05 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1394/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, -
Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій просить визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.03.2020 № 11-4561/14-20-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою” ОСОБА_2 у частині земельної ділянки площею 2.00 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 26.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка знаходиться у межах земельної ділянки загальною площею 21,0948 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:2024, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що позивачу неодноразово, зокрема за заявою від 26.12.2019, відмовлялось відповідачем у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області. Останній наказ відповідача від 30.01.2020 №11-1770/14-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» оскаржено позивачем до суду у справі №340/1042/20, рішення по суті спору судом не прийнято. Однак з публічних даних які містяться на Публічній кадастровій карті України, позивачу стало відомо, що відповідачем вже 23.03.2020 прийнято наказ № 11-4561/14-20-СТ "Про надання дозволу па розроблення документації із землеустрою" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, а саме надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок тієї ж земельної ділянки, яка зазначена позивачем як бажана на графічних матеріалах, поданих як додаток до заяви від 26.12.2019. На думку представника позивача відповідач з метою перешкоджання позивачу оскаржити протиправну відмову і закінчити процедуру приватизації бажаної земельної ділянки, розпорядився в інтересах третьої особи земельною ділянкою, яку позивач має намір отримати у власність за процедурою встановленою законом, та відносно якої він набув правомірних очікувань і законних сподівань. Спірний наказ відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно однієї і тієї ж земельної ділянки, яку має намір отримати у власність позивач, оскільки звернувся з відповідною заявою раніше ніж інші особи, порушує права та законні інтереси позивача, а тому вони підлягають захисту в судовому порядку.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому послався на правомірність та обґрунтованість прийнятого наказу, оскільки при розгляді заяв про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою поданих позивачем та ОСОБА_2 . Головне управління здійснювало перевірку правильності поданих матеріалів, а не першочерговість подання матеріалів, тому за матеріалами ОСОБА_2 , у відповідності до чинного законодавства було прийняте позитивне рішення ( а.с. 49-52).
Ухвалою суду від 05.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу (а.с.31-33).
Ухвалами суду від 15.05.2020 та від 21.05.2020 відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача про зупинення провадження у справі (а.с. 45, 63).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 26.12.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Чемерпільської сільської ради (за межами населеного пункту) Гайворонського району Кіровоградської області, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято наказ від 30.01.2020 №11-1770/14-20-СГ про відмову у наданні такого дозволу (а.с.8-9).
Вважаючи зазначений наказ протиправним позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про його скасування, судом відкрито провадження у справі №340/1042/20 (а.с.15-16).
23.03.2020 відповідачем прийнято наказ № 11-4561/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області на підставі заяви від 28.02.2020 та викопіювання з кадастрової карти від 11.03.2020 №НВ-3511052352020, а саме надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.17-19).
Представник позивача зазначає, що дозвіл ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано за рахунок тієї ж земельної ділянки, яка зазначена позивачем як бажана на графічних матеріалах, поданих як додаток до заяви від 26.12.2019.
Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.
Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі п. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1, 7 ст.5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. №742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Згідно частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Проаналізувавши норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.
Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.
За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.
Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Представником позивача не надано доказів, що при прийнятті відповідачем наказу від 23.03.2020 № 11-4561/14-20-СГ “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою” ОСОБА_2 існували підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, встановлені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що, як третя особа ОСОБА_2 , так і позивач мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому у відповідача не має підстав вважати приорітетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №380/624/16-ц, а саме, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Такий дозвіл дає особі право замовити у розробника виконання відповідних робіт із землеустрою, результатом яких є формування нової земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності, яка в подальшому може стати об'єктом цивільних прав. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки державної чи комунальної власності, і ще не означає позитивного рішення про передачу безоплатно у приватну власність цієї земельної ділянки після розроблення проекту землеустрою.
З огляду на викладене, судом не встановлено протиправності оскаржуваного наказу відповідача, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При ухвалені рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до ст. 139 КАС України, судом не встановлено.
Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ 39767636), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. Сагун