04 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1360/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою 27.12.2019.
Ухвалою судді від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.42-43).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у травні 2017 року маючи понад 22 роки загального трудового стажу та більше 7 років пільгового стажу роботи на підземних роботах він набув право виходу на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1. Позивач вказує, що в лютому 2018 року він звернувся до Долинського відділу обслуговування і громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах. У відповідь на його звернення листом №79 від 03.03.2018 року повідомлено про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Однією з підстав відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що зарахування періодів роботи з 01.01.1992 р. по 06.02.1995 р. та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р. на посаді підземного прохідника з повним робочим днем під землею на пільгових умовах можливо лише за умови надання уточнюючої довідки. Позивач зазначає, що він працював на підприємствах в Луганській області, які зараз знаходяться на тимчасово окупованій території. Документи, в тому числі уточнюючі довідки, видані на сьогодні тимчасово окупованій території не могли бути враховані на момент звернення із заявою про призначення пенсії, оскільки видані окупаційною владою і не несуть жодних юридичних наслідків. Проте, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 року по справі №235/2357/17, про можливість застосування “Намібійських виключень” при прийнятті документів, виданих окупаційною владою, які підтверджують право на призначення пенсії. Тому, позивач вважає, що інформація яка міститься в таких документах (зокрема в довідках) має бути врахована при вирішенні питання про призначення пенсії. В подальшому позивач вказує, що він повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії написавши її в довільній формі та надіслав її разом з усіма необхідними документами (в т.ч. і уточнюючі довідки, видані на тимчасово окупованій території в Луганській обл.) поштою. Однак, відповідач листом від 27.01.2020 №9/Х-11 повідомив про те, що його заява про призначення пенсії вже розглядалася органами Пенсійного фонду, за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Він не погоджуючись з наданою відповіддю повторно 11.03.2020 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії з пакетом необхідних документів та додатковим правовим обґрунтуванням. Проте, не зважаючи на те, що він у своїй заяві просив призначити йому пенсію, відповідач розглянув його заяву в межах Закону України “Про звернення громадян”, а не пенсійного законодавства. У своїй відповіді №692-731/Х-02/8-1100/20 від 31.03.2020 відповідач повідомив, що ґрунтовні роз'яснення з порушеного у зверненні питання йому надано листом від 27.01.2020 №9/Х-11, і оскільки його питання вирішено по суті, тому повторному розгляду не підлягає (з посиланням на ст. 8 Закону України “Про звернення громадян”). Не погоджуючись з такою правовою позицією відповідача, вважає його бездіяльність щодо не призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах протиправною та такою, що прямо суперечать ст.46 Конституції України та нормам пенсійного законодавства. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
У встановлений судом строк відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.47-48), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, що позивач вперше звернувся в лютому 2018 року із заявою про призначення пенсії до Долинського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській. Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за розглядом наданої заяви було прийнято рішення від 26.02.2018 №115509 про відмову в призначенні пенсії за віком. Листом від 03.03.2018 №79 позивача повідомлено про результати розгляду заяви з зазначенням про право на призначення пенсії за віком після досягнення віку позивача 57 років. Крім того, зазначав, що позивачем не було надано підтверджуючих документів на пільгову пенсію, а саме не були надані уточнюючі довідки, які б підтверджували період пільгового стажу з 01.01.1992 по 06.02.1995 та з 27.04.1995 по 30.03.1996 на підприємстві. Лише на підставі трудової книжки не можливо визначити право на пільгове пенсійне забезпечення, оскільки не можна визначити зайнятість пільговою роботою повний робочий день. Окрім того, вказує, що позивачем до головного управління були надані копії документів, які були видані органами державної влади, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, а отже є недійсними. Також, відповідач зазначає, що заяву про призначення пенсії від 27.12.2019 подано не особисто, а поштовим відправленням, що є порушенням норм законодавства, та не може бути прийнята до розгляду при прийнятті рішення про призначення пенсії.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується копіями: трудової книжки НОМЕР_1 , довідками №5-294 від 22.02.2017, №5-292 від 22.02.2017, №04-208 від 21.02.2017, №04-207 від 21.02.2017, №04-209 від 21.02.2017, №5-293 від 22.02.2017, №04-211 від 21.02.2017 (а.с.19-22, 24-28, 32-38), що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював:
на шахті «Ніканор» у період з 26.12.1985 по 10.03.1989 на посаді гірничого підземного робітника з повним робочим днем на підземних умовах праці;
на шахті «Комісарівська» у період з 19.12.1991 по 06.02.1995 на посаді гірничого підземного робітника з повним робочим днем на підземних умовах праці, у період з 27.04.1995 по 30.03.1996 на посаді підземного прохідника з повним робочим днем на підземних умовах праці.
