕР_1 для отримання заробітної плати та UA95304665000002600000595530, який є кредитним, у зв'язку з чим позивачка не може отримати заробітну плату, яка є єдиним джерелом існування, сплачувати комунальні послуги та судовий збір.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2018 у справі № 922/808/16, від 16.05.2018 у справі № 905/294/15, від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13, від 09.09.2019 у справі № 913/958/16, накладення арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати, унеможливлює своєчасне отримання заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, що призводить до порушення конституційних прав громадян.
З посиланням на положення статей 1, 18, 48, 52, 56 Закону № 1404, позивачка зазначила, що приватний виконавець для встановлення права на накладення арешту на грошові кошти на рахунку боржника мав перевірити чи на вказані кошти може бути накладено грошове стягнення. Натомість грошові кошти на рахунку НОМЕР_2 , на які накладено арешт, не є власністю боржника, а є власністю банка, тому накладення арешту в цій частині порушує права банку, оскільки кошти надані у строкове платне користування позичальнику відповідно до умов кредитного договору та не є власністю боржника. Накладення арешту на кредитні кошти обмежує право позичальника здійснювати будь-які розрахункові операції по даному рахунку та покладає додаткову відповідальність за порушені зобов'язання, у зв'язку із неможливістю користуватись арештованими рахунками.
Відповідно до положень статей 626, 638, 1054 ЦК України сторонами кредитних договорів було погоджено, що надання кредитних коштів буде видаватись, зокрема, за вимогою позичальника, яка проявляється у запиті про направлення грошових коштів та їх сум, на основі платності та забезпечення їх повернення. Для спрощення виконання кредитних зобов'язань банки запровадили видачу карток на обслуговування кредитів. Накладення арешту на грошові кошти за рахунком, який є кредитним, порушує право банку отримати повернення грошових коштів на рахунку і відсотки за користування грошовими коштами, так і право боржника, оскільки штучно створюється додатковий тягар із нарахуванням відсотків та можливих штрафних санкцій за вказаними рахунками.
Також позивачка зазначила, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 25 Закону № 1404 приватний виконавець зобов'язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно - правову відповідальність перед третіми особами. Приватний виконавець зобов'язаний укласти договір страхування на новий строк не пізніш як за 10 днів до закінчення дії договору страхування.
Але згідно інформаційної довідки № 37231420200205 з Єдиного реєстру приватних виконавців України договір страхування цивільно - правової відповідальності закінчився 16.01.2020. Відповідно до приписів статті 42 Закону № 1403 діяльність приватного виконавця зупиняється у таких випадках, якщо приватний виконавець не уклав договору про страхування цивільно - правової відповідальності на належну страхову суму відповідно до вимог частини третьої та четвертої статті 24 цього Закону - на строк до укладення такого договору, але не більш як на один місяць з дня встановлення цих обставин. Тому відповідач не мала права вчиняти виконавчі дії.
Ухвалою суду від 11.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ «Банк Форвард» (арк. спр. 20-21).
Ухвалою суду від 18.02.2020 застосовано до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни заходи процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом. Тимчасове вилучення доручено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вилучені матеріали виконавчого провадження ВП № 60791304 надіслати (надати) до Луганського окружного адміністративного суду. Зупинено провадження у справі (арк. спр. 43-44).
Ухвалою суду від 02.04.2020 зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надати інформацію про стан виконання ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 360/598/20 про зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надіслати (надати) до Луганського окружного адміністративного суду вилучені матеріали виконавчого провадження ВП № 60791304.
На виконання вимог ухвал суду, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надано суду письмову відповідь від 26.03.2020 № 2610/3208-22-20/20.5.1 (вх.№ 15768/2020 від 21.04.2020), якою зазначено про неможливість виконання ухвали про застосування до приватного виконавця заходів процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення доказів для дослідження судом саме відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Одночасно зауважено, що виконавче провадження відкривається на підставі оригіналу виконавчого документа.
22.04.2020 на адресу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено судовий запит з проханням повторно надати інформацію щодо виконання ухвали суду від 18.02.2020 у справі № 360/598/20, разі ж неможливості її виконання - надати на адресу суду відповідний документ органу державної виконавчої служби згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідь на судовий запит, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив, що відповідь з даного питання вже надавалась листом від 26.03.2020 № 2610/3208-22-20/20.5.1 (арк. спр. 156).