Як вбачається з позовної заяви, у лютому 2018 року позивач звернувся до Долинського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 03.03.2018 №79 Долинським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повідомлено позивача про те, що рішенням від 26.02.2018 року №115509 йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Також зазначено, що для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах було надано трудову книжку, згідно із записами якої ОСОБА_1 працював: з 26.12.1985 р. по 10.03.1989 р. та з 19.12.1991 р. по 06.02.1995 р. - гірничим підземним робітником з повним робочим днем під землею та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р. підземним прохідником з повним робочим днем під землею. Листом Держкомпраці СРСР роз'яснено, що машиністам бурових машин, підземним прохідникам, підземним забійникам, кріпильникам, стволовим та іншим, які по своїй професії зайняті на підземних роботах повний робочий день, пенсії призначаються з урахуванням цих періодів без вимог надання додаткових документів, підтверджуючих про те, що вони були зайняті на підземних роботах повний робочий день. Згідно із пунктом 20 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжні відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Період роботи з 26.12.1985 р. по 10.03.1989 р. та період роботи з 19.12.1991 р. по 31.12.1991 р. на посаді гірничого підземного робітника з повним робочим днем під землею зараховано до пільгового стажу роботи і складає 3 роки 2 місяці 28 днів. Зарахування періодів роботи з 01.01.1992 р. по 06.02.1995 р. та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р. на посаді підземного прохідника з повним робочим днем під землею на пільгових умовах можливо лише за умови надання уточнюючої довідки. За наведених обставин право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє. Також роз'яснено, що відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначенням пенсії за віком Ви набудете після досягнення 57 років (а.с.18).
Позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області засобами поштового зв'язку із заявою від 27.12.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. В поданій заяві позивач звернув увагу на те, що відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Це ж встановлено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637. Пунктом 20 вказаного Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, правових підстав відмовити йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 немає. До вказаної заяви позивачем додані: копія трудової книжки; копії довідок від 21.02.2017 року; копію Наказу про підсумки атестації робочих місць за умови праці від 27.07.1997 №283-к; копію Наказу про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення по спискам №1 і №2 від 07.12.1994 №553/к; копії довідок від 22.02.2017 р. (а.с.19-38).
Листом від 27.01.2020 №9/Х-11 Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомлено позивача про те, що його заява про призначення пенсії вже розглядалась органами Пенсійного фонду України, за результатами розгляду якої було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії. Також зазначено, що пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, зокрема, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії при зверненні особи з відповідною заявою, форма якої визначена у додатку 3 до зазначеного Порядку (а.с.13).
Позивач втретє звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області засобами поштового зв'язку із заявою від 11.03.2020 та просив прийняти та розглянути документи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у порядку і строки передбаченні Законами України “Про пенсійне забезпечення” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.14-16).
Листом від 31.03.2020 вих. №692-731/Х-02/8-1100/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило позивача про те, що ґрунтовні роз'яснення з порушеного у зверненні питання надано листом головного управління від 27.01.2020 №9/Х-11. Також повідомлено, що відповідно до ст.8 Закону України “Про звернення громадян” не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті (а.с.17).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. №461 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Статтею 114 Закону №1058-IV визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, відповідно до яких право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону №1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Такі ж правила містяться у статтях 13, 14 Закону №1788-ХІІ, якими передбачені пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини 6 статті 56 Закону №1788-ХІІ при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вказаної норми Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до вимог п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.14 вищевказаної Інструкції, встановлено, що у графі 3 трудової книжки “Відомості про роботу” пишеться: “прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво” із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у “Класифікаторі професій”.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що для призначення пенсії на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей про виконання особою роботи на певній посаді, що віднесена до Списку №1, повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і за результатами атестації робочих місць. Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи та не потребує додаткових відомостей у разі наявності відповідних записів у ній.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Так, відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що в ній, серед іншого, містяться такі записи (а.с.19-22):
05.08.1985 прийнятий до Шахти “Ніканор” учнем гірничого підземного робітника з повним робочим днем під землею на видобувну ділянку;
З 23.08.1985 по 07.12.1985 навчання на курсах з відривом від роботи;
26.12.1985 переведений гірничим підземним робітником з повним робочим днем під землею;
10.03.1989 звільнений за власним бажанням;
19.12.1991 прийнятий до Шахти “Комисарівська” гірничим підземним робітником другого розряду з повним робочим днем під землею;
З 07.02.1995 по 26.04.1995 проходив навчання з відривом від роботи;
27.04.1995 переведений прохідником підземним п'ятого розряду з повним робочим днем під землею;
30.03.1996 звільнений за власним бажанням.