02.03.2020 за вх. № 8324/2020 приватним нотаріусом виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. у добровільному порядку надано матеріали виконавчого провадження № 60791304 (арк.спр.96-120).
Ухвалою суду від 04.06.2020 поновлено провадження у справі (арк.спр. 173).
02.03.2020 за вх. № 8325/2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 121-126), у якому зазначено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії приватного виконавця були вчинені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
У частині третій цієї ж статті зазначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
За приписами частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувану.
Частиною першою статті 24 вказаного Закону визначено, що право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника -фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Статтею 174 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
За приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Отже, грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном у розумінні ст. 190 ЦКУ.
До системи банківських рахунків для грошового обороту належать такі рахунки: кореспондентські; поточні (поточний з овердрафтом, поточні рахунки типу «Н», «П», карткові рахунки, поточні рахунки виборчих фондів); вкладні (депозитні), кредитні (позичкові), розподільчі тощо.
Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) - карткового рахунку № НОМЕР_3 відкритого в АТ «Банк Форвард» який розташований за адресою: м. Київ. вул. Саксаганського, буд. 105.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Тобто, ОСОБА_1 є власником карткового рахунку № НОМЕР_3 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Банк Форвард».
Відповідно, в даному випадку порушення Закону України «Про виконавче провадження» відсутнє, оскільки майно боржника (грошові кошти) перебуває у м. Києві, а відповідно до статті 24 цього Закону приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника -юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку наявності грошових коштів або майна до відкриття виконавчого провадження. Виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заяви стягувана, в якій стягувач має право зазначити будь-які відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо). Надання стягувачем доказів на підтвердження зазначеної в заяві інформації не вимагається.
Приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.
Таким чином, оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
23 січня 2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження відповідно до статті56 Закону України «Про виконавче провадження».
Слід звернути увагу, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику».
Тобто, приватний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством.
У зв'язку з прийняттям AT «Державний ощадний банк України» постанови про арешт коштів боржника ВП № 60791304 від 23 січня 2020 року, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
У відповідності до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
На адресу приватного виконавця від банку жодних документів, які б підтверджували заборону звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках не надходило.
Таким чином, зважаючи на вищезазначене, дії приватного виконавця в частині винесені постанови про арешт коштів боржника та накладення арешту на грошові кошти, що містять на рахунку № НОМЕР_4 в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» є законними та правомірними, які відповідають діючому законодавству.
На підставі вищезазначеного, відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.03.2020 за вх. № 10961/2020 від позивачки надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 137-139), в якій зазначено, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.
При цьому, наявність карткового рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.
Будь-яких доказів на підтвердження знаходження на рахунку о/р НОМЕР_3 Акціонерного товариства «Банк Форвард», який розташований за адресою, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105 грошових коштів позивача, що б давало підстави вважати їх майном боржника матеріали виконавчого провадження не містять.
Разом з тим, всупереч ч. 5 ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. при відкритті виконавчого провадження не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі.
На думку позивача, не можна приймати до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018, оскільки даний лист має рекомендаційний характер. Крім того, у вказаному листі зазначено, що приватний виконавець може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Таким чином, можливість приймати до виконання виконавчі документи пов'язана саме з наявністю коштів на рахунку, а не і наявністю інформації про відкриття рахунку.
Отже, відповідачем за наявності достовірної інформації про місцезнаходження боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі, прийнято до виконання, виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців.
Позивачка у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк.спр.161), надала заяву від 01.06.2020 за вх. № 21436/2020 про розгляд справи без її участі (арк.спр. 168).
Відповідачка у судове засідання не прибула, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином (арк. спр. 163), причини неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк.спр. 162), причини неявки суду не повідомив, правом надання пояснень не скористався.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є боржником у виконавчому провадженні ВП № 60791304, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця Павелків Т.Л. (арк. спр. 6-7, 96-120).
АТ “БАНК ФОРВАРД” (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) є стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 60791304, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_2 (арк. спр. 96-120).
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) є приватним виконавцем у виконавчому окрузі м. Києва, про що свідчить інформаційна довідка з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 05.02.2020 (арк. спр. 16).
Виконавчим написом від 09.11.2019 за № 7247, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_7 , виданий 10.11.2007 Старобільським РВУМВС України в Луганській область, який є боржником за кредитним договором № 102828893 від 25.12.2012, укладеним ним із ПАТ “Банк Руский Стандарт”, правонаступником якого є АТ “БАНК ФОРВАРД”, ідентифікаційний код юридичної особи 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105. Стягнення заборгованості провадиться за період з 27.10.2017 по 25.01.2018. Сума повної заборгованості складає 30380,78 грн, в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 29360,24 грн; заборгованість за процентами становить 1020,54 грн; плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 850,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (арк. спр. 102).
Позивачкою оскаржено виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку, заочним рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 06.04.2020 позов ОСОБА_1 задоволено, проте за даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішення законної сили не набрало.
Отримавши виконавчий напис нотаріуса від 09.11.2019 за № 7247, АТ “БАНК ФОРВАРД” звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. з заявою від 27.11.2019 за № 1/1/1-1259/757, в якій просило відкрити за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем за № 7247 від 09.11.2019 про стягнення із боржника, яким є: ОСОБА_1 коштів у розмірі 31230,78 грн. Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у банківських установах за переліком (арк. спр. 96-97).
В заяві від 27.11.2019 за № 1/1/1-1259/757 про примусове виконання рішення АТ “БАНК ФОРВАРД” зазначило про місцезнаходження майна боржника (грошових коштів) - картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ “БАНК ФОРВАРД”, яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105.
На підставі заяви АТ “БАНК ФОРВАРД” від 27.11.2019 за № 1/1/1-1259/757 про примусове виконання рішення приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. винесено постанову від 05.12.2019 ВП № 60791304 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 09.11.2019 за № 7247, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ “БАНК ФОРВАРД” заборгованості в розмірі 31230,78 грн (арк. спр. 105-106).
Постановою від 23.01.2020 ВП № 60791304 про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: ПАТ "ОТП БАНК", МФО 300528, ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, ПАТ "УКРСИББАНК", МФО 351005, ПАТ "АЛЬФА-БАНК", МФО 300346, АТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 305299, ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, ПАТ АБ “УКРГАЗБАНК”, МФО 320478, ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", МФО 322001, АТ "ПУМБ" МФО 334851, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 36353,85 грн (арк. спр. 111-112).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404) та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон № 1403).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404 регламентовано, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 1404 встановлено, що право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною першою статті 25 Закону № 1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина шоста статті 25 Закону № 1403).
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404 визначає вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх примусового виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Згідно з частиною п'ятою статті 24 Закону № 1404 у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 1404 стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, відповідно до п. 7.1 статті 7 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в України” банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки. Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків (п.7.1.5 ст. 7 Закону про платіжні системи).
При цьому, стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення не зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання це перевірено не було.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об'єктом стягнення, а не рахунок у банку, який є засобом, механізмом, способом безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.
З огляду на викладене, наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку лише за умови наявності коштів боржника на цьому рахунку.
Відповідачем не надано суду доказів наявності у позивача на час відкриття спірного виконавчого провадження рахунку та наявності коштів в банку, розташованого в м. Києві.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем з перевищенням наданих законом повноважень, адже жодна з підстав, визначених законом для відкриття виконавчого провадження на території міста Києва, була відсутня.
Як наслідок, така постанова носить протиправний характер та підлягає скасуванню.
Постанова про арешт коштів боржника є похідною від постанови про відкриття виконавчого провадження, прийнята в межах виконавчого провадження, відкриття якого є протиправним, тому також підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 вересня 2018 року по справі № 905/3542/15, не може бути прийнята судом при розгляді даної справи, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності дій приватного виконавця з виконання ухвали суду про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать боржнику та знаходяться на його банківських рахунках, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Щодо посилання відповідача на лист-роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Лист-роз'яснення Міністерства юстиції України від 11 червня 2018 року № 23123/16620-33-18/20.5.1 не є нормативно-правовим актом, має виключно рекомендаційний характер для застосування в роботі, зокрема, приватними виконавцями, не є джерелом права, а тому не може бути застосований при розгляді даної справи.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 11.02.2020 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, судовий збір належить стягннути з відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни (РНОКПП 3223901456, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 6, офіс 15), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство “БАНК ФОРВАРД” (ідентифікаційний код 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105), про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 05 грудня 2019 року ВП № 60791304 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 09 листопада 2019 року № 7247, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 31230,78 грн.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 23 січня 2020 року ВП № 60791304 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1681,00 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя А.Г. Секірська