Відповідно пункту 6 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України “Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах” від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2, якщо в Списках № 1 і 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.
Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, праця на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовам і у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (розділом І “Гірничі роботи”) передбачено, що до робіт за Списком №1 відносяться, серед іншого, роботи з видобування вугілля.
Також, Списками №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджено постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 встановлено, що право на пільгове пенсійне забезпечення мають всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах (пункт 1010100а підрозділ 1 розділу І “Гірничі роботи”).
Відтак, посади, на яких працював позивач у період з 01.01.1992 р. по 06.02.1995 р. та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р. відносяться до посад, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.
При цьому, суд зауважує, що безпосередньо у трудовій книжці ОСОБА_1 зазначено, що останній працював на таких роботах повний робочий день.
До того ж, у матеріалах справи містяться і довідки “Шахти “Ніканор-Нова” та довідки “Шахти “Комісарівська”, які підтверджують зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, а також проведення атестації робочих місць.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надано відповідачу належним чином оформлену трудову книжку, що підтверджує зайнятість на посадах, що відносяться до робіт з особливо шкідливими умовами праці за списком №1, зокрема і за період за період з 01.01.1992 по 06.02.1995, з 27.04.1995 по 30.03.1996, який не визнається відповідачем.
Суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємствах, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в даній справі та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 26.03.2020 у справі №264/2643/17.
Також слід зазначити, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані “намібійські винятки” Міжнародного суду Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах “Лоізіду проти Туречини” (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), “Кіпр проти Туреччини” (рішення від 10 травня 2001 року) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: “Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать”.
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи (“Намібійські винятки”), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
При цьому суд зазначає, що визнання в даному конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, спірних довідок, виданих на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17, від 08.04.2020 у справі №242/1568/17.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що заяву про призначення пенсії від 27.12.2019 подано позивачем не особисто, а поштовим відправленням, що є порушенням норм законодавства, та не може бути прийнята до розгляду при прийнятті рішення про призначення пенсії.
Згідно з частиною першою ст.44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п.п.1.1, 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (надалі - Порядок), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3) (п.4.1 Порядку).
Згідно з п.4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Відповідно до абз.1 п. 4.3. Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Також, згідно з ч.5 ст.45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Тобто, підставою для повідомлення про відмову у призначенні пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.
Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 748/696/17 колегія суддів дійшла наступного висновку: "Зміст зазначеної заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. Крім того, важливим є те, що до заяви позивачем було долучено ряд документів (відповідачем не заперечується), які подаються саме при призначенні пенсії. Відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача, як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій)".
Тобто, суд звертає увагу, що позивачем були подані заяви від 27.12.2019 та від 11.03.2020, зміст яких давав відповідачу можливість встановити з якого приводу вони подані та про що просить позивач, зокрема щодо призначення пенсії на пільгових умовах по списку №1 відповідно до ст.14 Закону №1788-XII, проте відповідачем рішення не прийнято. При цьому до заяви позивачем були долучені відповідні документи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність, станом на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою, підстав для підтвердження йому періодів роботи з 01.01.1992 р. по 06.02.1995 р. та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р., як пільгового стажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 27.12.2019 про призначення чи відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправною, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення з урахуванням обставин, що були встановлені при розгляді даної справи та зобов'язання відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1992 р. по 06.02.1995 р. та з 27.04.1995 р. по 30.03.1996 р. як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення із заявою 27.12.2019 задоволенню не підлягає, оскільки заяви відповідача про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідачем по суті розглянуті не були, а суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідного державного органу.
Як слідує практики Європейського суду: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення пенсії на пільгових умовах.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, ЄДРПОУ: 20632802) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.12.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2019 про призначення пенсії на пільгових умовах та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового трудового стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, періоди роботи з 01.01.1992 по 06.02.1995 та з 27.04.1995 по 30.03.1996.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина